18. Грудня 2006р.

Положення про Державний реєстр фінансових установ. Затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N9 41 від 28 березня 2003 р. в редакції розпорядження № 6640 від 16 січня 2007 р.

Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності. Затвер­джені наказом Держпідприємництва і МКТ№ 111/55 від 11 вересня 2007р.

Ліцензійні умови здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг з надання в користування каналів електрозв’язку. Затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв ’язку України N9 1017 від 7 грудня 2007р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із ство­ренням об ’єктів архітектури. Затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України N9 47 від 27 січня 2009р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Затверджені наказом Держпідприємницт­ва. Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів N9 44/27 від 3 березня 2009 р.

Ліцензійні умови провадження посередницької діяльності митного брокера. Затверджені наказом Держпідприємництва, ДМС № 89/445 від 13 травня 2009 р.

Положення про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку - де­позитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів. Затверджене рішенням ДКЦПФР N? 480 від 22 травня 2009 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із земле­устрою, земле оціночних робіт. Затверджені наказом Державного комітету України із земель­них ресурсів N9 423 від 5 серпня 2009 р.

Рішення КС у справі про повноваження Держфінпослуг щодо нагляду за страховою діяльні­стю № 27-рп/2008 від 3 грудня 2008р.

Постанова ПВС N9 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодав­ства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 2—7, 10).

Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності

1. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна за­борона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу,-

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони були пов’язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності,-

караються обмеженням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок зайняття дозволени­ми видами господарської діяльності.

2. Об’єктивна сторона злочину виражається у зайнятті тими видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, крім випадків, передбачених іншими стат­тями КК.

Про поняття господарської діяльності див. коментар до ст. 202.

Диспозиція ст. 203 має у цілому бланкетний характер, що для з’ясування змісту кримінально-правової заборони робить необхідним звернення до відповідних законів. Поняття спеціальна заборона, вжите в ч. 1 ст. 203, означає не заборону певних діянь взагалі (господарська діяльність як така є дозволеною), а відсутність необхідних під­став для їх вчинення конкретною особою. Разом з тим розглядуваний склад злочину утворює і зайняття тими видами діяльності, якими ні фізичні, ні юридичні особи не вправі займатися взагалі (наприклад, виготовлення самогону, гральний бізнес, діяль­ність, пов’язана з обігом аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за ви­нятком випадків, встановлених законом).

Відповідно до закону певні види господарської діяльності можуть здійснювати ли­ше державні підприємства та організації (наприклад, охорона окремих особливо важ­ливих об’єктів права державної власності, виробництво та експлуатація ракет-носіїв, виробництво спирту етилового, у т. ч. як лікарського засобу). Діяльність, пов’язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з добавками на основі біоетанолу, етил- трет-бутилового етеру та добавок на основі біоетанолу, здійснюється підприємствами, перелік яких визначається КМ. Виробництво спирту коньячного і плодового здійсню­ється на державних підприємствах, а також на підприємствах незалежно від форми влас­ності, які мають відповідну ліцензію, повний технологічний цикл виробництва коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією, забезпечені спеціальною тарою для витримки спиртів, кваліфікованими фахівцями і виробляють зазначені спирти лише для потреб власного виробництва без права реалізації іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Окремі види господарської діяльності дозволено здійснювати лише юридичним осо­бам певних організаційно-правових форм. Наприклад, проведенням ломбардних опера­цій, крім державних підприємств, можуть займатися тільки повні товариства. Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, ко- мандитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього під­приємства об’єднання торговців цінними паперами. Організаційно-правовими формами створення банків виступають відкрите акціонерне товариство і кооперативний банк.

Спеціальні заборони на зайняття видами господарської діяльності можуть стосува­тися й інших моментів - предмета діяльності, правового статусу суб’єкта, його освіти, кваліфікації тощо і формулюватись у законодавстві різними способами (у т. ч. шляхом встановлення відповідальності за вчинення певних дій). Наприклад, до провадження окремих видів діяльності, пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, не можуть бути допущені: неповнолітні особи; особи, які мають незняту або непогашену судимість за злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі чи/або злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у т. ч. скоєні за кордоном, та інші злочини; особи, визнані в установленому порядку недієздатними; особи, яким встановлений діагноз психічного розладу; особи, які не пройшли в установленому порядку наркологічний чи психіатри­чний огляд. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами під­приємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати доходи від корпоратив­них прав, а провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім прямо передбаче­ної відповідним законом, не допускається.

Зайняття неналежними суб’єктами — фізичними особами, не уповноваженими на це юридичними особами та юридичними особами недержавної форми власності - видами діяль­ності, які для них не дозволені, потрібно розцінювати як зайняття забороненими видами господарської діяльності і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 203. Зайняття гос­подарською діяльністю з порушенням вимог законодавства щодо організаційно-право- вих форм для конкретних видів діяльності також утворює розглядуваний склад злочину.

У разі, коли суб’єкт господарювання у встановленому порядку отримав ліцензію на певний вид господарської діяльності, для провадження якого необхідні спеціальні знання, а згодом порушує ліцензійні умови, пов’язані з кваліфікаційними вимогами, вчинене не містить ознак даного складу злочину і за наявності до цього підстав може кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 202.

Зайняття забороненими видами господарської діяльності слід відмежовувати від злочину проти правосуддя - ухилення від позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. Якщо особа, позбавлена за вироком суду права займа­тись певною діяльністю, не виконує винесений щодо неї вирок, її дії слід кваліфікувати не за ст. 203, а за ч. 1 ст. 389.

