Європейський Союз

До складу Європейського Союзу входять 15 країн: Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція та Об’єднане Королівство.

Як відомо, Європейський Союз ґрунтується на чотирьох угодах, основоположною метою яких було забезпечення миру та стабільності в післявоєнній Європі та спільний розвиток держав-членів через економічну інтеграцію.

У 1980-х роках ЄЕС було організовано Європейське політичне співробітництво, затверджене Угодою 1992 р. про Європейський Союз (УЄС), також відомою як «Маастрихтська угода». Завдяки Маастрихтській угоді у сфері економічного співробітництва було зроблено ще один крок до створення економічного та монетарного союзу, введення єдиної Європейської валюти, «євро», у 1999 р. УЄС також зміцнює політичну інтеграцію, вводячи співробітництво країн ЄС у галузь юстиції та внутрішніх справ і трансформує дещо ширше Європейське політичне співробітництво в більш ефективну Спільну закордонну політику та Політику безпеки. У 1997 році Європейський Союз склав нову європейську угоду — Амстердамську угоду. Її чотири основі цілі такі — працевлаштування та права громадян, свобода пересування, надання більшої ваги голосу Європи на міжнародній арені та зробити інституційні структури Союзу більш ефективними з огляду на його розширення зі вступом нових держав-членів.

Що таке Угода про партнерство та співробітництво? Короткий довідник по Угоді, підписаній в Люксембурзі 16 червня 1994 року між Європейським Союзом та Україною. Комісія європейських співтовариств, Представництво Європейської комісії в Україні. — 1998.

4.4.2. Розвиток торговельно-економічних зв’язків з країнами Європи

Відносини з ЄС та близькими до нього країнами набувають для України дедалі більшого геополітичного значення. Так, своєрідною «компенсацією» за експортні втрати машинобудівників і харчовиків України на ринках СНД стало збільшення експортних поставок продукції металургії до країн Заходу, перш за все Західної Європи.

Збільшилися експортні поставки олійного насіння, головними імпортерами якого з України є Нідерланди, Іспанія. Зросли обсяги експорту органічних хімічних сполук у такі країни, як Фінляндія, Німеччина. Головним споживачем шкіряної сировини українського походження (а її експортні обсяги значно зросли) є Італія. Збільшилися обсяги експортних поставок одягу та предметів одягу до Німеччини та інших країн. Головним торговельним партнером України в торгівлі міддю та виробами з неї є та ж сама Німеччина.

У більш загальному плані можна констатувати, що сукупні обсяги торговельно-економічної взаємодії України з ЄС останніми роками постійно зростають. Наприклад, у 2000 р. товарообіг товарами та послугами між Україною та країнами Європи становив 10,5 млрд дол. США (порівняно з 1999 р. відбулося збільшення на 21 %). При цьому експорт збільшився порівняно з 1999 р. на 22 % та становив 5,7 млрд дол. США, а імпорт — на 21 % і становив 4,8 млрд дол. США.

У загальній структурі торгівлі товарами та послугами в 2000 р. товарообіг товарами між Україною та країнами Європи становив 9,2 млрд дол. США (порівняно з 1999 р. збільшився на 24 %). При цьому експорт збільшився порівняно з 1999 р. на 27 % і становив 4,9 млрд дол. США, а імпорт — на 20 % і становив 4,3 млрд дол. США.

Основними імпортерами української продукції в Європі були:

• Федеративна Республіка Німеччина (обсяги імпорту з Украї­ни становили 741 млн дол. США);

• Італійська Республіка (639 млн дол. США);

• Республіка Польща (418 млн дол. США);

• Республіка Болгарія (382 млн дол. США);

• Угорська Республіка (327 млн дол. США).

Потоварний аналіз двосторонньої торгівлі свідчить про домінування в її структурі низькотехнологічних виробів. Причому це стосується як статей експорту, так і статей імпорту. Якщо перше пояснюється характером участі України в системі міжнародного поділу праці — її спеціалізацією на виробництві енерго-, матеріаломістких виробів та поширенням екологічно брудного виробництва, то друге — передусім хронічною нестачею енергоносіїв.

