- •1. Предмет і завдання нормативного курсу.
- •2. Українські землі в первісну епоху. Історична доля півдня України.
- •3. Слов’янські племена. Теорії походження Київської Русі. Походження назви “Русь”.
- •4. Перші київські князі, їх внутрішня і зовнішня політика.
- •5. Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого.
- •6. Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого.
- •7.Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі.
- •8. Історичне значення та проблема спадщини Київської Русі.
- •9. Етапи історичного розвитку Галицько-Волинського князівства, його історичне значення. Виникнення назви “Україна”.
- •10. Розвиток Галичини і Волині в рамках Київської Русі. Самостійний розвиток двох князівств до 1199 р.
- •11. Розвиток об’єднаного Галицько-Волинського князівства за Романа Мстиславовича. Галицько-Волинське князівство 1205-1238 рр.
- •12. Галицько-Волинське князівство за Данила Романовича.
- •13.Галицько-Волинське князівство за спадкоємців Данила Галицького (1264-1340 рр.).
- •14.Українські землі у складі Великого князівства Литовського, Угорщини, Молдавського князівства, Московської держави, Угорщини.
- •15. Наступ Польщі на українські землі. Кревська та Люблінська унії.
- •16. Соціально-економічні та політичні передумови створення козацтва. Реєстрове козацтво.
- •17.Козацько-селянські повстання кін. Хуі – поч. Хуіі ст. Діяльність гетьмана п. Конашевича-Сагайдачного.
- •18.Діяльність братств. Брестська церковна унія.
- •19.Причини, рушійні сили, цілі, форми та характер національно-визвольної війни.
- •20.Розвиток національно-визвольної війни 1648-1653 рр.
- •21.Формування української державності в ході національно-визвольної війни.
- •22. Березневі статті: умови і значення.
- •23. Постать б.Хмельницького в українській історії. Оцінки діяльності.
- •24. Політика гетьмана Івана Виговського. Гадяцька угода.
- •25.Політика ю. Хмельницького. Розкол України на Правобережну та Лівобережну.
- •26.Гетьман п. Дорошенко. Спроба возз’єднання українських земель.
- •27. Україна за гетьманування Івана Мазепи. Конституція п. Орлика.
- •28. Ліквідація російським царизмом української автономії.
- •29. Становище Правобережної України під владою Польщі.
- •30. Геополітичні зміни в Україні в другій половині хуііі ст.
- •31.Сутність та передумови національного відродження в Наддніпрянській Україні.
- •32.Культурницька діяльність української інтелігенції в Наддніпрянській Україні. Опозиційність масонських лож. Діяльність декабристів.
- •33.Початок культурного відродження в Західній Україні. “Клерикальне товариство”.
- •35. Кирило-Мефодіївське братство. Роль т. Шевченка.
- •36. Вплив революції 1848 р. На національне відродження в Західній Україні. “Головна Руська Рада”.
- •37. Національно-визвольний рух в Наддніпрянській Україні в другій половині хіх ст.
- •38. Національно-визвольний рух в Західній Україні в другій половині хіх ст. Москвофіли, народовці, радикали. Політизація національного руху.
- •39. Україна на початку хх ст. Політизація національного руху.
- •40. Україна в роки Першої світової війни.
- •41. Заснування Української Центральної Ради. І - ий і іі - ий Універсали Центральної Ради.
- •42. Ііі Універсал Української Центральної Ради. Війна більшовиків проти Центральної Ради.
- •43. Іу Універсал. Брестський мир і Україна.
- •44. Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •45. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр.
- •46. Уроки і наслідки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •47. Утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Листопадове повстання.
- •48. Злука унр і зунр та її історичне значення.
- •49. Внутрішня і зовнішня політика зунр.
- •50. Польська інтервенція в Україну (червень 1919 р.). Поразка зунр.
- •52. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні. Репресії 1930-х рр.
- •53. Українське національно-культурне відродження 1920-х рр.
- •54. Індустріалізація України кінця 1920 – поч. 1930-х рр..
- •55. Колективізація українського села. Голодомор 1932-1933 рр.
- •56. Державно-правовий статус західних українців у міжвоєнний період.
- •57. Політика Польщі щодо галицьких українців у міжвоєнний період.
- •58. Український національний рух в Другій Речі Посполитій. Організація Українських Націоналістів.
- •59. Політика Румунії і Чехословаччини щодо українців. Карпатська Україна.
- •60. Радянсько-німецькі договори 1939 р. І Україна.
- •62. Німецький окупаційний режим і анти нацистський опір в Україні.
- •63. Визволення України від німецьких загарбників. Вклад України в розгром гітлерівської Німеччини.
- •64. Україна в системі міжнародних відносин після іі-ої світової війни.
- •65. Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.
- •66. Соціально-економічні перетворення та національна політика в західних областях України в післявоєнні роки.
- •67. Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 1940-1950-х рр. Сталінські репресії.
- •68. Проблеми розвитку народного господарства України в середині 1950- і пол. 1960-х рр.
