24. Сутність оперативного управління (менеджменту) інноваційної діяльністі.

Оперативне управління інноваційною діяльністю полягає у складанні календарних планів-графіків ви­конання робіт і контролюванні їх виконання; вивченні економічних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних факторів, що впливають на здатність фірми здійснювати інноваційну діяльність; розробленні ефектив­них форм організації інноваційної діяльності. Воно полягає у виконанні основних управлінських функцій у короткостроковому періоді. Полягає така діяльність у складанні планів – графіків виконання робіт і контролі за їх виконанням; вивченні економічних, організаційно – управлінських, соц. – психологічних факторів, що впливають на здатність фірми здійснювати інноваційну діяльність. Оперативне календарне планування конкретизує виробничі завдання у просторі і часі, даючи змогу менеджерам ставити чіткі цілі та завдання. Оперативний менеджмент передбачає розроблення системи стимулювання з метою заохочення ініціативи, участі в інновац змінах. Контроль в оперативному менеджменті інновац діяльності забезпечує реалізацію планів згідно з графіком і ресурсами, даючи змогу своєчасно вносити корективи.

Оперативний менеджмент — озроблення і реалізація оперативних (тактичних) заходів, пов’язаних із практичним упро­вадженням стратегій у дію.

Головна задача оперативного менеджменту - швидке проходження інноваційного циклу (етапів дослідження, розробки, вир-ва, споживання). Задачі оперативн. менеджменту при реалізації інновац. проектів - безперервне відстеження пр-су реалізації інновацій. Це досягається:

1 - строгим розподілом робіт на короткі періоди часу (тб планування робіт);2 - чіткою орг-цією збору та обробки ін-фції про хід реалізації проекту;3 - повсякденним ан-зом та володінням ситуацією в кожній ланці управління;4 - своєчасним прийняттям рішень;5 - орг-цією роботи із попередження порушенням в ході виконання реалізації проекту.

25. Внутрішнє регулювання та стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві

Регулювання інноваційної діяльності на підприємстві здійснюється за допомогою контролю інноваційної діяльності на підприємстві. Контроль забезпечує реалізацію планів згідно з графіком і виділеними ресурсами, даючи змогу своєчасно вносити корективи у плани чи дії виконавців. Для регулювання іннов діяльності необхідно застосовувати інструменти, що допомагають менеджерам контролювати терміни виконання робіт і їх результати. У ході регулювання інноваційної діяльності можуть застосовуватися такі заходи як: визначення цілей діяльності, планування дій, перевірка та оцінювання роботи, здійснення коригуючи заходів для досягнення запланованих результатів. Стимулювання Інн діяльності на підпр включає: стимулювання розробок технічних нововведень; здійснення допомоги в розвитку наукових; спеціалізація й кооперація підприємств та організацій в галузі Інн, мотивування персоналу.

26. Організаційні структури управління інноваційною діяльністю

Успіх інноваційної д-ті залежить не лише від правильного вибору стратегії, але і від використання адекватних орг. структур.

У практиці підпр-в для управління інноваційними пр-сами використовується традиційні структури (лінійно-функціональні, функціональні, матричні, дивізіональні та штабні).

При виконанні основних етапів інноваційної д-ті доцільно використовувати такі орг. структури:

1 - НДДКР: матрична стр-ра, що заснована на формуванні проектної групи; програмно-цільова структура;

2 - освоєння нової пр-ції: лінійно-штабна, лінійно-функціональна, дивізіональна, децентралізована стр-ри;

3 - вир-во: лінійно-штабна, лінійно-функціональна, дивізіональна, децентралізована стр-ри;

4 - розповсюдження та використання: матрична стр-ра, що заснована на формуванні проектної групи; програмно-цільова структура.

Розрізняють 2 типи організаційних структур: механістичні та органічні. Механістичні До цього типу відносять: лінійну(складається із взаємопідпорядкованих структурних ланок, зв’язки яких з вищими рівнями здійснюються безпосередньо через керівника, за ієрархією); функціональну(передбачає чітку ієрархію структурн6их ланок, що забезпечують виконання кожної ф – ї управління на всіх рівнях); лінійно – функціональну(при лінійному менеджері ж діють групи фахівців, об’єднаних у відділи за функціональною ознакою, що надають рекомендації); дивізійні(під – во поділяється на однорідні дільниці, що дає змогу сконцентрувати зусилля на продукті). Органічні орг. структури До них належать: матричні є поєднанням структурування орган – ї за ф –ями та проектами, що забезпечується координацією дій з реалізації кількох проектів. Проектні є формами реалізації іннов проектів у межах механістичних структур; мережеві побудовані за принципом орган – екон відокремленості окремих стадій техн. Процесу, що підвищує можливості їх оптимального здійснення.