- •1. Становлення та розвиток теорії інновацій.
- •2. Місце та роль інновацій у системі господарювання.
- •3. Сутність інновацій та їх класифікація
- •4. Характеристика етапів інноваційного процесу
- •5. Моделі інноваційного процесу
- •6. Життєвий цикл інновацій
- •7.Сучасні теорії інноваційного розвитку
- •8. Інноваційна діяльність як чинник зростання національної економіки (див 2)
- •9. Сутність (особливість) державної інноваційної політики.
- •11. Преференції та пільги для суб’єктів інноваційної діяльності
- •13. Сутність та особливості інтелектуальної власності
- •12. Вітчизняний та зарубіжний досвід державної підтримки інноваційної діяльності
- •14. Правова охорона інтелектуальної власності в Україні
- •15. Нормативно-правова база інноваційної діяльності
- •16. Сутність та етапи розробки інноваційної стратегії підприємства
- •17. Інноваційні стратегії: види, характеристика, умови реалізації.
- •18. Сутність, визначення та взаємозв’язок інноваційної політики та стратегії підприємства
- •19. Види інноваційних стратегій та передумови їх реалізації (див 17)
- •20. Основні принципи формування інноваційної політики та умови їх реалізації
- •21. Складові інноваційної політики підприємства та методи її вибору
- •22. Особливості управління інноваційними процесами на підприємстві
- •23. Стратегічне управління інноваційною діяльністю.
- •24. Сутність оперативного управління (менеджменту) інноваційної діяльністі.
- •25. Внутрішнє регулювання та стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві
- •26. Організаційні структури управління інноваційною діяльністю
- •27. Сутність, моделі та принципи інноваційного розвитку підприємств
- •28. Етапи інноваційного розвитку малих та великих підприємств
- •30. Управління інноваційним потенціалом підприємства: сутність та складові
- •35. Особливості формування попиту на інновації
- •38. Методи визначення попиту на інновації
- •39. Особливості процесу комерціоналізації інновацій.
- •40. Сутність та моделі дифузії інновацій.
- •3. Рівень споживацького середовища –
- •41. Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності підприємств: сутність, джерела, організація
- •42. Види та джерела інноваційної інформації
- •43. Моніторинг інновацій: сутність, об’єкти, групування даних про інновації
- •44. Формування і використання інформаційних ресурсів в інноваційній діяльності підприємств
- •45. Завдання системи фінансування інноваційної діяльності
- •46. Джерела фінансування інноваційної діяльності
- •48. Лізінгове фінансування інноваційної діяльності
- •49. Техніка і технологія як домінуючі складові техніко-технологічної бази під-ва.
- •50. Показники оцінки техніко-технологічного рівня під-ва.
- •51. Інноваційні проекти: сутність, види, умови реалізації
- •52. Сутнісна характеристика життєвого циклу проекту та його етапів
- •53. Особливості управління реалізацією інноваційних проектів
- •54. Організаційні форми та методи управління інноваційними проектами
- •55. Принципи оцінювання і показники
- •56. Показники економічної ефективності інноваційних проектів
- •Становлення та розвиток теорії інновацій
44. Формування і використання інформаційних ресурсів в інноваційній діяльності підприємств
Інформаційні ресурси поділяюся на:
- оперативні інформаційні ресурси
- ретроспективні (певні відомості за минулий період часу)
- архівні (ресурси, які не використовуються, але певний час зберігаються)
Технологія операцій:
-створення і формування нових записів і документів
- поширення інформації серед суб’єктів інноваційної діяльності
-формування масивів документів і баз даних оперативного, ретроспективного або архівного зберігання.
-пошук документів по масивах за запитами суб’єктів інноваційної діяльності.
База даних – сукупність певних відомостей, правила організації. Яких базуються на певних принципах опису та зберігання.
Бази даних поділяються на:
- бібліографічні
- небібліографічні (числові, текстово-числові, довідкові)
Користувачі: - внутрішні - зовнішні
За режимом доступу інформація поділяється на :
1)інформація з обмеженим поступом: конфіденційна;таємна.
