23. Використання дидактичних ігор у навчанні іноземної мови

Не потрібно доводити величезну роль дидактичної гри в житті дитини. Олексій Горький писав: "Гра для дітей - це шлях до пізнання світу, в якому вони живуть і який покликані змінити".

Розкриваючи роль гри, як сильного виховного фактору, А.С. Макаренко підкреслював, що ''Гра ...привчає людину до тих психічних і фізичних зусиль, які необхідні для роботи". Але що виділяє гру, як таку? Що характерне тільки для неї? Що примушує нас враховувати, що дитина, наприклад, в даний момент не працює, а грає? Мабуть те, що дитина в штучних "дитячих " умовах імітує працю дорослих, ніби зображує їх працю.

Для кожної гри характерне те, що ми називаємо "елементом гри", тобто те, що виділяє її як гру: імітації дорослим, оточуючому світу або виявлення переможця тощо. Виявлення "елемента гри" буде мати виключно велике значення для виділення типів гри. Однак не завжди буває можливо провести різку межу між грою і працею, між грою і тим чи іншим видом діяльності. "Елемент гри" може бути яскраво виражений (гра в волейбол), слабо виражений (саджання дерев) або повністю відсутній (звичайна неігрова діяльність).

Цей факт прийдеться враховувати при розробці системи ігор для школи. Як показує досвід, чим яскравіше виражений "елемент гри" тим вище активність учнів і навпаки. Велике значення приділяється дитячим іграм.

В сучасній школі широко використовуються ігри під час позакласної роботи взагалі і під час вивчання предметів, в тому числі й іноземної мови.

Основні суперечності проти використання гри на уроках в школі зводяться до наступного:

1. К.Д. Ушинський начебто виступав проти використання ігор на уроці;

2. Під час гри на уроках погіршується дисципліна.

Що стосується першого сперечання, то воно побудовано на непорозумінні, на догматичному вивченні педагогічної спадщини К.Д.Ушинського.

Ушинський виступав проти перетворення в гру всього уроку, всього навчання. Але він наполегливо відстоював застосування на уроках гри, як засобу розвитку уваги, пам'яті і т.д., як одного з засобів підвищення інтересу до вивчення того чи іншого матеріалу. Така постановка питання повністю правильна.

Що стосується другої суперечності, то спостереження за уроками, бесіди з учителями показують, що незадовільна поведінка під час ігор відмічається або у вчителів, що не володіють класом, або у вчителів, які недостатньо глибоко продумали методику гри. Отже, гру можна застосовувати на уроках.

Позитивну відповідь на питання про необхідність застосування ігор на уроках іноземної мови дає саме життя, практика роботи в школі.

Більш того, стало очевидним, що правильно методично проведена гра - цінний засіб підвищення ефективності навчання іноземної мови.

Цілком можна погодитись з О.Н. Канишевою та Н.В. Нікольською, які стверджують, що "всі види ігор на уроці іноземної мови сприяють розвитку навичок усного мовлення, надзвичайно пожвавлюють уроки і підвищують активність учнів".

В чому полягає підвищення ефективності уроку за допомогою гри? Це - правильно заплановані і організовані ігри, які викликають і підтримують в учнів інтерес до вивчення іноземної мови. Передбачаючи радість гри, діти з задоволенням очікують урок іноземної мови. Навчання приваблює до себе учнів своєю грайливістю і своєю різноманітністю. Однак не можна дуже захоплюватися іграшками. Необхідно чергувати їх з найрізноманітнішими формами роботи та прийомами. Інакше гра стане чимось повсякденним і інтерес до неї, тобто до вивчення іноземної мови, різко знижується. Не можна все навчання будувати на зацікавленості, так як багато чого учням знадобиться здобувати зусиллям волі. Необхідно правильно поєднувати і те і інше.

Не всі ігри однаково викликають зацікавленість. Особливо жваво проходять ігри на ряд-переможець, наприклад: "Представник якого ряду швидше всіх і правильніше напише слова, що диктує вчитель."

Як показує досвід застосування ігор в початковій школі класах, необхідно поступово вводити все нові і нові види ігор. На одному уроці проводиться, наприклад, гра на ряд - переможець, на іншому - на загаду­вання, тощо. Якщо в одному випадку переміг ряд, правильно і швидко написавши слова, то в другому - ряд, що відгадав слово, зашифроване в кросворді, у третьому - краще склав діалог, тощо.

Сьогодні загадували слова, а через декілька уроків або тижнів учень повинен відгадати, який предмет або дію загадав клас. Поступове введення в навчальний процес елементів нового (прикладів, форм, роботи) приведе в рух основу мимовільної уваги учнів - зацікавленість і сприяє підтриманню інтересу до вивчення іноземної мови.

