
- •2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно – ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки.
- •3. Офіційно-діловий стиль: риси, сфера фукнціонування
- •4. Мовний етикет. Діловий протокол та етикет у сфері офіційно – ділового спілкування.
- •5. Поняття про справочинство, документ, реквізит, формуляр, бланк, штамп.
- •6. Діловий документ, його структурні ознаки. Класифікація офіційно – ділових документів.
- •7. Критерії і класифікації ділових документів.
- •8. Граматичні форми адресата в діловій мові. Позиція цього реквізиту в офіційно – ділових документах.
- •9. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме.
- •10. Букви г та ґ. Вживання м’якого знаку.
- •11. Багатозначні та однозначні слова. Слова – терміни.
- •13. Слова синоніми й пароніми в ділових док-тах.
- •14. Слова – омоніми.
- •15. Іншомовні слова в діловому мовленні
- •16. Уживання великої літери
- •17.Уживання великої букви в назвах державних посад, державних свят, державних установ, підрозділів.
- •18. Чергування ч системі голосних і приголосних
- •19.Уподібнення (асиміляція)
- •20. Спрощення у групах приголосних. Закріплення цього фонетичного явища на письмі.
- •21. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •Перша відміна
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •22. Відмінювання іменників 3-ї та 4-ої відміни. Третя відміна
- •Четверта відміна
- •23. Відмінювання українських прізвищ
- •24. Відмінювання прізвищ, імен по батькові, варіантність граматичних форм давального відмінка в діловій мові
- •25. Написання російських та інших слов’янських прізвищ укр. Мовою
- •26. Творення українських чіловічих та жіночих імен по батькові
- •29. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •30, 31 Правопис не
- •31. Правопис не з іменниками и частинами мови та прислівником.
- •32. Правопис префіксів і суфіксів
- •33 Правопис префіксів слова с -пре- -со- -де- над- -най- в оформленні офіційно діловому стилі.
- •34. Правопис прикметникових суфіксів і префіксів на означення найвищої міри ознаки.
- •35. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників і їх уживання в о.Д. Стилі.
- •37. Правопис прислівників в українській мові.
- •1. Р а з о м пишуться:
- •38. Правопис складних і складених прийменників
- •39. Складні та складноскорочені слова.
- •40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.
- •42.,43Відмінювання і правопис числівників
- •44.Граматичні форми іменників із числівниками 2,3,4
- •45. Граматичні конструкції на позначення часу (дати) з прийменниками за, від, у діловій мові
- •47. Особливості творення і вживання дієслівних форм. Особливості уживання їх (особливо на –но, -то) у мові ділових док-тів.
- •48. Творення граматичних фор дієприкметника. Уживання їх у мові ділових документів.
- •49. Дієприслівник
- •50. Дієприслівниковий зворот
- •51.Дієслівні сполучення
- •52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом
- •53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •54. Правопис складних і складених прийменників
- •57. Правила чергування у-в, і-й в укр. Мові. Дотримання норм у діловому стилі.
- •58. Сполучник, типи, вживання
- •59.Тире між підметом і присудком
- •Тире між підметом і присудком
- •60.Просте ускладнене речення
- •61. Відокремлення додатків
- •62. Вставні і вставлені конструкції
- •63.Однорідні, відокремлені, пояснювальні члени речення
- •64. Особливості відмінювання іменників 1ої відміни Перша відміна
- •65. Прості і складні речення
31. Правопис не з іменниками и частинами мови та прислівником.
Частка не.Разом чи окремо чи через дефіс?
