7.Сучасні теорії інноваційного розвитку

У суч умовах розвитку підприємництва виникла так звана теорія прискорення, або теорія інноваційного підприємництва. Представники даної концепції грунтуються на теорії довгих хвиль і розглядають розвиток підприємництва за моделлю США, яке пов'язане з новаторським ризиковим підходом (синдром Силіконової долини). Жодна країна світу не інвестує так багато коштів у новітні інформаційні технології, як США: у 2000 р. сукупні витрати на НДДКР становили 250 млрд дол., що перевищувало витрати на ці цілі Японії, Кореї, Великобританії, Франції, Німеччини, Італії і Канади разом узятих1. При цьому США орієнтуються на піонерний тип інноваційного процесу, що означає лінію на досягнення світового лідерства в інноваціях. Це ілюструється великою кількістю розроблених у США патентів, орієнтацією на процесні інновації, на базі яких у країні надзвичайно швидко оновлюються старі галузі господарства і виникають нові: виробництво комп'ютерів, офісної техніки, розроблення програмного забезпечення, культорологічна продукція (ігри, візуальні ефекти тощо), які розвиваються за спіраллю з дворічним тактом2. За останні менш як п'ять років зросло виробництво комп'ютерів і офісної техніки більше як на 26 %, програмного забезпечення майже на 25 %. На думку американських теоретиків, якби автомобілі змінювались так швидко, як покоління комп'ютерів, то ми могли б зараз купити «роллс-ройс» дешевше, ніж за 3 дол., і він пробігав би не менше 3 млн миль лише на одному галоні бензину.

Соціально-психологічна модель

Соціально-психологічна концепція теорії нововведень пов'язана з пріоритетом людських відносин в управлінні інноваційною діяльністю. Основне місце в ній посідають проблеми ролі особистості, поведінки, мотивації, рівень освіти, аналіз соціально-психологічних і організаційно-соціологічних чинників. Для цих теорій основним є виділення певної групи людей як особливих носіїв інновацій. Представниками цієї теорії є X. Барнет, Є. Вітте, Е. Денісон.

У їхніх дослідженнях головне місце відводиться питанню про можливість високих темпів інновацій, що вирішує теорія стимуляторів (Є. Вітте). Об'єктом дослідження тут є перешкоди, які виникають при впровадженні нововведень. Для їх усунення, згідно з даною теорією, необхідно організувати плідну сумісну роботу «владних стимуляторів» (адміністрації) та «кваліфікованих стимуляторів» (фахівців) — своєрідну творчу групу, де фахівці створюють новинки, а адміністрація — умови для їх упровадження та усунення всіляких перешкод.

Інновації є рухомою силою економічного розвитку. Вони вдосконалюють виробництво і водночас змінюють сферу обігу, ведуть до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, прибутків.Незважаючи на увагу, що приділяється зарубіжними науковцями різноманітним аспектам інноваційної сфери, вона потребує подальших досліджень. Як зазначає один з відомих американських фахівців Е. Тоффлер, «ні одна з проблем, з якими стикається американський бізнес, не є більш важливою і менш вивченою, ніж проблема нововведень». Необхідність вивчення закономірностей інноваційного розвитку тим більше важлива тепер, коли людська цивілізація вступила у новий етап свого розвитку — інформаційне суспільство, основу життєдіяльності якого складають процеси виробництва, розповсюдження і використання інформації. При цьому мова йде не про інформацію взагалі, а перш за все інформацію, яка втілена в знання законів розвитку природи і суспільства, принципів їх практичного використання.

Сучасна ринкова модель економіки базується на інноваційному типу розвитку. Зокрема, інтелектуалізація виробничої діяльності, використання високих інформаційних технологій, екологічність, безвідходність. Результатом інноваційної діяльності є інтелектуальний продукт без якого неможливо створювати конкурентноздатну продукцію. Тому найважливішою економічною метою передових компаній є підтримання здатності до інноваційного розвитку та ефективного використання найновітніших технологій. Цей процес відображається показником наукомісткості виробництва. Він визначається як співвідношення витрат н дослідження і розробки до загального обсягу продажу. Цей показник бажано розглядати у динаміці та порівнювати його значення в різних галузях. Саме цей показник використовується для класифікації галузей та виробництв за ступенем наукомісткості та для проведення різноманітного аналізу інноваційного процесу. Для віднесення галузі до наукомісткої цей показник має перевищувати середній рівень.

Теорія інтелектуальної технології. Виникла як результат дослідження Ф.Хаєком проблем інформаційної економіки і технології.

Сукупність дій підприємців і споживачів, заснованих на недостатньому володінні знаннями, і створює ринок.

Дотримання звичаїв і традицій і правил виробничої та ін.. видів діял., напрацьованих у процесі розвитку цивілізації, дає змогу забезп. Поступальний розвиток сус-ва. Хайєк був рішучим противником б-я втручання у ринкові процеси. Слід дати можливість ринк процесам розвиватися спонтанно, і це само собою сприятиме економічному розвитку.

Дослідження Хайека пояснили яким чином знання стають основою підприємницької ідеї і дають імпульс розробленню інновацій; чому економіка одних країн є сприйнятливішою, а інших – ні. Довів, що вирішальну роль у цьому відіграють інституційні основи сус-ва – як формальні (сформовані державою закони, що регламентують економічну діял), так і неформальні (усталені правила, звичаї)

Теорія інноваційної економіки і підприємницького сус-ва. Сформульована П.Друкером. (1985, 1993). У взаємодії з інноваційною економікою формується підприємницьке сус-во, яке хар-ся тим, що інновації та підприємництво охоплюють значну частину сус-ва, стають щоденною практикою.

П. Друкер зазначає, що економіка 90-х років XX ст. принципово відрізняється від економіки 60—70-х років, яка була зорієнтована на виробництво, внаслідок чого під­приємства зосереджували основні зусилля на його вдоско­наленні. Найкраще це могли робити великі компанії, що домінували на ринку. Головною рисою економіки 90-х ро­ків стало напрацювання ідей, які заперечують колишні рі­шення, товари, послуги і виробництва. З огляду на це її можна назвати інноваційною. До того ж Друкер розглядає менеджмент як «технологію управління підприємницько-інноваційною діяльністю».

Водночас і у взаємодії з інноваційною економікою фор­мується підприємницьке суспільство (чи «суспільство знань», «інформаційне суспільство»), яке характеризуєть­ся тим, що інновації та підприємництво охоплюють значну частину суспільства, стають щоденною практикою. Це дає змогу працювати навіть жінкам, що мають маленьких ді­тей, зміцнює віру людей у себе.

Отже, сучасні теорії інноваційного розвитку змістили акценти у поведінці людей, сформували у них прагнення до накопичення знань. Стало очевидним, що економічне зростання країн великою мірою залежить від інноваційної активності підприємницьких структур, від їх прагнень, зусиль і здатності використовувати у своїй діяльності но­вітні технології, творчо підходити, до визначення способів задоволення потреб споживачів, на основі чого вдоскона­лювати та оновлювати продукцію, отримуючи більші до­ходи і зміцнюючи свої ринкові позиції