Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Discourse_A.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
389.63 Кб
Скачать

4. Контекст лінгвістичний і буттєвий

Контекст (із лат. сontextus – з’єднання, зв’язок) – це се­мантично-прагматичне оточення фрагмента дискурсу, обставини формування текс­ту. Навколо цієї категорії зо­се­ре­джують основні ідеї дискурсного аналізу. А часто і його дефінітивні харак­те­ристики також: дис­курс – “функціональне ви­користання мови у соціальному кон­тексті” [49]. Одне з найпопу­лярніших мета­фо­рич­них визначень дискурсу – “текст, зануре­ний в життя” – по­будоване на уявленні про “доповню­вальність” реальності щодо лінгвістичної структури. Відповідно, дискурсний аналіз визначають як ви­вчення відношень між мовою і контекстами вживання мови.

Поняття контексту стосується комунікативних одиниць різного масштабу – слова, речення, тексту (дискурсу). Контекст дискурсу – це буттєве і мовне середовище, необхідне для ро­зуміння дискурсу як завершеної смислової єдності. Контекст фра­зи – це частина тексту чи уривок мовлення, які є необхідними і достатніми для розуміння змісту цієї фрази.

Контекст формує значення семантичних компонентів дис­курсу. У варіанті дискурсного аналізу E. Лакло і Ч. Муфф вико­ристано структуралістську ідею фіксації значення навколо вузло­вих точок – привілейованих знаків, під упливом яких впорядко­вуються і набувають семантичної визначеності інші знаки. Спо­лучуваність ключових лексем визначає тематику і концептуальну спрямованість дискурсу. Наприклад, словосполучення “хвороби тіла” та “тіло і душа” вміщують знак “тіло” у різні дискурси – медичний або метафізичний [7].

Контекст можна розглядати і як категорію буття, і як план репрезентацій та абстракцій. Властиво, на тому рівні, де об’єкти так званого реального світу в якийсь не до кінця зрозумілий для біологів і лінгвістів спосіб трансформуються в так звані менталь­ні образи, активну формативну роль відіграють чинники “диктату форми” – самої системи мови.

З огляду на парадигмальну важливість дистинкції “реаль­ність – відображення” дискурсний аналіз одночасно тримає у фо­кусі уваги два види “контекстів” – буттєвий (контекст реальності) і лінгвістичний (відображення досвіду буттєвих контекстів у струк­турах мови).

Буттєвий контекст дискурсу стосується ситуації, життє­вого середовища, фрагмента реальності, розуміння яких є необ­хідною умовою розуміння тексту. У структурі буттєвого контекс­ту можна виокремити різні “горизонтальні” пласти соціокультурних ідентифікацій – соціальні характеристики “фрагмента реальнос­ті”, культурні чинники, впливи офіційної ідеології та приватного досвіду. “Вертикальний” аналіз буттєвого контексту передбачає своєрідну хронологічну рекурсію подій: розуміння події на тлі ситуації, а ситуації – на тлі періоду.

Контекст епохи та історичного періоду передбачає знання про тривалий, досить цілісний і завершений цикл розвитку подій у суспільних формуваннях із високими рівнями системної щіль­ності. Історичні періоди породжують пласти нової лексики, а у традиційній лексиці формують неповторні конотації. Наприклад, дитина, що виросла у посткомуністичну епоху, без попередніх пояснень не зрозуміє негативізму художніх фільмів радянської пори з приводу приватної ініціативи у торгівлі апельсинами, адже в період “побудови комуністичного суспільства” концепт “при­ватної торгівлі” належав до аксіологічно негативних знаків.

У контексті ситуації розкриваються деталі конкретного випадку, до якого причетне визначене коло осіб із конкретними інтересами. Сучасні медіа пропонують спеціалізовані жанри стис­лого відтворення ситуативних контекстів – лід, анонс, врізку. Ак­тивна форма існування ситуативного контексту дозволяє медіа повідомляти про нові події у зв’язку з уже відомими і навіть у заголовках подавати інформацію в режимі нагадувань, посилань: Знову Аль-Каїда” (ЛГ, 28.05.04), “ЦВК ще рахує” (П, 5–12.01.05). Технічні, формально-граматичні елементи можуть не лише відси­лати до конкретного контексту, а й створювати потрібну ситуа­тивну рамку, наприклад, рекламне гасло Уже у Львові” імплі­кує ситуацію повсюдного знайомства з товаром і його нетерп­ля­чого очікування.