Щоб гра - розвага не перетворилась в самоціль, слід наперед детально обмірковувати організацію гри так, щоб викликані ходом, формою гри зацікавленість, увага були спрямовані на практичне оволодіння мовою. Отже, гра повинна бути педагогічно цілеспрямованою, вона повинна бути не самоціллю, а засобом навчання іноземній мові.

Гра викликає мимовільну увагу навіть там, де в звичайних умовах вчителю доводиться спиратися на довільну увагу, використовуючи іноді дисциплінарні міри.

В 4-му класі на останньому уроці І чверті, коли четвертні оцінки вже виставлені утримати увагу учнів дуже важко. Але як тільки почалася гра " Розгадайте кросворд Пори року, як дисципліна стає зразковою, а учні навіть при встають зі своїх місць: так їм хочеться відгадати слово і перемогти. Подібне спостерігалося і в кінці наступних четвертей.

Ігри під час первинного закріплення лексики проходять при повній тиші. Таким чином, правильно проведена гра сприяє не погіршенню, а навпаки покращенню дисципліни. Це пояснюється тим, що гра збуджує зацікавленість і мимовільну увагу, а також потребу "свідомого підкорення дисципліни, чесного виконання правил". А зацікавленість, увага і свідома дисципліна - запорука міцності знань.

Коли проводиться цікава гра, в учнів з'являється бажання вивчати, запам'ятовувати іноземну мову, практично оволодіти нею. Це один із ключів для боротьби з пасивністю учнів. Для всіх, і особливо відстаючих учнів гра - стимул до оволодіння іноземною мовою. Слабкий учень може стати першим у грі: спритність та кмітливість тут виявляються іноді більш важливим ніж знання предмета. У грі всі рівні. Почуття рівноправ'я, атмосфера захопленості і радості, відчуття посильності знань - все це дає можливість дітям подолати сором'язливість, яка заважає вільно вживати у мові слова чужої мови, і впливає на результати навчання. Непомітно засвоюється мовленнєвий матеріал, а разом з ним виникає почуття задоволення - "виявляється, я можу розмовляти нарівні з усіма".

Ігри, особливо з яскраво вираженим "елементом гри", викликають виключну активність учнів. Це відмічають всі вчителі. Щоправда, активність учнів, особливо в енергійних класах, може перерости в порушення дисципліни. Вчитель повинен не дозволяти порушувати дисципліну на уроках. Тому гра потребує від нього такої напруги, яка не спостерігається при іншій формі роботи. Завдання вчителя - направити активність учнів в правильне русло досягнення поставленої цілі: засвоєння мовного матеріалу й практичне оволодіння мовою. Для цього треба заздалегідь глибоко, детально продумати умови гри і, не сповільнюючи темп уроку приділяти увагу виправленню мовних помилок, вимагати від учнів виключно уважного відношенню до мови.

Деякі вчителі помітили, що під час гри деякі учні можуть психологічно перебудуватися, почати думати тільки про гру, а не про мову. Якщо цього не враховувати, то гра принесе шкоду, дарма відніме час на уроці. Якщо ж вчитель буде намагатися створити "мовне середовище" і буде всіма силами направляти увагу перш за все на засвоєння іноземної мови, то гра принесе користь.

Як засвідчує практика, гра є одним з найкращих засобів боротьби з шаблоном вчителя, якщо вона застосовується поруч з наочністю і різними прийомами і формами навчання учнів іноземної мови, якщо типи уроків весь час змінюються в міру проходження матеріалу. Однак ігри можуть призвести до протилежних, небажаних результатів, якщо їх проводити за шаблоном.

Місце ігор на уроці та відведений для них час залежить від багатьох факторів: підготовки учнів, матеріалу, який вивчається, конкретних цілей та умов уроку, тощо. Так скажімо, якщо гра ви­користовується в якості тренувальної вправи при первинному закріпленні, то їй можна відвести 20-25хв. уроку. В подальшому та сама гра може проводитися протягом 3-5хв, та слугуватиме повто­ренню вже пройденого матеріалу, а також розрядкою на уроці. Ряд граматичних ігор, наприклад, може бути ефективним при введенні нового матеріалу. Таким чином одна і та сама гра може бути використана на різних етапах уроку. Однак дані рекомендації надто умовні, бо все залежить від конкретних умов роботи вчителя. Слід тільки дотримуватися міри, інакше вони втомлять учнів і втратять свіжість емоційного впливу.

