Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Курсова робота

на тему:

«Ставлення особистості до старості»

Виконала:

студентка 2 курсу групи П23

психолого-природничого ф-ту

спеціальність «Психологія»

Федюк Тетяна Михайлівна

Науковий керівник:

Доц. Яцюк Наталія Олександрівна

Рівне 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………... РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО СТАРОСТІ…………………………………………
Вікова самосвідомість особистості…………………………………..
1.2 Динаміка ставлення до вікових змін…………………………………
1.3 Психологічні аспекти старіння та особливості ставлення до смерті
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО СТАРОСТІ….
2.1 Методика та організація дослідження ………………………………
2.2 Психологічний аналіз результатів експериментального дослідження ставлення особистості до старості ……………………….
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………
ДОДОТКИ…………………………………………………………...................

ВСТУП

Актуальність дослідження. Старість - заключний період людського життя, умовне початок якого пов'язано з відходом людини від безпосередньої участі у продуктивній життя суспільства. Старість - один з найбільш парадоксальних і суперечливих періодів життя, пов'язаний з тим, що «останні питання буття» постають перед людиною на весь зріст, вимагаючи дозволу нерозв'язного - поєднати можливості старої людини в розумінні світу і його життєвий досвід з фізичної неміччю і неможливістю активно втілити в життя всі розуміється.

Старість, її сприймання людиною як періоду життя, який несе нове світовідчуття і світосприйняття, – все це здавна займало думки людства. Перед кожною людиною в старості постають питання про смисл і спосіб подальшого життя, про вироблення власного ставлення до старості, власної установки: як бути старим? Відомий вислів М. Монтеня про те, що "небагато людей уміють старіти", містить у собі питання: що ж лежить в основі достойного старіння? У деяких старих людей спостерігається різке неприйняття старості: вони ненавидять її і вважають важкою ношею.

Проблема ставлення до старості не тільки надзвичайно актуальна, але і відрізняється новизною і складністю, як в теоретичному, так і практичному відношенні. Вона носить інтегративний характер, перебуваючи на стику таких актуальних напрямків, як соціальна геронтологія, соціологія, соціальна антропологія, соціальна психологія старості, теорія і практика соціальної роботи, що представляє додатковий дослідницький інтерес. Сучасний етап досліджень соціально-психологічних геронтологічних проблем характеризується недостатньою розробленістю деяких аспектів. Необхідною залишається прояснення теоретичних підходів, методологічних підстав конструювання образу старості і відношення до цього вікового етапу. Не в повній мірі розкрита геронтологічна проблематика міжвікових відносин, не представлений аналіз різних типів практик між поколінної взаємодії.

(дослідження які існують по даній проблеми на основі 1розділу)

На початку 20-х ХХ століття бурхливо розвивалися етнографічні дослідження, вивчаючи вікові зміни особистості, представлені у роботах Р.Бенедикт, Ф.Боас, К.Леви-Брюль, М.Мид.

Мета курсової роботи: вивчити, дослідити та науково обґрунтувати ставлення молоді; здійснити теоретичний аналіз та експериментальне дослідження особливостей особистості до старості у юності.

Об’єкт дослідження : особливості ставлення до старості.

Предмет дослідження: особливості ставлення до старості і структури готовності до вікових змін у представників різних молодіжних груп.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

- опрацювати теоретико-методологічну літературу на вищезгадану тему;

• проаналізувати вікову самосвідомість та особливості ставлення до смерті;

• механізми формування негативного ставлення до старості у молоді.

• дослідити особливості ставлення до старості і готовності до вікових змін в різних групах молоді.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО СТАРОСТІ.