62.. Перша спроба утвердження більшовизму в Україні. Берестейській мир і вступ австро-німецький військ в Україну.

Наприкінці 1917 р. владні структури Радянської Росії відчували себе зобов’язаними дотримуватися проголошених пропагандиських гасел. 15 листопада 1917 р. було опубліковано “Декларацію прав народів Росії”, де знову говорилося про можливість самовизначення. Економічна ситуація в Росії серйозно вплинула на ставлення більшовицької партії до регіонів, які заявили про оформлення власної державності. Підтримуючи на словах бажану для українського народу ідею незалежності, більшовики водночас збирали сили для захоплення влади. Забезпечити її законність мав Всеукраїнський з’їзд Рад, що скликався в Києві. Після його провалу більшовики переїхали до Харкова, де заявили, що тільки радянський уряд Росії може забезпечити практичне здійснення права націй на самовизначення; Україна оголошувалася федеративною частиною Російської Радянської Республіки.

Міжнародне становище, наслідки Берестейських переговорів, змусили Раднарком РСФРР визнати незалежність УНР, вивести радянські війська з України. Однак це було тактичним кроком, оскільки на VII з’їзді партії підтверджувалося, що “основний лозунг залишається незмінним, маневрувати, відступати і чекати...”.

Втративши Україну, більшовицька партія робила все можливе, щоб зберегти тут свій вплив, створити видимість того, що за радянську владу бореться народ України під її керівництвом. ЦК РКП(б) погодився на створення партійної організації в Україні під назвою КП(б)У. Діючи на правах обласного центру КП(б)У була фактично позбавлена можливості проводити власну політику, яка б відповідала національним інтересам українського народу. Проголошені ідеї союзу, невтручання, на практиці перетворилися у фарс, всю владу було зосереджено в руках партійного керівництва в Москві.

Зв’язана умовами Брестського договору, Росія змушена була вести мирні переговори з української державою гетьмана П. Скоропадського. Переговори не досягли успіху, але це ще раз змусило Радянську Росію в очах міжнародної спільноти визнати факт волевиявлення українського народу до самовизначення і збереження власної державності.

ІІ з’їзд КП(б)У, який проходив у Москві проголосив головним завданням концентрацію сил для захоплення влади і наголосив, що тільки об’єднання Радянської України з Радянською Росією зможе забезпечити свободу її національного і культурного розвитку.

Бересте́йський мир — мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 у Бересті (Бресті, Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-18.

Після відновлення переговорів 1 лютого 1918 р. Л.Троцький заявив, що в складі російської делегації перебувають представники українського радянського уряду Ю.Медведєв і В.Шахрай. Він повідомив, що більша частина України контролюється цим урядом, а тому мирний договір, укладений з представниками УЦР, не можна розглядати як мир з УНР. У відповідь виконувач обов'язків голови делегації УНР О.Севрюк ознайомив присутніх із текстом IV Універсалу УЦР (див. Універсали УЦР) і зажадав формального визнання УНР цілком самостійною, ні від кого не залежною державою.

О.Чернін від імені Четверного союзу заявив, що є всі підстави визнати УНР суверенною державою, яка може самостійно укладати міжнародні договори. У Німеччині й Австро-Угорщині продовольча проблема була дуже гострою і договір з Україною міг певною мірою поліпшити становище. Заради укладення миру з УНР обидві держави давали згоду на передачу їй Холмщини з Підляшшям і на виділення західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини в окремий коронний край. На відміну від укладеного пізніше (3 березня 1918 р.) мирного договору з Росією, договір між Україною і Четверним союзом не містив у собі пунктів, принизливих або тяжких для УНР. Сторони відмовлялися від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювалися військовополоненими і зобов'язувалися відновити взаємні економічні відносини. Зобов'язання УНР були цілком конкретні: за першу половину 1918 поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2 750 тис. пудів м'яса (живою вагою), іншу сільськогосподарську продукцію і промислову сировину. За умовами договору, укладеного з Росією 3 березня 1918 р., Раднарком зобов'язувався визнати законність уряду УЦР на території України і укладений ним договір із країнами Четверного союзу, Росія повинна була негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти уряду, громад та установ УНР, укласти з нею мирний договір.

Договір від 9 лютого 1918 р. врятував Україну від поглинення радянською Росією. Неспроможність УЦР виконувати в повному обсязі господарські статті договору призвели до наростання суперечностей між УЦР і австро-німецьким командуванням в Україні, відтак до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду П.Скоропадського.