Питання №52

Поняття та необхідність систематизації нормативно-правових актів. Способи систематизації.

Систематизація законодавства — це діяльність щодо зведення нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс.

Здійснювати систематизацію законодавства не­обхідно, зокрема, для:

• Встановлення й усунення дефектів законо­давства.

• Підвищення його ефективності.

• Забезпечення зручності користування ним, полегшення пошуків юридичної норми, яка підля­гає застосуванню чи реалізації.

• Сприяння вивченню законодавства, а також його дослідженню.

Систематизація законодавства здійснюється двома основними способами: шляхом інкорпо­рації і кодифікації.

Питання №53

Поняття, види та значення інкорпорації нормативно-правових актів.

Інкорпорація — це спосіб систематизації зако­нодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів в од­ному збірнику.

Види інкорпорації:

• За юридичним значенням:

• Офіційна (підготовка і видання правотворчими органами або упов­новаженими, за їх рішенням, організаціями збірни­ків чинних нормативно-правових актів).

• Неофіційна (під­готовка і видання збірників нормативно-правових актів не правотворчими органами або будь-якими іншими організаціями чи особами).

• За обсягом:

• Загальна (генеральна).

• Галузе­ва.

• Міжгалузева.

• Спеціальна (за окремими інсти­тутами однієї галузі законодавства).

• За критерієм об'єднання НПА:

• Предметна.

• Хронологічна.

• Суб'єк­тивна (залежно від органу, яким видано інкорпо­ровані акти) та ін.

Питання №54

Поняття, види та значення кодифікації нормативно-правових актів.

Кодифікація — це спосіб сис­тематизації законодавства, який полягає у змістовній переробці й погодженні певної, пов'язаної спільним предметом регулювання групи юридичних норм та об'єднанні їх у єдиному нормативно-правовому акті. Кодифікація завжди має офіційний (правотворчий) характер.

Види кодифікації:

• За обсягом:

• Галузева.

• Міжгалузева.

• Спеці­альна.

• За формою вираження:

• Основи (основні за­сади) законодавства.

• Кодекс.

• Статут.

• Закон.

• По­ложення та ін.

Питання №55

Правомірна поведінка: поняття, значення, види.

Правомірна поведінка — це такі вчинки (діян­ня), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.

Види правомірної поведінки:

• За суб'єктами:

• Діяльність громадян (лю­дей).

• Державних організацій (зокрема, органів держави).

• Громадських об'єднань.

• Соціальних спільностей.

• За сферою суспільних відносин:

• Економіч­на.

• Політична та ін.

• За об'єктивною стороною (за формою зовнішнього прояву):

• Активна (вчинення дії).

• Пасивна (утримання від неї).

• За суб'єктивною стороною (залежно від психологічного ставлення особи до своїх діянь):

• Принципова (зумовлена особистим, внут­рішнім переконанням у необхідності поводитися правомірно).

• Звичаєва (зумовлена особистою звич­кою без роздумів і сумнівів виконувати будь-який державний припис).

• Конфор­містська (викликана прагненням не відрізнятися від інших суб'єктів, які поводяться правомірно).

• Маргінальна (що пояснюється загрозою відпові­дальності у разі вчинення правопорушення).

• Залежно від фіксованості у законодав­стві:

• Врегульована законодавством.

• Не врегу­льована законодавством.

• Залежно від ставлення держави до правомір­ної поведінки:

• Схвалювана.

• Стимульована (за­охочувана).

• Допустима.

• За формою зовнішнього прояву:

• Фізична (діяльнісна).

• Вербальна (усна).

• Письмова (доку­ментована).