Види діяльності, які підлягають ліцензуванню і за умови отримання спеціального дозволу можуть здійснюватись суб’єктами господарювання, не розглядаються як такі, щодо яких є спеціальна заборона. Зайняття цією дозволеною діяльністю, але з пору­шенням встановленого порядку (без державної реєстрації як суб’єкта підприємництва або без отримання спеціального дозволу) тягне за собою адміністративну (зокрема, ст. 164 КАП) або кримінальну (ст. 202) відповідальність. На відміну від статей 202, 203 встановлює відповідальність за здійснення певних видів господарської діяльності, які суб’єкт взагалі не має права здійснювати або не може одержати дозвіл на їх здійснення без зміни свого правового статусу (наприклад, здійснення банківських операцій приват­ною особою - див. коментар до ст. 202).

Стаття 203 підлягає застосуванню лише у випадках, коли заборонені види діяльності непередбачені іншими статтями КК. Зокрема, це стосується злочинних посягань, окремі з яких можуть набувати вигляду господарської діяльності і відповідальність за які передбачена статтями 198, 204, 216, 224, 263, 300, 301, 307, 311, 310, 321. Купівлю, продаж або інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу слід кваліфікувати за ст. 234.

Від зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, потріб­но відмежовувати випадки, пов’язані із зайняттям підприємництвом тими особами, яким законом взагалі заборонено займатись такою діяльністю (зокрема, це: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, держав­ного нотаріату, а також органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, державні службовці, народні депутати України, депу­тати Верховної Ради АРК, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, посадові особи місцевого самоврядування тощо).

Уповноважені на виконання функцій держави особи, які всупереч спеціальному обмеженню, встановленому для запобігання корупції, займаються підприємництвом, повинні притягуватись до адміністративної та дисциплінарної відповідальності за умо­ви, що у вчиненому ними правопорушенні відсутні ознаки злочину у сфері службової діяльності чи іншого злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту початку зайняття одним із заборонених видів господарської діяльності.

3. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і якій за­коном не заборонено займатися підприємницькою діяльністю, а також службова особа, яка дала вказівку здійснювати заборонену для даного підприємства діяльність або ке­рувала нею. Особи, яким взагалі заборонено займатись підприємництвом, за наявності для цього підстав можуть притягуватись до відповідальності за ст. 202. Разом з тим, якщо такі особи будуть займатися видами діяльності, щодо яких є спеціально встанов­лена законом заборона, то їх відповідальність настає за ст. 203 (за наявності всіх ознак цього складу злочину).

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. У разі, коли винний здійснює заборонене підприємництво як різновид господарської діяльності, цьому злочину притаманна спеціальна мета - одержання прибутку. Таке тлумачення суб’єктивної сторони злочину випливає з легальної дефініції підприємницької діяльності.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 203) є: 1) отримання доходу у ве­ликих розмірах; 2) вчинення діяння особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності (необхідно, щоб судимість за ч. 1 або ч. 2 ст. 203 не була знята або погашена у встановленому законом порядку).

Визначення доходу у великому розмірі дано у примітці до ст. 203. Про поняття доходу див. коментар до ст. 202, а про поняття судимості - коментар до ст. 88.

Конституція України (статті 103, 120, 127, 149).

ГК (статті 12, 43).

КТМ (ст. 73).

Закон України «Про підприємництва» від 7 лютого 1991 р. (ст. 4).

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. (ст. 26).

Закон України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р. (ст. 5).

Закон України «Про аудиторську діяльність» в редакції від 14 вересня 2006 р. (ст. 4).

Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. (статті 1, 2, 5, 7, 8).

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньяч­ного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р.

Закон України «Про страхування» в редакції від 4 жовтня 2001 р. (статті 1, 2).

Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» в редакції За­кону від 22 грудня 2006р. (статті 7, 13).

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (ст. 48).

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвести­ційні фонди)» від 15 березня 2001 р. (ст. 7).

Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р. (ст. 21).

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006р. (ст. 21).

Закон України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщують депутатський мандат з іншими видами діяльності» від 8 липня 2005 р. .

Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 р.

Декрет КМ «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р.

Постанова КМ «Про реалізацію частини шостої статті 7 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» N2 1339 від 21 листопада 2007 р.

Постанова КМ «Про затвердження переліків підприємств з усіма стадіями технологічного процесу з виготовлення нафтопродуктів, що мають право виробляти бензини моторні сумішеві із вмістом етил-трет-бутилового ефіру або з добавками на основі біоетанолу, та державних спиртових заводів, що мають право на виробництво біоетанолу» N2 1375 від 5 грудня 2007р.

Порядок провадження діяльності, пов ’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом. Затверджений постановою КМ N2 589 від З червня 2009 р.

Рішення КСУ у справі про морський порт як державне підприємство N2 21-рп/2004 від 15 грудня 2004 р.

Постанова ПВС N2 13 від 25 травня 1998р. «Про практику розгляду судами справ про коруп- ційні діяння та інші правопорушення, пов ’язані з корупцією».

Постанова ПВС N2 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законо­давства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 2,

8. 10, 13).

Стаття 203-1. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва

1. Незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та пе­реміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах,-

карається штрафом від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіска­цією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, облад­нання чи сировини для їх виробництва.