Не з префіксом і пишеться разом:
а) з будь-якими словами, якщо вони не вживаються без не;(нероба, нестерпний, нехтувати, непосидючий, ненавидячи, невтямки)
б) з іменниками, прикметниками та прислівниками, якщо з не утворюються нові поняття з протилежним значенням і їх можна замінити словами, близькими за змістом; (нелюбов (—неприязнь), незгода (=розбіжність), неактивний (=пасивний), неважкий (=легкий), неабияк (=ретельно), невдало (—невдатна))
в) у складі префікса недо-, який означає неповноту ознаки чи дії;( недооцінка, недорослий, недолюблювати, недовиконаний, недобачаючи)
г) з дієприкметниками, які виконують функцію означення і не мають пояснювальних слів.( непередбачений (випадок),нерозв'язана (задача), незмінюване (слово),неприйняті (закони)
2. Заперечна частка не пишеться окремо:
а) з усіма частинами мови при протиставленні;( не горе, а радість; не поважати, а зневажати; не плутано, а чітко; не чужий, а рідний, але: ставок невеликий, а глибокий (зіставляються непротилежні ознаки)
б) з дієсловами, дієприслівниками числівниками, прийменниками, сполучниками, частками, з більшістю займенників, деякими прислівниками, а також із незмінюваними присудковими словами(не вгавати, не вистачати, не гаразд, не до вподоби, не до ладу, не до речі, не досить, не до смаку, не дуже, не зовсім, не інакше, не личить, не має (дієслово), але: немає — нема; не можна, не раз, не слід, не треба, не п'ять, не тоді, не тільки, не мій, не то.., не то)
в)з прикметниками, якщо вони мають пояснювальні слова з ні або далеко, аж(нікому не відомий, ні до чого не здатний, далеко не приємний, аж ніяк не новий, зовсім не близький)
г) з дієприкметниками, якщо вони мають будь-які пояснювальні слова або виконують функцію присудка; (ще не закінчений проект, не допущений до екзаменів студент, не помічені мисливцем сліди, проблеми не вирішені)
ґ) із словами, що пишуться через дефіс(не по-людськи, не по-українському)
3. Через дефіс пишеться частка не, вживана як префікс в іменниках — власних назвах.( не-Європа, але: нефахівець)
Слід розрізняти заперечну частку не, яка завжди пишеться окремо, і префікс не-, який завжди пишеться разом.
Заперечна частка не заперечує щось, відкидає, перекреслює (не робота, не прийшов, не забуду, не ти), а префікс не- творить нові слова, часто з протилежним змістом (неробство, незабутній, незабаром) .
1. Тільки разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається: невдаха, нездара, негода, неук; невблаганний, невпинний, нещадний; невдовзі, невтямки, неподалік, нещодавно, нехотя.
2. Завжди окремо не пишеться з числівниками, займенниками і прийменниками: не два, не десять, не перший, не четвертий, не ми, не наш, не будь-який (але виняток: неабиякий і не абиякий),не до речі, не з руки.
3. З іменниками не пишеться разом і окремо. Це залежить відзмісту речення.
Якщо йдеться про нове поняття, то не пишемо разом: небезпека (загроза); небилиця (вигадка); неволя (рабство); недоля (лико); недруг (ворог); недовіра (підозра); неправда (брехня); неприязнь (ворожість); неслава (поговір); неспокій (тривога, рух).
Якщо ж заперечується, відкидається щось, то не пишемо окремо: не друг (а товариш, співробітник, просто знайомий, випадкова людина, ворог); не приязнь (а любов, байдужість, ворожість), не правда (а жарт, вигадка, брехня], не слава (а вдячність людей, почуття обов'язку, заробіток, гроші, ганьба і т. д.).
4. З прикметниками й прислівниками не найчастіше пишеться разом: невибагливий (скромний у вимогах), невмілий (безпорадний), недобрий (злий), нелегкий (важкий), недалеко (близько), недоброзичливо (вороже), нерішуче (вагаючись), несумлінно (абияк).
Окремо не пишеться тоді, коли в реченні щось заперечується: робота не важка; дорога не далека; надворі не холодно. Іноді таке заперечення підсилюється заперечними словами ні, ані, ніяк, нітрохи, ніколи, ніде, ніщо, ніхто і под.: робота аж ніяк не важка; ні, дорога не далека; надворі нітрохи не холодно; нам ніщо не страшне.
Але в цих самих висловах (якщо в них нема заперечних слів) не можна писати й разом: робота неважка; дорога недалека; надворі нехолодно. У такому разі речення стає стверджувальним.
Завжди окремо пишеться не, коли є протиставлення: робота не важка, а легка; дорога не далека, але й не близька; надворі не холодно, а так собі.