Буттєві контексти чинять безпосередній вплив на фіксацію “ракурсу” значень лексичних одиниць і формування конотативної мережі тексту. Адекватне декодування семантики слова і тексту можливе лише на тлі знання про прагматичну специфіку кому­ні­кативного акту, яка породжує певний тип дискурсу і спрямовує відбір семантичних компонентів. Семантика словосполучення “Дід Мороз”, розкрита на тлі сценарію дитячого свята, тяжіє до зна­чень “символ Нового року” і конотацій казки. Якщо цього ж пер­сонажа характеризувати у зв'язку із сценарієм “рекламна акція – Дід Мо­роз у супермаркеті”, – негайно виявиться конотація “рин­кова”, “комерційна”, яка майже перекреслює традиційне “значен­ня” святкового героя дитячих свят. Дещо негативний конотатив­ний відбиток на сприйняття образу Діда Мороза для деяких груп ре­ципієнтів накладає тривала історія монопольного, безальтер­нативного щодо релігійної традиції культиву­ван­ня цього образу в радянський період.

У прикладних, формалізованих варіантах аналізу буттєвого контексту прийнято поєднувати визначення конкретних кому­нікативних функцій тексту з аналізом характеристик реального сценарію:

– тип комунікативного акту (жарт, розмова, лекція, те­ледебати);

тема дискурсу;

мета події, сенс буттєвого досвіду;

середовище і обставини – локативно-темпоральні (місце, час) і фізичні (особливості території, тип помешкання) харак­те­ристики ситуації;

учасники подій і стосунки між ними;

основоположна інформація, припущення та очікування, які лежать в основі комунікативної події.

У розділі, присвяченому розглядові рекламного дискурсу, складники контексту схарактеризовано за подібною схемою із врахуванням особливостей функціонально-структурних і комуні­кативних особливостей жанру реклами (с. 49–50).

Лінгвістичний контекст – це “мова, що оточує чи су­проводжує творця або сприймача дискурсу” [53]. Макролінг­віс­тичний контекст – весь обсяг комунікативних тем, елементів активного і пасивного запасу, соціолінгвістичні характеристики середовища, лексико-граматична парадигма і сукупність зв’язків між лексичними значеннями і граматичними формами, які дають змогу адекватно розуміти дискурс певного типу. Мікро­лінг­віс­тичний контекст – це конкретне текстове оточення кожної фра­зи, групи фраз чи окремого слова [53].

Подібно до того як буттєві контексти становлять ієрархії суспільних практик разом із багатошаровими і розгалуженими структурами знань, більша дискурсна одиниця виступає струк­турно-смисловим тлом для меншої, підпорядкованої їй.

Дискурс:

п

одія,

Б

уттєвий об’єкт е

пізод, ситуація сфера соціальних норм

к

онтекст:

Л

інгвістичний

к

онтекст: слово фраза текст мовні конвенції

Питання для обговорення:

1. Відтворення елементів “подієвого сценарію” у структурі буттєвого контексту.

2. Специфіка репрезентації буттєвих контекстів у сучасних кіно- і теледискурсі. Поєднання візуальних та вербальних засобів творення контексту.

3. Лінгвістичні контексти: чинники їх варіативності та ево­люції.

Практичні завдання:

1. Навести приклади зміни значень і конотацій лексеми при її використанні у різних дискурсах і контекстах.

2. Характеристика основних параметрів буттєвого контекс­ту на матеріалі публікацій про одну подію у різних друкованих медіа. Які характеристики події залишаються сталими, констант­ними у різних описах, а які різняться залежно від особливостей авторського підходу? Назвіть соціальні чинники, які впливають на варіативність інтерпретацій.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]