Примітка. Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазер­них систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; під великим розміром слід розуміти вартість дисків для ла­зерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробни­цтва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 203-1 згідно із Законом № 2953-111 від 17 січ­ня 2002 р.; стаття в редакції Закону № 2734-ІМ від 6 липня 2005 р.)

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є регламентований законодавством порядок здійснення такої господарської діяльності, як виробництво, експорт та ім­порт дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання і сировини для їх виробництва. Додатковим об’єктом злочину виступає авторське право і суміжні права.

2. Предметом злочину є: 1) диски для лазерних систем зчитування; 2) матриці для таких дисків; 3) обладнання для виробництва дисків для лазерних систем зчитування;

2. сировина для такого виробництва.

Диск для лазерних систем зчитування - це будь-який оптичний диск для лазер­них систем зчитування із записом або з можливістю запису на ньому інформації, що відображає об’єкти авторського права чи суміжних прав, або без запису такої інформа­ції. Лазерною системою зчитування є система, яка дає змогу відтворити інформацію, записану на оптичних носіях у цифровій формі, за допомогою лазерних технологій. Про поняття об’єктів авторського та суміжних прав див. коментар до ст. 176.

Матриця - це матеріальний носій у вигляді штампа або іншого аналогічного чи ек­вівалентного пристрою, який містить інформацію у цифровій формі і використовується для безпосереднього перенесення цієї інформації на диск для лазерних систем зчиту­вання під час його виробництва.

Сировиною для виробництва дисків для лазерних систем зчитування є оптичний полікарбонат.

До основних вузлів відповідного обладнання належать прес-форма для термопласт- автоматів інжекційного штампування дисків та матриці і штампи, які містять дані, не­обхідні для штампування дисків.

3. З об’єктивної сторони злочин полягає у вчиненні однієї з вказаних альтернатив­но дій із відповідними предметами: 1) виробництво; 2) експорт; 3) імпорт; 4) зберігання;

2. реалізація; 6) переміщення. Вказані дії можуть тягнути відповідальність за ст. 203-1, якщо вони вчинені незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства, що регулює виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць, облад­нання та сировини для виробництва дисків.

Виробництво дисків - це діяльність, пов’язана із застосуванням технологічного процесу по переробці сировини в оптичні носії інформації у формі диску для лазерних систем зчитування, матриць, під час якого одночасно з виготовленням диску здійсню­ється запис на нього інформації, яка є об’єктом авторського права та (або) суміжних прав, або без запису, а також діяльність, пов’язана з реалізацією дисків або матриць влас­ного виробництва. Виробництво дисків для лазерних систем зчитування, матриць здійс­нюється суб’єктами господарювання лише за наявності у них ліцензії на провадження такої діяльності та за умови дотримання ліцензійних умов.

Ліцензія на строк 3 роки видається суб’єкту господарської діяльності, який виконав законодавчі вимоги і подав органу ліцензування документально підтверджені дані про:

1. власне або орендоване виробниче обладнання (найменування та кількість ліній);

2. власні або орендовані виробничі та складські приміщення. Ліцензія на господарську діяльність з виробництва дисків для лазерних систем зчитування, матриць видається із зазначенням окремих робіт, що можуть виконуватися в межах виду господарської діяльності, а саме: 1) виробництво дисків для лазерних систем зчитування, матриць;

2. виробництво дисків для лазерних систем зчитування; 3) виробництво матриць на диски для лазерних систем зчитування. Орган ліцензування (Державний департамент інтелектуальної власності МОН) присвоює заявнику (виробнику) спеціальний іденти­фікаційний код і зазначає його у ліцензії. Вказаний код надається виробнику дисків з метою визначення (ідентифікації) цього виробника та вироблених ним дисків.

Під незаконним виробництвом дисків для лазерних систем зчитування треба розу­міти виробництво взагалі без отримання належної ліцензії, з використанням тимчасово припиненої або анульованої ліцензії або з порушенням ліцензійних умов (наприклад, не на ліцензованому обладнанні, не у ліцензованих приміщеннях, без нанесення на диски із записом інформації спеціального ідентифікаційного коду, без дозволу осіб, яким на­лежить авторське право та (або) суміжні права, невиконання вимог щодо технологічно­го забезпечення виробником нанесення на диски спеціальних ідентифікаційних кодів ліцензованим обладнанням).

Кримінально карані дії з дисками для лазерних систем зчитування, які поєднуються із незаконним відтворенням та (або) розповсюдженням комп’ютерних програм і баз даних, фонограм, відеограм, інших об’єктів авторського і суміжних прав, треба квалі­фікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 203-1 і ст. 176,- за наявності всіх ознак цих злочинів.

Про поняття експорту див. коментар до ст. 207. Імпорт - це купівля українськими суб’єктами ЗЕД в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначе­них для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Законодавство, присвячене особливостям державного регулювання розглядуваної господарської діяльності, забороняє експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчи­тування, матриць, обладнання та сировини для виробництва дисків без ліцензії. Ліцен­зія на експорт, імпорт дисків і матриць видається на строк 3 роки. Ліцензія на експорт, імпорт обладнання та сировини для виробництва дисків і матриць видається суб’єкту господарської діяльності за наявності зовнішньоекономічного договору.

Під незаконним експортом та імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання і сировини для їх виробництва треба розуміти експорт або імпорт вказаних предметів без наявності ліцензії на цей вид господарської діяльності або з по­рушенням ліцензійних умов провадження такої діяльності (наприклад, без наявності на експортованих або імпортованих дисках і матрицях спеціальних ідентифікаційних кодів, експорт чи імпорт дисків для лазерних систем зчитування без додержання прав інтелек­туальної власності).