Правильно підібрані ігри успішно використовують не тільки в початковій і середній школі, але і на старшому рівні вивчення іноземної мови. Але чим старше учень, тим менше схильний він грати і тим більше тягнеться він до серйозної самостійної роботи. Отже на ранніх стадіях навчання необхідно проводити більше ігор з метою навчання іноземної мови, поступово зменшуючи їх кількість з класу в клас. При підборі ігор на різних стадіях навчання необхідно враховувати вікові особливості учнів.

Коли можна починати використовувати гру? Коли учнями засвоєний мінімальний мовленнєвий матеріал, який дозволяє проводити гру. Не всі типи ігор можуть використовуватись з самого початку вивчення іноземної мови, перш за все з'являються умови для проведення ігор на переможця. Наприклад, "який ряд безпомилково складе речення з поданих слів", або "вставте пропущені слова". Гру можна починати використовувати, коли вчитель знає всіх учнів класу по прізвищам і в обличчя. Інакше вчителю потрібно буде визвати учня, а прізвища він не знає. Гра стає в такому випадку не зовсім педагогічно цілеспрямовано .

До використання гри потрібно налагодити дисципліну.

Учні повинні з самого початку навчання зрозуміти, що вивчення іноземної мови - серйозна справа. Тільки при наявності цієї умови гра сприймається учнями не як розвага, а як форма роботи з вивчення іноземної мови. В цьому випадку гра може використовуватись, як фактор, який сприяє подальшому закріпленню дисципліни.

Доцільно використовувати гру, коли потрібно вводити нові форми роботи з метою підтримки зацікавленості учнів до вивчення іноземної мови, але небажано проводити весь урок у вигляді гри .

Як часто можна використовувати ігри на уроці? "Гра не може і не повинна використовуватись на кожному уроці", - писав А.Е. Ангелевич, інакше до гри звикають в її ефективність знижується. Як результат може погіршитися дисципліна, тому що безперервне використання ігор веде до шаблону в роботі вчителя. Не потрібно використовувати гру на перших уроках і в той самий час не бажано відкладати початок використання ігор на кінець 1-ої навчальної чверті.

Зв'язок між грою і уроком повинен бути обов'язково. Якщо учень зробив під час гри грубу мовну помилку, його викликають на наступному уроці для того, щоб він виправив свою помилку, зроблену під час гри .

Досвід підказує, що в 6-му класі потрібно проводити 3-4 гри на місяць. В наступних класах частота використання ігор залежить не тільки від ступеня вивчення, але від складу і рівня знань класу, від дисципліни і вміння вчителя володіти нею.

Яке місце гри на уроці? Місце гри на уроці залежить, по-перше, від характеру самої гри. Пожвавлені ігри краще проводити наприкінці уроку, тому що після них звичайні форми роботи здаються учням сірими, що відбивається на дисципліні. На протязі першої частини уроку краще використовувати спокійні ігри. По-друге, місце гри залежить від її педагогічної спрямованості. Майже не використову­ється гра під час пояснення нового матеріалу. Повністю виправдовує себе використання ігор при первинному закріпленні матеріалу .

Чи може використовуватись гра під час організаційного моменту? Досвід показує, що може.

Так, наприклад, під час організаційного моменту можна використовувати гру "в перекладача": вчи­тель спілкується з класом за допомогою "учня-перекладача". Наприклад, вчитель пропонує перекладачу запитати хто відсутній, чому, як це з'ясувалося, чи дзвонили відсутньому, про що говорили. Щоправда, використання гри на цьому етапі дуже обмежене.

І все ж таки основне місце гри - наприкінці уроку. її, як правило, проводять під час закріплення, повторення мовного матеріалу, розвитку умінь і навичок. Вчителька англійської мови І.В.Коломієць справедливо помітила: "Якщо грою закінчується урок, у учнів залишається від уроку яскраві враження і вони з нетерпінням очікують наступного". Окрім того багато ігор дуже збуджують учнів, тому продовження уроку після того, як на ньому використали гру, потребує зайвої напруги від вчителя.

Але, якщо закріплення раніше вивченого чи розвиток умінь і навичок заплановано на початку чи в середині уроку, використання гри все ж можливе. Між тим ці ігри можуть проводитися успішно, а дисципліна не погіршиться. Це пояснюється тим, що при порушенні дисципліни вчитель зупинить гру. Така установка приводить до того, що саме очікування гри сприяє покращенню дисципліни.

На 6-му уроці проводити гру не рекомендується, тому що учні втомились і жадають відпочинку. Вони намагаються перетворити гру із засобу навчання в спосіб розважитися.

Якщо на уроці учні важко засвоїли той чи інший матеріал, вчитель опрацьовує його з учнями на гуртку у формі гри. Таким чином ігри на уроці і під час позакласної роботи взаємодопомагають один одному. Так здійснюється зв’язок між роботою в класі і на гуртку.