76. Сутність заробітної плати, її форми і системи.

Реальна заробітна плата - це сума матеріальних і духовних благ та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Реальна зарплата залежить від ряду факторів :

• рівня номінальної зарплати;

• цін на товари і послуги, які споживає населення;

• величини податків, які сплачуються різними верствами населення в бюджет.

Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата. Вона являє собою ціну, що виплачується за використання праці.

Поняття “заробітна плата — форма розподілу за пра­цею” і “заробітна плата — ціна товару робоча сила” цілком суміс­ні. Вихідною інстанцією при з'ясуванні сут­ності заробітної плати мають бути потреби працівника. З ураху­ванням досягнутого рівня розвитку продуктивних сил вони можуть бути зведені до так званого “споживчого кошика”, тобто до пев­ного набору життєвих засобів. Далі здійснюється оцінка життє­вих засобів споживчого кошика у грошових одиницях з урахуван­ням деяких факторів оцінки робочої сили. Все це і створює вартість або ціну робочої сили. Поділив­ши її на кількість робочих днів (при почасовій оплаті) або на кількість виробів (при певному робочому дні), визначають ціну праці.

Отже, у заробітній платі, її сутності присутні й вартість товару робоча сила, й оплата за працею (за витратами і результатами праці). Одне іншому не заважає. Західні економісти вже давно визнають сумісність змісту заробітної плати вартості робочої сили і забезпечення однакової заробітної плати за однакові витрати праці.

Важливо відрізняти номінальну заробітну плату від реальної. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку працівник от­римує за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражає­ться в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати за свою заробітну плату.

Заробітна плата за своїм складом неоднорідна. Вона містить різні за функціональним значенням складові частини. Співвідно­шення між ними утворює структуру заробітної плати. У ній слід розрізняти основну, додаткову частини і види винагороди, що вхо­дять до кожної з них.

Заробітна плата має дві форми — відрядну і почасову.

Відрядну форму заробітної плати в основному застосовують у тих випадках, коли рівень механізації виробництва такий, що ре­зультат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності пра­ці працівників. Комплексна механізація і автоматизація виробни­цтва зумовлює широке використання почасової форми заробітної плати.

77. Сутність підприємництва та його форми існування.+-

Підприємництво - ініціативна, новаторська діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою одержання максимальної вигоди. Підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця і часто ототожнюється з поняттям "власник".

Теорія підприємництва зародилась ще у ХVІІІ столітті. Першим термін "підприємець" запровадив англійський економіст Річард Кантильон. Він розглядав підприємництво особливим видом новаторської діяльності, пов'язаної із ризиком. Підприємця характеризував як людину, що бере на себе ризик, пов'язаний із організацією нового виробництва, впровадження у нього нової ідеї, із витратами, котрі можуть себе не окупити.

Адам Сміт характеризував підприємця як власника, який йде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї і одержання прибутку. Він сам планує, організовує виробництво і розпоряджається його результатами.

Наукова економічна література розглядає підприємництво з різних сторін: як економічну категорію, як метод господарювання, як тип економічного мислення.

Як економічна категорія підприємництво виражає відносини між його суб'єктами з приводу виробництва, розподілу і привласнення благ та послуг.

Суть підприємництва як методу господарювання розкривають його основні функції: ресурсна, організаційна та творча.

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва.

Організаційна функція зводиться до діяльності по організації виробництва, збуту, маркетингу, менеджменту і реклами.

Творча функція полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Для підприємництва як методу господарювання характерні такі основні ознаки: самостійність і незалежність господарюючих суб'єктів, господарський ризик; економічна відповідальність.

Підприємництво як особливий тип економічного мислення характеризується оригінальними поглядами і підходами до прийняття рішень, які реалізуються у практичній діяльності. Центральну роль тут відіграє особа підприємця. Підприємництво розглядається не як рід занять, а як особливість розуму і людської натури.