50. Зміни в цивільному і кримінальному судочинстві.

У перебігу суд. реформи було реорганізовано прокуратуру і запроваджено інститут адвокатури. Прокуратура діяла у складі судового відомства, однак мала свою організацію під керівництвом генерал-прокурора, який одночасно був і міністром юстиції. У кожній із ланок си-ми загальних судів засновувались посади прокурорів та їхніх помічників - товаришів) До компетенції прокуратури входили нагляд за проведенням розгляд справ у окружних судах, а також підтримання обвинувачення у крим. справах. Адвокатура діяла при судах. Колегії присяжних повірених діяли при всіх окружних судах та судових палатах. Адвокатами могли бути тільки особи, які закінчили юридичний факультет, прослужили не менше 5 років у судовому відомстві. Вищий нагляд за діяльністю адвокатури було покладено на судові палати та Сенат. Приватні повірені допускались до виконання повноважень на підставі посвідчень виданих з'їздом мирових суддів окружного суду чи судової палати за умови вищої юр. освіти та сплати щорічного мита. Вони клопотали у справах лише тих судів, від яких одержували на те дозвіл.

51. Реорганізація прокуратури та заснування адвокатури другої половини хіх ст.

Кримінальне право почало визначати субєкт, обєкт, субєктивну і обєктивну сторони злочину. Проголошувався принцип вини не лише формі закінченої дії, а й у формі задуму. Види злочинів охоплювали злочини проти порядку управління, посадові злочини, злочини проти особи, майнові злочини. Найбільш небезпечними злочинами були: бунт, державна зрада, замах на життя царя і його родини. Покарання ділились на основні і додаткові. Основні: смертна кара, каторга, увязнення, заслання. Додаткові: позбавлення звань, поставлення під нагляд поліції тощо. Судова реформа 1864 року виокремила у самостійні галузі права крим-процес. та цив-процес. право, які залишались незмінними до кінця 19 століття. У кримінальному судочинстві проголошувався принцип презумпції невинності, запроваджувався інститут присяжних засідателів. Вони перед винесенням вироку судом виносили свій вердикт з питань: 1) чи була насправді подія, яка призвела до звинувачення підсудного. 2) винен чи невинен підсудний. 3) який закон або покарання слід застосувати до підсудного. За виправданого вердикту суд відразу звільняв підсудного, а за звинувачувального - вислуховувася висновок прокурора, а потім виносився вирок.  Розгляд цив. справ відбувався відповідно до принципів усності, гласності, змагальності процесу. Встановлювалось 2 порядка судочинства: звичайний і скорочений. Звичайний передбачав надання сторонами письмових пояснень і доказів, а за скороченого процесу письмова підготовка справи до слухання не була обовязковою

Адвокатура діяла при судах.Колегії присяжних повірених діяли при всіх окружних судах і суд.палатах. Адвокатами могли бути тільки особи,які закінчили юр.факультет і прослужили не менше 5р. у судовому відомстві . Присяжніповірені судового округу обирали зі свого середовища уповноважений наглядовий орган-раду.Про вищий нагляд за діяльність адвокатури було покладено на судову палату та сенат.Приватні повірені допускалися до виконання повноважень на підставі посвідчень виданих з*їзжом мирових суддів,окружного суду чи суду судової палати за умови юр.освіти та сплати щорічного мита.Вони клопотали лише у справах тих судів,від яких одержували на те дозвіл.