Питання №66

Поняття гарантій законності їх види та значення. Поняття та види юридичних гарантій законності.

Гарантії законності - це система засобів, за допомогою яких у суспільному житті впроваджу­ється, охороняється і, в разі порушення, віднов­люється законність.

Види загальносоціальних га­рантій законності:

• Економічні (ступінь економічного розвитку суспільства, ритмічності роботи господарського механізму країни, росту продуктивності праці і обсягу виробництва; різноманіття і рівність усіх форм власності, рівність економічних можливостей суб'єктів суспільних відносин. Наявність економічної незалежності суб'єктів права створює об'єктивні умови для їх зацікавленості в законності).

• Політичні (ступінь демократизму конституційного ладу, тобто наявності розвинутої системи народовладдя, демократичних форм і інститутів його здійснення; політичного плюралізму, який дозволяє особі вільно самовизначатися, об'єднуватися в організації за різними інтересами; додержання принципу поділу влади).

• Ідеологічні (ступінь розвитку правосвідомості, комплексу моральних і правових уявлень про необхідність законослухняної поведінки, недопустимості вчинення аморальних проступків, які одночасно є протиправними; ідеологічний плюралізм, не нав'язування державою ідеології, а турбота про правове навчання, виховання, правову культуру. Істотне значення має широка поінформованість населення, свобода преси, думок, що дозволяє вести публічну боротьбу з правопорушеннями в будь-якій сфері державного і суспільного життя).

Юридичні гарантії законності - це передба­чені законом спеціальні засоби впровадження охо­рони і, в разі порушення, відновлення законності.

Види юридичних гарантій законності:

• За найближчими цілями:

• Превентивні (спрямовані на запобігання правопорушенням).

• Відновлювальні (спрямовані на усунення чи відшкодування негативних наслід­ків правопорушень).

• За суб'єктами застосування гарантій:

• Парламентські.

• Президентські.

• Судові.

• Проку­рорські.

• Муніципальні.

• Адміністративні.

• Контрольні.

• За характером юридичної діяльності:

• Правотворчі.

• Правороз'яснювальні.

• Правозастосовні.

• Правореалізаційні.

• За онтологічним статусом у правовій сис­темі:

• Нормативно-документальні (норми пра­ва, а також інтерпретаційні юри­дичні акти загального характеру).

• Індивідуально-документальні (правозастосовні акти, спеціально спрямовані на забезпечення та охорону законності, а також роз'яснювальні юридичні акти індивіду­ального характеру).

• Діяльнісні (діяльність певних суб'єктів щодо застосування юридичних норм та реалізації нормативних і правозастосовних актів, що гарантують законність).

Питання №67

Правопорушення: поняття, ознаки, склад.

Правопорушення — це протиправне винне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке є особистісно або суспільна шкідливим чи небезпечним.

Правопорушенню властиві такі ознаки:

• Має протиправний, неправомірний, характер, тобто суперечить нормам права, чиниться всупереч праву, є свавіллям суб'єкта; являє собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах, невиконання обов'язків, що випливають із нормативно-правового акта, акта застосування норм права або договору, укладеного на основі закону;

• Є суспільна шкідливим (наприклад, прогул) або суспільна небезпечним (посягання на життя людини).

• Виражається в поведінці -- протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльності (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані).

• Має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, перебуває під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними усвідомлено і добровільно.

• Є винним, тобто виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією (чи бездіяльністю) збитки суспільству і державі, містить вину.

• Є кримінальним, тобто спричиняє застосування до правопорушника заходів державного примусу, заходів юридичної відповідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріального характеру.

Склад (елементи) правопорушення:

• Суб'єкт правопорушення — деліктоздатна фі­зична особа (людина) або деліктоздатне об'єднан­ня, які вчинили правопорушення.

• Об'єкт правопорушення — певні блага, на пошко­дження, знищення чи позбавлення яких спрямоване винне протиправне діяння.

• Об'єктивна сторона — протиправне діяння; йо­го шкідливий або небезпечний результат; не­обхідний причинний зв'язок між ними.

• Суб'єктивна сторона — певне психологічне ставлення суб'єкта до своєї протиправної по­ведінки та її наслідків. Таке ставлення відобра­жається поняттям вини.