У разі, коли здійснюваний з порушенням законодавства експорт або імпорт дисків для лазерних систем зчитування і матриць, обладнання та сировини для їх виробництва набуває вигляду переміщення таких товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене за наявності підстав слід кваліфікува­ти не за ст. 203-1, а за ст. 201 як контрабанду. У разі віднесення оптичного полікарбонату до стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством у тому чи ін­шому році встановлені відповідні правила вивезення за межі України (див. коментар до ст. 201), незаконне переміщення оптичного полікарбонату через митний кордон будь- яким способом має розцінюватись як контрабанда незалежно від вартості такого товару.

Дія Закону «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів госпо­дарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних си­стем зчитування» не поширюється на диски для лазерних систем зчитування, які не є об’єктами експорту, імпорту, що: 1) ввозяться або вивозяться, пересилаються в міжна­родних поштових та експрес-відправленнях фізичними особами в кількості, яка не перевищує двадцяти примірників; 2) ввозяться або вивозяться, пересилаються в міжна­родних поштових та експрес-відправленнях юридичними особами для забезпечення господарської діяльності без права або не з метою подальшого продажу або розповсю­дження; 3) ввозяться або вивозяться з технічною документацією у складі обладнання. Порушення порядку переміщення відповідних предметів через митний кордон у вказа­них випадках складу злочину, передбаченого ст. 203-1, не утворює і за наявності під­став може розцінюватись як контрабанда.

Водночас транзит дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання і сировини для їх виробництва, здійснюваний з порушенням вимог законодавства, має визнаватись з точки зору кваліфікації за ст. 203-1 незаконним переміщенням зазначе­них предметів.

Під незаконним зберіганням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, об­ладнання і сировини для їх виробництва слід розуміти зберігання таких предметів без здійснення при цьому належного обліку.

Закон «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господа­рювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» не регулює господарську діяльність, яка полягає у реалізації дисків для лазерних систем зчитування і матриць тими суб’єктами, які не є їх виробниками. Реалі­зація дисків або матриць розглядається у ньому як кінцевий етап їх виробництва.

Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва визнається злочином, якщо перераховані вище дії вчи­нено у значних розмірах (див. примітку до ст. 203-1). Якщо порушення законодав­ства про виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування скоєне не у значних розмірах, такі дії тягнуть адміністративну відповідальність (ст. 164-13 КАП). При цьому матриця не є предметом даного адміністративного правопорушення.

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Це службова особа суб’єкта господарювання - юри­дичної особи, яка є виробником, експортером або імпортером дисків для лазерних систем зчитування, матриць, сировини та обладнання для їх виробництва, а так само фізична особа - підприємець, яка здійснює таку господарську діяльність. Наведене розуміння суб’єкта злочину ґрунтується на тому, що, встановлюючи зміст ознак коментованого складу злочину, перевагу слід віддавати спеціальним законодавчим актам, що регулюють відповідний різновид господарської діяльності.

Якщо виробництвом дисків для лазерних систем зчитування і матриць фактично за­ймається особа, яка у встановленому порядку не зареєстрована як суб’єкт підприєм­ництва, вона може притягуватись до відповідальності за ч. 1 ст. 202 за здійснення без державної реєстрації як суб’єкта підприємництва діяльності, що містить ознаки підпри­ємницької і підлягає ліцензуванню.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 203-1) є: 1) повторність (див. ст. 32 і коментар до неї); 2) вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 і коментар до неї); 3) великі розміри (див. примітку до ст. 203-1).

МК.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. (статті 1, 16).

Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. (статті 9, 10).

Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб 'єктів господарю­вання, пов ’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитуван­ня» від 17 січня 2002 р.

Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелекту­альної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для ла­зерних систем зчитування» N9 85/2002 від ЗО січня 2002 р.

Постанова КМ «Про основні вузли для спеціалізованого обладнання з виробництва дисків для лазерних систем зчитування, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню» N9 672 від 17 травня 2002 р.

Порядок прийняття органом ліцензування рішення про застосування до суб ’ єктів господа­рювання спеціальних заходів, спрямованих на припинення порушень вимог Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб ’єктів господарювання, пов ’язаної з вироб­ництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування». Затверджений по­становою КМ N9 675 від 17 травня 2002 р.

Порядок надання, зберігання та видачі примірників дисків для лазерних систем зчитування. Затверджений постановою КМN9 925 від 4 липня 2002 р.

Порядок присвоєння і нанесення на диски та/або матриці для лазерних систем зчитування спеціального ідентифікаційного коду та визнання спеціальних ідентифікаційних кодів, нанесених на диски та/або матриці, що експортуються, або матриці, що імпортуються. Затверджений постановою КМ N9 623 від 26 квітня 2003 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва дисків для лазерних систем зчитування, матриць. Затверджені наказом Держпідприємництва і МОН N9 71/382 від З липня 2002 р.

Порядок видачі ліцензій на вид господарської діяльності - експорт, імпорт обладнання та дисків для лазерних систем зчитування. Затверджений наказом МЕ № 244 від 8 серпня

2000. р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з експорту, імпорту обладнання та дисків для лазерних систем зчитування. Затверджені наказом Держпідприємництва та МЕ N9 84/247 від 14 серпня 2002 р.

Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва дисків для лазерних систем зчитування, матриць. Затверджений наказом Держ- підприємництва та МОНN9 12/93 від 21 лютого 2003 р.

Перелік товарів із зазначенням їх кодів згідно з УКТЗЕД, на які Державшим департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України видаються документи для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Затверджений наказом МОН № 787 від 29 серпня 2008 р.

Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспорту­вання з метою збуту підакцизних товарів

1. Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а та­кож збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкоголь­них напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів,-

карається штрафом від п’ятисот до тисячі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виго­товлення.

2. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з викорис­танням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею,-

карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

3. Незаконне виготовлення товарів, вказаних у частині першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків,-

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з вилу­ченням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є запроваджений з метою захисту си­стеми оподаткування порядок виробництва та обігу підакцизних товарів. Додатковим об’єктом виступають засади добросовісної конкуренції, а злочин, передбачений ч. З ст. 204, належить до двооб’єктних, оскільки посягає не лише на встановлений порядок акцизного оподаткування, а й на життя і здоров’я людей як споживачів недоброякісної підакцизної продукції.

2. Предметом злочину є: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові вироби; 3) інші підакциз­ні товари. Для застосування ч. 1 ст. 204 необхідно встановити, що підакцизні товари як предмет передбаченого цією нормою злочину були виготовлені незаконно.

Алкогольні напої - це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукроміст- ких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08 (наприклад, вина виноградні натуральні, ігристі, газовані, вермути, коньяк, бренді, лікери, сішртові настоянки). Міцність алкогольного напою, тобто процентний вміст у ньому етилового спирту у даному разі вирішального кримінально-правового значення не має. Для з’ясу­вання того, чи є вилучена у особи рідина алкогольним напоєм, призначається судово- хімічна експертиза.

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення (чача, арака, тутова го­рілка, кумишка тощо) як такі, що не є підакцизними товарами, предметом розглядуваного злочину не визнаються. Вони виготовляються специфічними способами, які передбача­ють різноманітність рецептур, дотримання домашніх нетрадиційних технологій і харак­теризуються недотриманням встановлених державних стандартів і нормативів. Підак­цизними предметами визнаються не будь-які спиртні напої, а лише ті вироби, яким присвоєно певний код згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення у законодавчому акті, присвяченому оподаткуванню алкогольних напоїв акцизним збором, не фігурують і, в принципі, не можуть і не повинні згадуватись; щодо них не встановлені ставки акциз­ного збору у гривнях з одиниці товару. Акцизним збором як загальнодержавним не­прямим податком обкладаються предмети, які можуть виготовлятись, бути об’єктом правочинів і знаходитись у власності суб’єктів лише на легальних підставах та у перед­баченому законодавством порядку.

Виготовлення або зберігання самогону чи інших міцних спиртних напоїв домаш­нього вироблення без мети збуту розглядається як адміністративне правопорушення (ст. 176 КАП). За наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 203, особа, яка займається виготовленням спиртних напоїв домашнього вироблення шляхом відо­кремлення перегонкою, виморожуванням або сепарацією спиртомісткої рідини від продукту бродіння, а також їх придбанням, зберіганням, транспортуванням або збу­том, може бути притягнута до відповідальності за зайняття забороненими видами гос­подарської діяльності. Чинне законодавство дозволяє громадянам у домашніх умовах виготовляти для власного споживання виноградні і плодово-ягідні вина, наливки і настоянки.

Тютюновими виробами визнаються сигарети (з фільтром або без фільтру), цигар­ки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування. При цьому слід враховувати, що до підакцизної групи товарів не входять лікарські цигарки.

До інших підакцизних товарів належать: спирт етиловий; деякі транспортні засо­би; пиво солодове; нафтопродукти (легкі, середні і важкі дистиляти, спеціальні і мо­торні бензини, гас, паливо для реактивних двигунів), високооктанові кисневмісні до­мішки до бензинів сумішевих.

Акцизним збором визнається непрямий податок на окремі товари, визначені зако­ном як підакцизні, який включається до ціни цих товарів. Акциз є одним із стабільних і суттєвих джерел поповнення бюджету держави, встановлюється, як правило, на висо- коліквідну, високорентабельну чи монопольну продукцію, виконує не лише фіскальну, а й регулюючу, а інколи і природоохоронну функцію. Переліки підакцизних товарів затверджуються і періодично переглядаються ВР. Вказані переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. У випадку виключення тих чи інших предме­тів із числа підакцизних товарів має місце опосередкована декриміналізація (див. п. 2 коментарю до ст. 48).

У разі необхідності питання про віднесення того чи іншого товару до категорії під­акцизних предметів слід вирішувати шляхом проведення товарознавчої експертизи.

3. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, полягає у таких чоти­рьох діях, вказаних альтернативно: 1) придбання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; 2) зберігання таких товарів;

2. їх транспортування; 4) збут незаконно виготовлених підакцизних товарів. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів є самостійним складом злочину, виділеним в окрему кримінально-правову норму (ч. 2 ст. 204). При цьому незаконне виготовлення підакцизних товарів тягне відповідальність за ч. 2 ст. 204 лише за умови, що таке виготовлення здійснюється: а) шляхом відкриття підпільних цехів; б) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або в) особою, яка раніше була засуджена за ст. 204. У ч. З ст. 204 сфор­мульовано ще один склад злочину - незаконне виготовлення підакцизних товарів з не­доброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а також незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяж­ких наслідків.