Отже, до товарних груп, експорт з яких з України до країн Європи відзначався у 2000 р. найбільшими обсягами, можна віднести:

• залізні руди та концентрати (експортовано на 403 млн дол. США, що становило 8,3 % від загального експорту з України до країн Європи);

• напівфабрикати з вуглецевої сталі (251 млн дол. США — 5,2 %);

• необроблений алюміній (209 млн дол. США — 4,3 %);

• нафтопродукти (163 млн дол. США — 3,4 %);

• нафтовий газ (150 млн дол. США — 3,1 %);

• плоский прокат з вуглецевої сталі (149 млн дол. США — 3,1 %);

• брухт чорних металів (145 млн дол. США — 3 %).

Щодо загальної характеристики вітчизняного імпорту, слід відзначити, що, як правило, ті ж самі країни, що належать до головних імпортерів української продукції, є й провідними експортерами до України. Зокрема, в 2000 р. Україна здійснювала імпорт з таких країн ЄС:

• ФРН (експорт товарів з цієї країни до України становив 1,1 млрд дол. США);

• Італія (346 млн дол. США);

• Польща (313 млн дол. США);

• Франція (236 млн дол. США);

• Швейцарія (216 млн дол. США).

У 2000 р. найбільш важливими товарними позиціями імпорту України з країн Європи були такі:

• нафтопродукти (280 млн дол. США, тобто 6,4 % від загального імпорту України з країн Європи);

• лікарські засоби (176 млн дол. США — 4 %);

• сирі нафтопродукти (77,2 млн дол. США — 1,8 %);

• легкові автомобілі (73,5 млн дол. США — 1,7 %;

• кам’яне вугілля (54,1 млн дол. США — 1,2 %;

• інсектициди, гербіциди та ін. (47,9 млн дол. США — 1,1 %).

Особливістю торгівлі послугами України з країнами Європи є те, що вагому складову в їхній структурі становить транзит енергоносіїв. Відтак основними торговельними партнерами є економічно розвинуті західні країни, які здійснюють великі енергетичні закупівлі в РФ.

Так, основними споживачами послуг з України в 2000 р. були такі європейські країни:

• Велика Британія (експорт наданих Україною послуг цій країні в 2000 р. становив 123,2 млн дол. США);

• ФРН (105 млн дол. США);

• Бельгія (70,5 млн дол. США);

• Кіпр (68,4 млн дол. США);

• Швейцарія (47,8 млн дол. США).

Найбільшими експортерами послуг до України в 2000 р. були:

• Велика Британія (імпорт послуг до України з цієї країни становив 104,6 млн дол. США);

• ФРН (68,7 млн дол. США);

• Швейцарія (33,2 млн дол. США);

• Нідерланди (23,5 млн дол. США);

• Австрія (21,7 млн дол. США).

Пріоритетні інтереси, які пов’язані з перспективами багатобічного розширення коопераційних, інтеграційних контактів з краї­нами ЄС, для України пов’язані з таким:

• країни — члени ЄС являють собою надзвичайно великий і потужний ринок, причому прив’язка до нього та скасування взаємних обмежень у процесі торгівлі з ним здатні допомогти вирішити основні проблеми збуту продукції, яка виготовляється в Україні;

• присутність у європейському ринковому просторі, а також міждержавне, міжурядове та міжвідомче співробітництво дають змогу Україні брати активну участь у програмах галузевого, технологічного, науково-технічного, освітньо-гуманітарного розвитку Євросоюзу;

• лібералізація та взаємне відкриття економічних режимів є гарантією капіталовкладень, що зумовить приплив іноземних інвестицій до країни;

• офіційний європейський статус автоматично означав би поширення на Україну всіх вигідних для її економіки особливостей режиму діяльності в торговельно-інвестиційній сфері, які поширюються й на інших членів Євросоюзу.