10. Звичаєве ( козацьке ) право як джерело права Гетьманщини

Досить важливе місце серед всіх джерел права. Виникло і оформилось під час еволюції господарсько-побутових відносин людей, спиралось на загальноприйняті «давні норми» поведінки, вироблені за різних обставин. Показовим у цьому аспекті були неписані «права і звичаї» Запорізької Січі, які не будучи офіційно санкціоновані владою, фактично врегульовували все внутрішнє життя січовиків. «козацьке право» - сукупність правових звичаїв, обов’язкових до виконання на рівні з законом, що виникли в ЗС та встановлювались у сфері козацтва в науці. Поширенню козацького звичаєвого права спияла Національна революція сер.17ст. Його норми охоплювали всі без винятку верстви населення, впливали на становлення прав та обов’язків громадян, проникали у важливі сфери суспільного життя (особливо - адміністративну, кримінально-правову, судову). Гетьман і суди у своїй практичній діяльності широко використовувати норми запорізького звичаєвого права. У І пол. 18 ст. - процес зниження значимості звичаєвого права, витручення його норм писаними законами російського і польсько-литовського законодавства.За звичаєвим правом у Наддніпрянщині 18ст. жило 90% українців.

11.Нормативні акти автономної влади як джерело права Гетьманщини

Важливу роль відіграли договірні (гетьманські) статті, що підписувались гетьманом і козацькою старшиною з одної сторони та російським царем і його представниками з іншої.Вони визначали державно-правове становище України у складі Росії, фіксували найважливіші проблеми внутрішнього життя України.Статті були найвищими юридичними актами, що регламентували підвалини життя і загальне становище України. Були конституційними актами, на підставі яких діяли всі інші джерела права. Ці акти визначали права гетьмана, судову організацію та джерела права, привілеї класів та окремих соціальних груп, організацію чиновництва.Найбільш поширені нормативні акти гетьманської влади та Генеральної військової канцелярії.Видавались у формі універсалів, ордерів, інструкцій, декретів і грамот. Провідне місце посідали гетьманські універсали, які видавалися від імені гетьмана і містили закони та розпорядження.Вони мали характер письмового розпорядження адміністративно-політичного акта.За змістом і призначенням поділялись на:Загальні (стосувались усього населення);Спеціальні (до окремих установ, станів чи груп населення)Земельні – стосувалися надання земель козацькій старшині “за або на службу” або церквам і монастирям “на молитву”, стверджували права власності на землі, набуті у спадок чи купівлею,Охоронні та імунітетні (охорона майна чи виведення певних осіб з-під компетенції адміністративних і судових органів, беручи їх під протекцію гетьмана)Військові й службові(призначення на посади)Гетьманські ордери та інструкції – вирішували питання суспільно-політичних відносин (наприклад, заборона купцям проводити роздрібну торгівлю, порядок розгляду апеляційних справ у суді, проведення ревізійних полків)В інструкціях визначався порядок заснування й діяльності адміністративно-політичних установ (зокрема судових органів, порядок здійснення рішень вищих органів влади)Гетьманські листи, грамоти, декрети використовували для повідомлення про ухвалені акти і встановлення порядку введення їх в дію.Генеральна військова канцелярія видавала свої акти у формі універсалів та указів – підзаконні акти, за допомогою яких запроваджували правові акти вищих органів влади і проводилась виконавчо-розпорядча діяльність гетьманського уряду.