Придбання підакцизних товарів означає, що особа у будь-який спосіб (купівля, обмін, прийняття в рахунок сплати боргу або оплати за надані послуги чи виконану ро­боту тощо) дістає фактичну можливість володіти, користуватись і розпоряджатись від­повідними предметами.

Під зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов’язані з перебуванням підакцизних товарів у володінні винного (при собі, у будь-якому приміщенні, транспорт­ному засобі, спеціальній схованці тощо). Зберігання - триваючий злочин, який має ви­знаватись закінченим з моменту, коли особа за власною ініціативою (знищила, викину­ла або збула товар) або всупереч своїй волі (наприклад, підакцизні товари вилучені працівниками міліції) фактично припинила володіти відповідними предметами.

Збут означає будь-які оплатні чи безоплатні форми передачі підакцизних товарів, внаслідок чого вони переходять у володіння і розпорядження іншої особи (наприклад, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу, відшкодування завданих збит­ків або як оплата виконаної роботи чи наданих послуг). Поняттям збуту охоплюється торгівля підакцизними товарами, тобто реалізація вказаних предметів за винагороду, у т. ч. грошову, за договорами купівлі-продажу, поставки, іншими цивільно-правовими дого­ворами.

Під час збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв і тютюнових виробів мо­жуть використовуватись незаконно виготовлені, незаконно отримані або підроблені мар­ки акцизного збору, у зв’язку з чим дії винних потребують додаткової кваліфікації за ст. 216. Збут товарів, виготовлених із недоброякісної сировини, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, тягне кримінальну відповідальність за ч. З ст. 204.

Транспортування — це переміщення підакцизних товарів транспортом (наземним, водним, повітряним) з одного місця в інше в межах України. Незаконне переміщення зазначених товарів через митний кордон України за наявності до цього підстав може розглядатись як контрабанда (ст. 201). У разі транспортування незаконно виготовлених підакцизних, товарів територією України з метою переміщення через митний кордон дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 1 ст. 204 та статтями 14 (15) і 201. Поняттям транспортування охоплюється також пересилання, тобто переміщення відповідних предметів у просторі шляхом відправлення їх поштою, багажем, посиль­ним або іншим способом.

Придбання, зберігання, збут чи транспортування утворюють склад цього злочину за умови, що вони вчинюються незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства, що регулює питання обігу підакцизних товарів. Наприклад, законодавство забороняє роз­дрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифі­кованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, а також продаж алкогольних напоїв або тютюнових виробів з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі, у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров’я, у місцях проведення спортивних змагань, в інших місцях, визначе­них місцевими органами влади, з торгових автоматів тощо. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Незаконними потрібно також вважати дії, вчинювані щодо алкогольних напоїв і тютюнових виробів особами, які взагалі не мають ліцензій на оптову або роздрібну тор­гівлю ними. Склад злочину, описаного у ч. 1 ст. 204, потрібно вбачати і в разі зберіган­ня таких підакцизних товарів як спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби у місцях, які не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

За своєю конструкцією склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, які альтернатив­но становлять його об’єктивну сторону.

Частина 1 ст. 204 не закріплює мінімальну вартість та/або кількість незаконно виготовлених підакцизних товарів, дії з якими тягнуть кримінальну відповідальність. З урахуванням обставин справи (незначний обсяг придбаної або збутої алкогольної продукції, відсутність використання чужого товарного знака, скрутне матеріальне становище винного тощо) дії із вказаними предметами можуть розглядатись як мало­значне діяння (ч. 2 ст. 11).

Дії особи, яка спочатку незаконно виготовила підакцизні товари за умов, вказаних у

ч. 2 ст. 204, а потім з метою збуту зберігає чи транспортує їх або здійснює збут неза­конно виготовлених предметів, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, перед­бачених ч. 1 і ч. 2 ст. 204.

Виготовлення підакцизних товарів - це діяльність, яка пов’язана з випуском гото­вих для споживання або використання товарів і яка включає всі стадії технологічного процесу. Характер і механізм злочинних дій, спрямованих на отримання готової до від­чуження підакцизної продукції, визначається її видом. Так, виготовлення фальсифіко­ваних алкогольних напоїв може здійснюватись шляхом розведення харчових або тех­нічних спиртів водою та добавлення різних компонентів для поліпшення смакових властивостей продукту.

З огляду на те, що поняттям виготовлення у ч. 2 ст. 204 охоплюється саме техно­логічний процес створення товарів, на кваліфікацію за цією нормою не впливає кіль­кість фактично виробленої продукції, а також те, чи розпочала винна особа її збут. Разом з тим якщо процес незаконного виготовлення є безрезультатним в тому плані, що готові підакцизні товари поки що не отримані, дії винного за спрямованістю уми­слу мають кваліфікуватись як замах із посиланням на відповідну частину ст. 15. Дії особи, спрямовані на відкриття підпільного цеху для незаконного виготовлення під­акцизних товарів, а також вчинення з цією ж метою підшукування або пристосування обладнання, що забезпечує масове виробництво товарів, повинні кваліфікуватись з посиланням на ст. 14 як готування до вчинення передбаченого ч. 2 ст. 204 злочину у формі незаконного виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпіль­них цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів.

Виготовлення підакцизних товарів має кваліфікуватись за ч. 2 ст. 204 лише за умо­ви його незаконності (передусім це виготовлення без державної реєстрації особи як суб’єкта підприємництва, без ліцензії або з порушенням умов ліцензування, див. ко­ментар до ст. 202).

