Питання №74

Основні риси прецедентного типу правової системи.

• Провідною формою юридичного права є судо­вий прецедент;

• Функціонування нормативно-правових актів, які завжди входять до складу цієї системи, може коригуватись судовою практикою їх застосування, їх судовим тлумаченням. Внаслідок цього забезпечується більша гнуч­кість, пристосовуваність юридичних норм, які, що­правда, стають здебільшого казуїстичними, менш визначеними, а в деяких випадках — навіть супе­речливими;

• Принципова не кодифікованість норм цієї право­вої системи, що ускладнює їх вивчення, реалізацію та застосування (проте ця складність нині додається завдяки використання комп'ютерної техніки).

Питання №75

Загальна характеристика релігійно-ідеологічного та звичаєво-общинного типів правових систем.

Ідеологічно-релігійна система:

• Пануючим джерелом права проголошуються ка­нонічні релігійні тексти (у мусульманському праві — Коран, Сунна та ін., в індуському — збірники Вед, у єврейському — Тора (Старий Заповіт), Талмуд).

• Функціонування цих джерел, однак, опосеред­ковується тлумаченням відповідних фрагментів, на­станов, догматів, притч, легенд, оповідей із «Святих книг», яке здійснюється окремими, «довіреними» священнослужителями, теологами-юристами, авто­ритетними знавцями відповідної релігії; тому ре­альним джерелом (зовнішньою формою) юридичних приписів у розглядуваній правовій системі слід вва­жати релігійно-юридичну доктрину (правову ідео­логію), «оздоблену» релігійними текстами.

• Наявність декількох напрямків, відгалужень у рамках кожної юридично-релігійної системи (на­приклад, в ісламському праві існує сім «шкіл»).

• Невідгалуженість, інтегрованість норматив­них та ненормативних (індивідуальних) юридич­них приписів, що формулювались «мудрецями» та релігійними суддями, звідси — казуїстичність цих правових систем.

• Невідокремленість юридичних нормативів від моральних, побутових, внутрішньо сімейних та ін­ших (як прояв синкретичності релігійної системи).

Традиційно-общинна система:

• Домінуючою формою права є правовий зви­чай, тобто традиційно-племінне, традиційно-об­щинне «законодавство», так чи інакше санкціоно­ване державою.

• Юридичні норми у цій системі регулюють від­носини не стільки між індивідами, скільки між групами (сім'ями, родами та ін.), зокрема, перед­бачають можливість колективної відповідальності.

Питання №76

Правова система сучасної України.

Відповідно до Актів проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року і конституції України від 26 червня 1996 року Україна є незалежною суверенною державою. Усі державні інститути України перебувають у стадії реформації, у тому числі і правовій системі.

Україна є країною кодифікованого права, тобто правову систему України можна віднести до романо-германської. Відмітною рисою є верховенство закону. У романо-германській системі пануюча роль відведена закону і підзаконним актам, тому що вони є основними джерелами права.

Питання №77

Поняття правового регулювання. Стадії правового регулювання. Механізм правового регулювання: поняття, елементи.

Правове регулювання - це здійснюваний дер­жавою за допомогою всіх юридичних засобів влад­ний вплив на суспільні відносини з метою їх упо­рядкування, закріплення, охорони і розвитку.

Стадії правового регулювання

• Обов'язкові:

• Моделювання (регламентування) суспільних відносин - шляхом загального програмування юридичних прав та обов'язків їх учасників.

• Виникнення суб'єктивних юридичних прав та обов'язків (правовідносин) у суб'єктів права.

• Реалізація суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.

• Факультативні:

• Офіційне тлумачення правової норми.

• Застосування правової норми.

Механізм правового регулювання - це систе­ма всіх державно-правових (юридичних) засобів, за допомогою яких держава здійснює владний вплив на суспільні відносини.

Елементи механізму правового регулювання:

• Обов'язкові на відповідних стадіях регулю­вання:

• Норми права (моделюють, регламентують сус­пільні відносини).

• Нормативно-правові акти («організовують» зміст правових норм, виражають їх зовні, забезпе­чують набуття ними чинності).

• Юридичні факти (породжують, змінюють або припиняють суб'єктивні юридичні права і обов'яз­ки персоніфікованих суб'єктів).

• Правовідносини (конкретизують взаємні юри­дичні права та обов'язки персоніфікованих суб'єктів).

• Акти тлумачення (з'ясування змісту право­вих норм).

• Акти реалізації суб'єктивних юридичних прав і обов'язків.

• Обов'язкові протягом усього регулювання:

• Правосвідомість (ідеологічно, духовно забез­печує процес правового регулювання);

• Законність (гарантує реальність здійснення регулятивного процесу).

• Факультативні:

• Інтерпретаційно-правові акти (забезпечують однакове розуміння змісту правових норм).

• Акти застосування правових норм (забезпечу­ють владну організацію правовідносин між правореалізаторами).