- •69. Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України у іі пол. 1950- і пол. 1960-х рр. Шестидесятники.
- •70. Посилення кризових явищ в суспільно-політичному та соціально-економічному житті України протягом 1960-1980-х рр.
- •71. Дисидентський рух в Україні.
- •72. Перебудовчі процеси в срср. Проведення реформ.
- •73. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 1980 – х - поч. 1990- х рр.
- •74.Проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991 р.
- •75. Розпад срср та створення снд.
- •76. Україна в умовах незалежності
5. Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого.
Зійшовши на київський престол у 980 р. і зосередивши в своїх руках неподільну владу, започаткував нову добу в історії Київської Русі. Невгамовні варязькі князі вже не дивилися на Русь лише як на арену подальших завоювань чи край, який можна лише визискувати. Володимир упровадив далеко конструктивніший підхід до управління державою. На відміну від попередників у центрі його уваги був добробут володінь, а не загарбання земель і збір данини. Власне за його князювання Русь почала підноситися як цілісне суспільство й держава.
Він обдаровував свою численну дружину, підтримував традиційні язичницькі культи, ходив на непокірних вятичів і поширив свою владу на радимичів. Як і його батько, Володимир посадив власних синів (мав він 12 законних синів) по великих містах і землях своїх володінь. Так він усунув від влади місцевих князів, зосередивши її виключно у руках своєї династії. Коли його варязька дружина стала вимагати більших винагород, Володимир улаштував так, щоб вона перейшла на службу до візантійців. Володимир зосередився на захисті власних кордонів. Щоб протистояти загрозі печенігів, він збудував розгалужену мережу укріплень, а також нові міста на південь від Києва. Знову порушуючи традицію попередників, він звернув погляд на захід і додав до своїх володінь землі сучасної Західної України, тим самим поклавши початок тривалому суперництву з поляками за цей регіон. Він також змусив литовських ятвягів визнати його верховенство. Володимир установив загалом дружні стосунки з поляками, мадярами і чехами. В основі цієї нової західної орієнтації лежало його прагнення підпорядкувати собі головні торгові шляхи на захід, а також прокласти інші шляхи на Константинополь. Внаслідок цих надбань володіння Володимира стали найбільшими в Європі, охоплюючи близько 800 тис. кв. км. Найголовнішим досягненням Володимира було впровадження на його неозорих землях християнства. Розуміючи, що Київська Русь уже пережила свою традиційну анімістичну язичницьку релігію, він став замислюватися над тим, щоб знайти більш витончені способи вираження духовних, соціальних та політичних прагнень суспільства. Християнство та іслам - релігії тих країн, з якими Русь мала й намагалася утримати якнайтісніші торговельні та політичні стосунки. Як свідчить хрещення Ольги, християнство вже пустило коріння в Києві. Сусідство Русі з поспіль християнізованими болгарами і новонаверненими поляками та уграми лише прискорило цей процес. У 987 р. за надану візантійським імператорам допомогу у придушенні повстання Володимир став вимагати видати за нього їхню сестру Анну. Але навіть після хрещення Володимира у 988 р. вони робили спроби відтягнути шлюб. І все ж після того як русичі завоювали у Криму візантійське місто Херсонес (Корсунь), шлюб нарешті відбувся. У 988 р., прагнучи якнайшвидше охрестити свій народ, Володимир наказав позаганяти юрби киян у притоку Дніпра р. Почайну й там ,всіх разом вихрестити. Незважаючи на опір людей, ламалися язичницькі ідоли, а натомість будувалися християнські церкви. Церква, організаційні структури й служителі якої були цілком запозичені й привезені з Константинополя, не лише отримала широкі привілеї та автономію, на її потреби надходила, крім того, десята частина княжих прибутків. Унаслідок цих нововведень значно зріс престиж Володимирової династії, пов'язаної тепер зі славетним домом візантійських імператорів.
Тіснішими ставали стосунки Володимира з іншими монархами. Прийняття християнства мало позитивні наслідки й для внутрішнього життя країни. Оскільки вчення візантійської церкви підтримувало монарше право на владу, київські князі знайшли в ній ту ідеологічну опору, якої раніше не мали. До того ж церква з її складною внутрішньою підпорядкованістю знайомила київських правителів з новими моделями управління. А в самому суспільстві Київської Русі з'явилася активно діюча установа, що не лише забезпечувала незнане раніше духовне й культурне єднання, а й справляла величезний вплив на культурне і господарське життя. Взагалі кажучи, завдяки епохальному вибору Володимира Русь стала пов'язаною з християнським Заходом, а не з ісламським сходом. Цей зв'язок зумовив її небачений історичний, суспільний і культурний розвиток. Важко переоцінити те, що християнство прийшло до Києва не з Риму, а з Візантії. Згодом, коли відбувся релігійний розкол між цими двома центрами, Київ став на бік Константинополя, відкинувши католицизм. Так була закладена основа майбутніх запеклих конфліктів між українцями та їхніми найближчими сусідами католицької віри - поляками.