Незаконність виготовлення алкогольних напоїв і тютюнових виробів буде і в разі їх фальсифікації, коли виготовлення цих предметів здійснюється з порушенням техноло­гії, з неправомірним використанням знака для товарів чи послуг, копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення або шляхом прямого відтворення товару іншого підприємця з самовільним використанням його імені. Наприклад, фальсифікацією вин визнається, зокрема: 1) нерегламентоване застосування цукру або продуктів, що міс­тять цукор, у т. ч. виноградного походження, для штучного підвищення вмісту спирту у винах, підміна сортів винограду або зменшення терміну витримки при виготовленні вин марочних і коньяків України; 2) додавання води, плодово-ягідних матеріалів, витя­жок і відварів з плодів і ягід; 3) підробка дешевих вин, вермутів, коньяків України та бренді під кращі вітчизняні або іноземні марки шляхом штучного збільшення екстрак­тивності, імітації кольору, аромату і смаку, а також додавання харчових або штучних речовин і есенцій; 4) додавання замінників цукру (сахарину, аспартаму та інших подіб­них штучних речовин); 5) підробка вина за походженням, місцем виробництва, сорто­вим складом шляхом додавання виноматеріалів з гібридів прямих виробників, які не входять до затвердженого асортименту; 6) етикетування, що не відповідає вимогам законодавства, використання інших видів дезінформації покупця при зовнішньому оформленні вин, вермутів, коньяків України і бренді. У випадках фальсифікації підак­цизних товарів дії винного за наявності до цього підстав потрібно кваліфікувати за су­купністю злочинів, передбачених ст. 204 і ст. 229.

Якщо підакцизні товари виготовляються з дотриманням умов ліцензування зареєст­рованим суб’єктом господарської діяльності, однак при цьому у той чи інший спосіб занижується об’єкт оподаткування (наприклад, шляхом невідображення у звітній доку­ментації частини готової продукції), вчинене потрібно кваліфікувати не за ч. 2 ст. 204, а за відповідною частиною ст. 212.

Вирішуючи питання про законність або незаконність виготовлення тих чи інших підакцизних товарів, слід враховувати, що стосовно окремих видів таких товарів дер­жавою встановлено спеціальний режим правового регулювання. Так, незаконно виго­товленими мають визнаватись підакцизні нафтопродукти, виготовлені не на підпри­ємствах, що входять до визначеного КМ переліку підприємств, які мають всі стадії тех­нологічного процесу з виготовлення нафтопродуктів. А спирт етиловий має вважатись виготовленим незаконно, якщо він вироблений на підприємстві недержавної форми власності, або фізичною особою незалежно від реєстрації її як підприємця, або держав­ним підприємством без відповідної ліцензії (див. також коментар до ст. 203).

У тому разі, коли незаконне виготовлення підакцизних товарів вчинене не тим, хто раніше був засуджений за ст. 204, або не поєднується з використанням у технологічно­му процесі недоброякісної сировини (матеріалів), скоєне підпадає під дію коментованої статті КК за умови, що товари виготовлялись шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів. У дано­му разі спосіб вчинення протиправних дій набуває кваліфікуючого значення.

Характеристики підпільного цеху в плані відповідальності за ч. 2 ст. 204 не обов’язково мають відповідати ознакам цеху як організаційно та (або) технологічно відокремленого структурного підрозділу легально діючого підприємства. У даному разі акцент не варто робити на масовому виготовленні підакцизних товарів за допомогою обладнання і технологій, що використовуються для легального промислового вироб­ництва таких товарів. Підпільний цех - це певне місце, пристосоване та (або) обладнане для незаконного (нелегального, конспіративного) виготовлення підакцизних товарів - окрема будівля, споруда різного призначення, приміщення або його частина, а також певне місце природного чи техногенного походження (галявина у лісі, непрацююча шахта, кар’єр тощо). Розмір приміщення (будівлі, споруди), яке створюється (присто­совується) для незаконного виготовлення підакцизних товарів, його місцезнаходження та інші характеристики на кваліфікацію за ч. 2 ст. 204 не впливають.

Обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів,- це відпо­відні технічні пристосування (виготовлені кустарним чи промисловим способом апара­ти, пристрої, прилади, агрегати, спиртосховища тощо), які використовуються на різних етапах технологічного процесу і забезпечують промислове виготовлення відповідної продукції у великих розмірах, товарних партіях. Йдеться про обладнання, таке ж або подібне тому, що використовується легально діючими у відповідній галузі промислово­сті суб’єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності із виробництва підакцизних товарів. Питання про те, чи є виробництво підакцизних товарів масовим (оціночне поняття), вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням виду виготовленої продукції, її кількості і вартості, розміру отриманого або очікуваного до­ходу, кількості працюючих тощо.

У разі незаконного виготовлення підакцизних товарів особою, яка раніше була за­суджена за цією статтею, спосіб їх виготовлення (домашні умови, кустарне вироб­ництво, відкриття підпільного цеху тощо) на кваліфікацію за ч. 2 ст. 204 не впливає і може бути врахований при призначенні покарання. Якщо ж така особа незаконно виго­товляє підакцизні товари шляхом відкриття підпільного цеху та (або) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво продукції, вчинене кваліфікується за ч. 2 ст. 204 із зазначенням у процесуальних документах всіх фактично вчинених вин­ним дій, які перераховані у цій нормі і які мають бути включені в обсяг обвинувачення. Взагалі під незаконним виготовленням підакцизних товарів «особою, яка раніше була засуджена за цією статтею» слід розуміти незаконне виготовлення, вчинене особою, щодо якої постановлено обвинувальний вирок суду за будь-якою частиною ст. 204, на­віть якщо цей вирок ще не набрав законної сили.

