6. Виборча реформа 1832 р. У Англії. Її причини, зміст та оцінка. Виникнення політичних партій.

Рух за реформу парламенту в Сполученому королівстві Великобританії і Ірландії отримало в кінці 20-х рр.. XIX ст. новий імпульс. Бродіння почалося в Ірландії. Ірландська католицька асоціація розгорнула широку агітацію за емансипацію католиків - за рівність конституційних прав між католиками і протестантами

Відповідно до Акту про реформу 1832 р., прийнятим з ініціативи вігів, більше 50 "гнилих містечок" з населенням менше 2 тис. жителів були позбавлені представництва у парламенті. Частина дрібних виборчих округів, які раніше надсилали до парламенту за два депутати, зберігали право лише на одне місце, а деяким містам - двох депутатів замість чотирьох. У результаті вивільнилися 143 депутатських місця, розподілені між новими міськими і сільськими округами. Були введені нові ценз для виборців. У графствах активним виборчим правом наділялися всі категорії власників землі з річним доходом не менш 10 ф. Ст., А орендарі - з річною рентою не менше 50 ф. Ст. У містах таке право отримали всі чоловіки, які володіють на праві власності або оренди нерухомим майном з річним доходом в 10 ф. ст. Іншими умовами участі у виборах були сплата податку для бідних і проживання не менше 6 місяців в даному виборчому окрузі.

Реформа 1832 мала далекосяжні наслідки, тому що покінчила з середньовічною системою формування вищого представницького органу - палати громад. Найважливішим політичним підсумком реформи стало також отримання вігами стабільної більшості в парламенті. У компроміс з аристократією була залучена нова фракція - магнати промислової буржуазії, і з цього часу історія англійського законодавства являє собою серію поступок промислової буржуазії.

7. Чартистський рух у Англії. Виборча реформа 1867 р.

У 1836-1838рр. економіку Англії потрясла криза перевиробництва. Ціни на товари впали, вони не знаходили збуту, скоротився вивіз товарів за кордон. Скорочувалось виробництво, зростало безробіття, падала зарплата. Керівники робітничого руху зрозуміли: настав час самостійно боротися за свої права, нову реформу виборчого права, сподіваючись, що маючи депутатів у парламенті, можна домагатися значних перемін. У 1836р. виникла Лондонська асоціація робітників, на чолі зі столярем У.Ловеттом. У місті Лідсі – Великий Північний Союз, очолений адвокатом-ірландцем Ф.О’Коннором. Цей робітничий рух отримав назву “чартизм”. Річ у тому, що робітники неодноразово звертались до парламенту, короля й уряду з петиціями - хартіями, де викладали свої прохання та пропозиції стосовно нової реформи виборчого права. У травні 1839р. Лондонська асоціація робітників підготувала петицію “Народна хартія” до парламенту під якою почали збирати підписи робітників. Чартисти вимагали: -Загального виборчого права;-Щорічного переобирання парламенту;-Введення таємного голосування;-Скасування майнового цензу для кандидатів у депутати;-Зрівняння виборчих округів і рівного представництва від них;-Оплати праці депутатів.Були дві групи чартистів:1.МОРАЛЬНІ СИЛИ – на чолі з У,Ловеттом – співпраця з буржуазними радниками та мирні парл.методи боротьби.2.Очолена О’Коннором і Д. О*районом – за самостійність робітничого руху і вичтупала за радикальні, революційні методи боротьби, аж до повстання.Лютого 1839р. у Лондоні зібрався перший чартиський Конвент, який прийняв рішення продовжувати боротьбу(не рад., а мирну) АЖ ДО ПРИЙНЯТТЯ НОВОЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ РЕФОРМИ..На конференції у Манчестері в липні 1849р. створено новий керівний орган – НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ ЧАРТИСТІВ. Складено петицію – хартію до парламенту та оголошено про збір підписів під нею. В разі відхилення – “священний місяць” страйків.1847р. – закон про встановлення у промисловості 10-годинного робочого дня – це один із найбільш вагомих результатів робочого руху. 1867р-премєр міністр Дізраєлі вирішив провести нову виборчу реформу: міста з населенням 10 тис можуть посилати 1 депутата, менше не можуть, у великих містах була збільшена к-сть депутатів, університети отримали право посилати депутатів, у містах право голосу мали власники будівель та наймачі, що платять 10 ф ст. за оренду, податок проживання, у графствах 5 ф ст..