2) відкрита інформація
45. Завдання системи фінансування інноваційної діяльності
Інноваційна діяльність потребує значних витрат, що обумовлено великою наукомісткістю інноваційних продуктів. Стратегія фінансування інноваційної діяльності передбачає : належне економічне обгрунтуваня інноваційних програм та проектів, визначення джерел і суб’єктів їх фінансування та своєчасне забезпечення надходження коштів протягом періоду їх реалізації.
Завдання (на рівні держави): - створення передумов для впровадження технічних новинок в усі галузі; - збереження та розвиток н-т потенціалу в пріори напрямках економ діяльності; - створення умов для збереження та розвитку н-т потенціалу.
Завдання (на рівні підпр): фінансув інновай проектів для зміцнення конкурентних позицій.
Система фінансування склад: - джерела фінансування; - організаційні форми, механізми фінансування.
Принципи: - чітка цільова орієнтація фінансування; - логічність. Економічна обґрунтованість і юридична захищеність механізмів залучення інвестицій; - множинність джерел фінанси; - гнучкий перерозподіл грошових потоків.
46. Джерела фінансування інноваційної діяльності
1) самофінансування (включає накопичений прибуток, накопичений амортизаційний фонд і поточні амортизаційні відрахування, резервний фонд, власний капітал у вигляді статутного фонду);
2) позикові кошти (банківські кредити, комерційні кредити, лізинг, кошти, що отримуються під-вом від розміщення на фондових ринках облігацій під-ва);
3) залучені кошти (кошти отримані від реалізації акцій серед акціонерів, кошти від додаткового другого випуску акцій);
4) кошти урядових регіональних фондів і програм (кошти державного Інн.ного фонду, кошти, що виділяються на державні та галузеві науково-технічні програми, кошти фонду фундаментальних досліджень та науково-технічних програм, кошти міжнародних фондів).
5) кошти що перебувають у централізованому володінні об’єднань підприємств.
6) кошти іноземних інвесторів
Інвестиції для фінансування інноваційних програм поділяють на три групи: прямі, супутні, фінансування науково-дослідних робіт.
Прямі інвестиції. Використовуються безпосередньо для реалізації інноваційного проекту- основні засоби (матеріальні та нематеріальні активи) і в оборотні кошти.
Супутні інвестиції. вкладення в об'єкти, які пов'язані територіально і функціонально з інноваційним об'єктом і які необхідні для його нормальної експлуатації (під'їзні колії, лінії електропередач, каналізація тощо), а також вкладення невиробничого характеру (охорона навколишнього середовища, соціальна інфраструктура).
Інвестиції в НДР. Вони забезпечують і супроводжують проект. Це насамперед матеріальні засоби (устаткування, стенди, комп'ютери і різноманітні прилади), необхідні для проведення передпроектних досліджень, а також оборотні кошти, наприклад, для забезпечення поточної діяльності НДІ чи вищого навчального закладу на замовлення підприємства.
47. Механізм венчурного фінансування інноваційної діяльності Венчурне фінансування здійснюється в двох основних формах – шляхом придбання акцій нових фірм або за допомогою надання кредиту різного виду, звичайно з правом конверсії в акції. Венчурний капітал – являє собою джерело довгострокових інвестицій у сфери з підвищеним ступенем ризику, у новий що розширюється чи перетерплює різкі зміни бізнес. Він надається на декілька (3,5,7 років) без гарантії або забезпечення. Венчурному капіталу притаманні такі риси: 1. Пайова участь інвестора в капіталі компанії в прямій чи опосередкованій формі. 2. Надання засобів на тривалий термін. 3. Активна роль інвестора в керуванні фінансованою фірмою. Специфіка ризикового підприємництва полягає насамперед у тому, що засоби надаються на безповоротній, безпроцентній основі. Передані в розпорядження венчурній фірмі ресурси не підлягають вилученню протягом усього терміну дії договору. Повернення вкладених коштів і реалізація прибутку відбувається в момент виходу цінних паперів фірми на відкритий ринок. Величина прибутку визначається різницею між курсовою вартістю приналежною ризиковому інвестору частки акцій фірми-новатора і сумою вкладених їм у проект засобів. Ця частка обмовляється в укладеному контракті і може доходити до 80%. Власне кажучи, фінансова установа стає співвласником фірми-новатора, а надані засоби - внеском у статутний фонд під-ва , частиною власних засобів останнього. Головним стимулом для венчурних вкладень є їхня висока прибутковість у випадку удачі.