Якщо в незаконному виготовленні підакцизних товарів відсутні ознаки, вказані у

ч. 2 або ч. З ст. 204, дії винного за наявності підстав можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 202 або за ст. 203. У разі, коли у вчиненому немає ознак того чи іншого складу зло­чину, особа, яка займається незаконним виготовленням підакцизної продукції, повинна притягуватись до адміністративної відповідальності (наприклад, за ст. 164 або ст. 177-2 КАП). Відмежовуючи передбачений ст. 177-2 КАП проступок від злочину, передбаче­ного ст. 204, слід виходити з правила, визначеного ч. 2 ст. 9 КАП.

Недоброякісними в плані відповідальності за ч. З ст. 204 визнаються сировина і матеріали, які не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і тех­нічним умовам (див. коментар до ст. 227). Сировина - це предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці. Наприклад, для виготовлення фаль­сифікованої лікеро-горілчаної продукції можуть використовуватись вода із систем опа­лення будинків, інші компоненти (зокрема, відходи гідролізного та целюлозно-папе- рового виробництва), небезпечні для життя і здоров’я людини.

Створення загрози для життя та здоров'я людей означає, що внаслідок викорис­тання в процесі виготовлення підакцизних товарів недоброякісної сировини чи матеріалів виникає загроза серйозного розладу здоров’я або смерті хоча б однієї людини у разі спо­живання або іншого використання вказаної продукції. Дана загроза має бути реальною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам (наприклад, правоохоронцям вдалося попередити спробу реалізації споживачам партії недоброякісної продукції*) або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи.

Поняття отруєння людей означає заподіяння двом або більше особам тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості (у т. ч. легких) внаслідок вживання підакцизних товарів, виготовлених з недоброякісної сировини (матеріалів). Іншими тяжкими наслідками слід визнавати, зокрема, смерть людини, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, масове захворювання людей, заподіяння майнової шкоди у вели­ких або особливо великих розмірах (наприклад, внаслідок знищення автомобіля чи за­гибелі великої кількості тварин), отруєння флори, фауни, повітря, ґрунту.

Частиною 3 ст. 204 не охоплюється незаконне виготовлення підакцизних товарів, які становлять загрозу для життя і здоров’я людей, якщо в процесі їх виготовлення ви­користовуються доброякісні, проте неналежні (з точки зору технології*) матеріали і си­ровина. Виготовлення із доброякісної сировини (матеріалів) недоброякісних (фальси­фікованих) підакцизних товарів та їх реалізація, у т. ч. випуск на товарний ринок, має кваліфікуватись за ст. 227 за умови, якщо їх реалізація вчинена у великих розмірах. Якщо ж вживання таких товарів (продукції*) спричинило шкоду здоров’ю споживачів або їх смерть, дії винних повинні додатково кваліфікуватись як умисний чи необереж­ний злочин проти життя чи здоров’я людини.

Продаж фальсифікованих підакцизних товарів може розглядатись як інший обман покупців. Кваліфікація збуту вказаних товарів за сукупністю злочинів, передбачених статтями 204, 225, буде правильною лише за наявності у вчиненому всіх ознак складу злочину «обман покупців та замовників», зокрема у разі спричинення громадянинові матеріальної шкоди у значних розмірах та введення покупця в оману щодо властивостей придбаного ним товару. Розглядуваний злочин може утворювати сукупність і з іншими кримінально караними діяннями, передбаченими, зокрема, статтями 205, 209, 358 (366).

4. Суб’єкт злочину загальний. Протиправні дії з підакцизними товарами, вчинені службовою особою з використанням службового становища, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 204 і 364 (наприклад, службова особа органу, якому було ввірено конфісковані незаконно виготовлені підакцизні товари, по­рушує встановлений порядок поводження з такими предметами). Дії тих осіб, які нада­ють сировину і матеріали, транспортні засоби чи приміщення для виготовлення, збері­гання або транспортування підакцизних товарів, потрібно розглядати як пособництво злочину і кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і відповідною частиною ст. 204.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, є

мета збуту. Встановлюючи її, потрібно враховувати, зокрема, кількість підакцизних товарів, їх упаковку, характер, домовленість з особою, яка придбаває ці предмети, масштаб та інтенсивність протиправних дій. Придбання, зберігання або транспорту­вання незаконно виготовлених підакцизних товарів не з метою збуту, а для власного споживання чи використання розглядуваного складу злочину не утворює. За наявності до цього підстав зазначені дії можуть кваліфікуватись за ст. 198.

Суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди життю або здоров’ю споживачів недоброякісних підакцизних товарів, виготовлених із недоброякісної сиро­вини, за умови психічного ставлення до цих наслідків у формі необережності охоплю­ються ч. З ст. 204 і не потребують додаткової кваліфікації за статтями 119, 128. У разі встановлення умислу на заподіяння шкоди життю або здоров’ю людей, дії того, хто збуває відповідні підакцизні товари, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, перед­бачених ч. З ст. 204 і відповідною статтею розділу II Особливої частини КК (зокрема, статтями 115 або 121).

Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 верес­ня 1995 р.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньяч­ного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» від