17. Навчання монологічного мовлення у початковій школі.

Навчання монологічного мовлення здійснюється в процесі роботи з текстом, пред’явленим у писемній чи аудитивній формі, а також у зв’язку із ситуацією спілкування.

Комунікативні функції монологічного мовлення: інформативна, впливова, експресивна, розважальна, ритуально-культова. Кожна функція забезпечується певними мовними засобами, які становлять мовний компонент змісту навчання монологічного мовлення.

Типи монологів розрізняють залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв’язків між реченнями у монолозі: опис, розповідь, роздум. В основі класифікації лежать логічні категорії – простір (опис), час (розповідь), причина і наслідок (роздум).

1. Монолог-опис є констатуючим типом монологічного висловлювання.

2. Монолог-розповідь – динамічний тип. Різновидами монологу-розповіді є монолозі-оповідь (йдеться про події суб’єктивно-особистісного характеру) і монолог - повідомлення (йдеться про об’єктивні факти з життя суспільства в цілому).

3. Монолог-роздум є ланцюжком логічних суджень, на основі яких робиться висновок.

Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальноосвітня середня школа) передбачає оволодіння учнями усіма зазначеними типами монологу, в межах кожного із яких передбачено, що учень повинен уміти реалізовувати конкретні мовленнєві завдання.

Психологічні особливості монологічного мовлення:

• однонаправленість;

• психологічна і мовна зв’язність ( композиційно-смислова єдність тексту і володіння мовними засобами міжфразового зв’язку;

• тематичність (комунікативно-смислова організація);

• контекстуальність;

• відносно безперервний спосіб мовлення;

• послідовність, логічність.

Уміння, які необхідно формувати для того, щоб учні створювали зв’язне висловлювання:

а) загальні уміння:

• комбінувати мовленнєві зразки згідно з комунікативним наміром і на основі логічної схеми;

• передавати зміст зразка зв’язного монологічного мовлення: а) близько до тексту, б) своїми словами, в) зі скороченнями, г) з розширенням;

• зв’язно висловлюватися при варіюванні опор: а) дається зміст і частково мовна форма, б) дається мовна форма, в) дається лише зміст;

• зв’язно висловлюватися на основі комбінування декількох джерел інформації: а) з опорою на зразок, б) без опори на зразок;

• висловлювати свою думку та своє ставлення до предмета мовлення;

• описувати картину тощо;

• переказувати аудитивно сприйнятий і прочитаний текст;

• робити повідомлення чи розповідати за темою, комбінуючи матеріал всередині одного чи декількох джерел інформації;

• звернутися до лексичного перифразу у випадку непорозуміння.

б) спеціальні уміння:

• уміння з’єднувати декілька мовленнєвих зразків відповідно до логічної схеми;

• уміння досить повно висловлюватися відповідно до запропонованої комунікативної ситуації;

• уміння відносно правильно, згідно з принципом комунікативної достатності, оформити своє висловлювання мовними засобами виучуваної іноземної мови;

• уміння оптимально використовувати мовний матеріал (лексичний, граматичний) певної теми;

• уміння оптимально повно використовувати раніше вивчений мовний матеріал, здійснюючи перенесення набутого досвіду у нову начальну ситуацію;

• уміння здійснювати міжтематичні переходи.

Мовні особливості монологічного мовлення:

• структурна завершеність речень;

• відносна повнота висловлювання;

• розгорнутість;

• різноструктурність фраз;

• складний синтаксис;

• зв’язність (володіння мовними засобами міжфразового зв’язку: лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу –адвербалії, артиклі, усномовленнєві формули-кліше для початку, розгортання і закінчення висловлювання і вираження ставлень й оцінок).

Мовні особливості монологу-опису:

• переважання простих і складносурядних речень з переліково-приєднувальним і послідовно-приєднувальним зв’язком;

• використання граматичних структур зі зворотом there is; форм дійсного способу дієслів, зокрема видо-часових форм Present Continuous, Present Indefinite, Past Indefinite.

Мовні особливості монологу-розповіді:

• вираження часової послідовності подій за допомогою:

• видо-часових форм Past Indefinite, Past Perfect, Future Indefinite;сполучники, сполучникові прислівники та адвербалії (when, since, one day, the other day, first etc.);

• прості і складнопідрядні речення з підрядним часу.

Мовні особливості монологу-роздуму:

• причинно-наслідковий зв’язок між реченнями;

• переважання складнопідрядних з підрядними причини, наслідку, означальними, додатковими, інфінітивні звороти.

Монологічне висловлювання надфразового рівня - декілька речень, що побудовані за різними структурно-функціональними моделями і поєднані між собою ситуацією і логічно-смисловою програмою висловлювання.

Монологічне висловлювання текстового рівня – текст, що складається з декількох мікромонологів, що характеризується змістовною та мовною зв’язністю і композиційним завершенням.