- •Людмила Павлюк
- •Рецензенти:
- •Дискурсний аналіз: соціокультурні, лінгвістичні, комунікативні аспекти
- •1. Варіативність уявлень про дискурс у соціогуманітарних дослідженнях
- •2. Поняття тексту і дискурсу в лінгвістичній теорії
- •3. Види дискурсу, підстави типології дискурсів
- •4. Контекст лінгвістичний і буттєвий
- •5. Цілісність і зв’язність у характеристиках тексту
- •6. Заголовок у дискурсі мас-медіа: семантико-змістові риси і функціонально-структурні типи
- •7. Каузальні зв’язки і структури в дискурсі мас-медіа
- •Аксіологічні і структурні характеристики дискурсу реклами у мас-медіа
- •1. Cоціокультурні характеристики реклами
- •2. Аргумент у рекламному дискурсі
- •3. Лексичний, структурний і психологічний інструментарій реклами
- •Література:
- •Індекс термінів:
- •Навчальне видання
-
Людмила Павлюк
-
Текст і комунікація: основи дискурсного аналізу
-
-
-
-
Львів
-
2 009
ББК Ш100.1+Ч60
П-12
УДК 81’22:007
Рецензенти:
Ковалів Ю. І. – д-р філол. наук, проф.
(Київський національний університет імені Тараса Шевченка)
Яценко А. М. – канд. філол. наук, доц.
(Львівський національний університет імені Івана Франка)
Рекомендовано до друку
кафедрою мови засобів масової інформації
Львівського національного університету імені Івана Франка
(Протокол № 10 від травня 2009 року)
ПАВЛЮК Людмила Степанівна
П-12 Текст і комунікація: Основи дискурсного аналізу. – Львів: ПАІС, 2009. – 76 с.
ISBN 996-7651-46-0
У посібнику подано інформацію про ключові концепти дискурсного напряму вивчення масової комунікації. Наголошено зв’язок лінгвістичних та соціокультурних аспектів в аналізі дискурсу мас-медіа.
Для студентів факультетів і відділень журналістики.
ББК Ш100.1+Ч60
ISBN 996-7651-46-0 © Павлюк Л. С., 2009
© ПАІС, 2009
Дискурсний аналіз: соціокультурні, лінгвістичні, комунікативні аспекти
Поняття дискурсу на початок двадцять першого століття не лише сформувало окрему парадигму комунікативного аналізу, а й несподівано здобуло популярність як інноваційний концепт самої медіа-аналітики. Автори журналістських матеріалів використовують формулювання на зразок “дискурс владних коридорів”, “жіночий дискурс”, “теледискурс” – і цим передають ідею мовлення, репрезентативного щодо культурно-психологічних груп, соціальних інститутів, авторського наміру.
Дискурс трактують як складник індивідуальної екзистенції, форму концептуально-тематичної спеціалізації у світі соціального знання. Ідея дискурсу реалізована у численних культурологічних та вузькоспеціалізовано лінгвістичних варіантах аналізу, які мають важливу спільність між собою – тримаються антропоцентричної орбіти, звернені до проблеми колективних та особистісних ідентифікацій через посередництво комунікативних форм.
Дискурсний аналіз – один з головних інструментів дослідження масової комунікації. Напрям розробляє засади опису лінгвістичних структур і закономірностей, які є спільними для різних типів мас-медійних текстів. Зокрема, універсально застосовними у медіалогічних дослідженнях є такі категорії, як “зв’язність”, “ізотопія”, “контекст”, “фрейми”, “сценарії”. Окрім того, дискурсний аналіз зосереджений на тих особливих рисах прагматично-риторичних форм масової комунікації, які пов’язані із впливом чинників інформаційного каналу, аудиторії мас-медіа, соціальних ієрархій, політичних ідеологій.
Дискурсний аналіз взаємодіє з іншими напрямами досліджень ЗМІ, зокрема теорією і практикою журналістики, психологією творчості, соціологією ЗМІ. Аналітичний інструментарій дискурсного аналізу охоплює комунікативні, лінгвістичні і соціокультурні аспекти аналізу медіатексту. Отже, напрям дає змогу інтерпретувати соціально-ідеологічні явища у термінах лінгвістичних конструкцій дискурсу.