3. Рішення Переяславської Ради від 8 січня 1654 року: зміст і оцінка

8 січня 1654 в Переяславі скликається генеральна рада за участю генеральної старшини, духовенства, міщан, селян. На ній не було представників від Січі та кількох полків козацтва. На раді виступив гетьман, охарактеризував важке становище українців та висловив пропозицію піддатися на опіку сильної та православної Московської держави. Переяславська рада мала кардинальне значення для усієї подальшої долі українського народу. Крім того, не було визначено справжньої волі народу, адже вигуки «волимо» кількох членів ради ще нічого не вирішували. Після зачитання царської грамоти, гетьман, посли, старшина пішли до Успенського собору для прийняття присяги. Там виникло непорозуміння з умовами присяги, адже Хмельницький сподівався, що російські посли на чолі з боярином Бутурліним теж присягнуть. Проте вони відмовились, заявивишт що цар ніколи не присягає підданим, і царського слова цілком досить. Хмельницькому довелось уступити, хоча не вся старшина присягнула на таких принизливих умовах: відмовились полковники І. Богун та І. Сірко. Не присягнули також січовики. Гетьман та старшина вимагали від послів якогось документа чи декларації про непорушність українських прав та свобод, але посол відмовився і від цього. Визначення взаємин між Україною та Росією відкладалося. Протягом наступних днів продовжувалось обговорення деталей майбутньої угоди, що теж дуже дивно: спочатку присяга, а потім умови угоди. З Переяслава московські посли поїхали по Україні приводити до присяги все населення, що з огляду на територію було справою нелегкою. Крім того, не всі полки присягали, а в деяких навіть послів побили. Це все свідчить, що ніякої письмової угоди не було, а сама Переяславська рада мала суто декларативний характер, її рішення було виявленням волі кількох осіб, але аж ніяк всього населення.

4.Березневі статті

Українське посольство на чолі з Павлом Тетерею та Самійлом Зарудним з 13 по 28 березня проводило переговори у Москві, результатом яких стало підписання Березневих статей. Це була сукупність документів, за якими практично втілено рішення Переяславської ради про протекторат над Україною Москви. Структурно це була низка кількаразових звернень гетьмана «Статей Богдана Хмельницького», а також указів, жалуваних грамот царя (всього 23 статті).Деякі статті були затверджені царем, деякі зі змінами,а інші відхилені. В результаті, статті зведено до 11.Щодо змісту «Статей Богдана Хмельницького», то:стаття 1 - право українців обирати старших із свого гурту і саме через них вносити податки до царської казни; стаття 2 - розміри платні від царського уряду козацькій старшині; стаття 3 - пожалування козацькій старшині млинів "для прогодовання"; стаття 4 - розміри витрат казни на козацьку артилерію; стаття 5 - право Війська Запорізького мати дипломатичні зносини з іншими державами, крім Туреччини і Польщі; стаття 6 - затвердження маєтків київського метрополита; стаття 7 - надіслання російських військ під Смоленськ; стаття 8 - надіслання російських військ на польский кордон; стаття 9 - розміри платні козацькій старшині, про яку не йшлося у статті другій, та рядовим козакам; стаття 10 - наказ донським козакам не порушувати миру з Кримським Ханством, доки воно буде союзником Війська Запорізького; стаття 11 - забезпечення порохом і провіянтом козацький залог у фортеці Кодан і у Запорізькій Січі. Окремо після всіх статей визначалась загальна щільність козацького війська (реєстр) у 60 тисяч осіб, а також, що українці самі між собою розбір зроблять: хто буде козак, а хто буде мужик.Статті були своєрідним компромісом між царем Олексієм Михайловичем та військом Запорізьким на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким, останні просили надати їм те чого побажають в замін на те, що служитимуть цареві.