Питання №20

Об’єктивне юридичне право: поняття, властивості, ознаки, сутність та призначення.

Об’єктивне юридичне право – система юридичних норм, встановлених і забезпечених державою з метою регулювання, охорони і захисту суспільних відносин.

Властивості ОЮП:

1. Нормативність – здатність права бути загальним регулятором суспільних відносин.

2. Системність – здатність права регулювати різні види суспільних відносин, створюючи інститути і галузі права.

3. Стабільність – здатність права в одному напрямку на протязі тривалого часу регулювати суспільні відносини.

4. Динамізм – здатність права своєчасно реагувати на розвиток і зміну суспільних відносин.

5. Формальна визначеність – здатність права повно і точно регламентувати суспільні відносини у визначеній формі.

6. Примусовість – здатність права бути обов’язковим регулятором суспільних відносин.

Ознаки ОЮП:

1. ОЮП – складне явище, системне формування, яке складається з взаємопов’язаних юридичних норм.

2. ОЮП встановлюється або санкціонується державою.

3. ОЮП є загальнообов’язковим – всі суб’єкти на території держави повинні виконувати її норми. У разі невиконання застосовуються заходи державного примусу.

4. ОЮП завжди має форму зовнішнього виразу і закріплення (джерела права):

   1. Правовий звичай.

   2. Правовий прецедент.

   3. НПА.

   4. Нормативно-правовий договір.

Питання №21

Поняття та види функцій об’єктивного юридичного права.

Функції права — це основні напрямки його впли­ву на людину і суспільство (суспільні відносини).

Види функцій права:

• Загальносоціальні функції – напрямки взаємодії права та інших соціальних явищ:

• Гуманістична (здійснення і захист прав лю­дини, прав нації, народу, людства).

• організаторська (встановлення, зміна і припи­нення відносин між учасниками суспільного життя).

• Управлінська (спрямування, направлення діяльності учасників суспільного життя на вико­нання певних соціальних завдань, розв'язання певних соціальних проблем).

• Комунікативна (інформування учасників суспільного життя про державно-владну волю).

• Орієнтаційна (вказівка на припустимі, соціаль­но прийнятні, безконфліктні шляхи, засоби задово­лення потреб, запитів учасників суспільного життя).

• Оцінювальна (кваліфікування, оцінювання з точки зору закону держави влас­них вчинків, а також поведінки інших суб'єктів).

• Ідеологічно-виховна (участь у формуванні у людей певного світогляду, прищепленні їм певних моральних, правових, політичних поглядів).

• Пізнавальна/гносеологічна (здатність об'єк­тивного права виступати показником рівня розвитку суспільства, характеризує головні його параметри).

• Спеціальносоціальні/спеціальноюридичні функції - напрями власне правового впливу на суспільні відносини:

• Закріплююча (утвердження, підтримування суспільних відносин, які виникли ще до прийняття відповідного закону, іншого нормативного акта).

• Стимулююча (сприяння розвиткові таких відносин).

• Творча (ініціювання, «породження», форму­вання таких суспільних відносин, яких взагалі не існувало до видання відповідного закону).

• Обмежуюча (встановлення рамок, «кордо­нів», щодо існування певних відносин, гальму­вання, недопущення їх поширення, збільшення).

• Витіснююча (сприяння зменшенню або усу­ненню з життя певних відносин).