91.Формування економічної політики.

Економічна політика — система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами, спрямованих на регулювання економічних процесів. Економічна політика включає постановку тих або інших цілей і визначення шляхів та методів їх досягнення.

Економічна політика поділяється на дві галузі: констатуючу економічну політику та регулівну економічну політику.

Сутність констатуючої економічної політики: становлення та закріплення на тривалий час типових умов господарювання.

Сутність регулівної економічної політики: поточне регулювання господарських процесів в межах існуючих типових умов господарювання.

Велику роль у формуванні економічної політики відіграє економічна теорія.

Економічна політика повинна базуватися на певних принципах:

принцип науковості, який передбачає, що ця політика повинна враховувати вимоги об'єктивних економічних законів

принцип комплексності, який передбачає здійснення заходів у взаємозв'язку між собою

принцип збалансованості, який полягає в оптимізації співвідношення цілей та засобів їх досягнення

принцип конкретно-історичного підходу, адже економічна політика не може бути єдиною як для всіх народів, так і для окремих етапів розвитку суспільства

принцип альтернативності, який передбачає врахування різних варіантів розвитку.

Економічна політика підприємства — це загальні, незалежні від часу орієнтири, які визначають напрями економічної діяльності підприємства. Економічні комерційні цілі допускають максимізацію прибутку і мінімізацію витрат. Економічну політику можна розглядати як сукупність таких політик — маркетингової, промислової і фінансової.

Основні види економічної політики

Антициклічна політика — це політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання, на недопущення падіння, виникнення криз.

Структурна політика — це політика спрямована на формування сучасної, прогресивної і ефективної структури національного господарства.

Монетарна політика — це політика, яка передбачає забезпечення економіки країни необхідною кількістю грошей, регулювання грошового та кредитного ринків.

Фіскальна політика — передбачає державне визначення джерел формування державних доходів, бюджету та основних напрямків його витрат.

Маркетингова політика підприємства включає товарну, цінову, збутову політику (політику розподілу), а також політику комунікацій.

Товарна політика підприємства — це комплекс заходів щодо планування асортименту товарів, які випускаються, та послуг, які надає підприємство, фірма.

Цінова політика — це комплекс економічно зважених заходів щодо встановлення оптимальної ціни на товари і послуги та їх регулювання залежно від пропозиції, регулюючих дій держави.

93.Характеристика економічних відносин. (Характеристика мев)

На основі суспільного виробництва формуються економічні відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання створених матеріальних і нематеріальних цінностей. Виходячи з цього, слід з'ясувати структуру економічних відносин.

Система економічних відносин включає в себе соціальну (економічну) структуру продуктивних сил суспільства і виробничі відносини, а також організаційні-економічні відносини, що поєднують їх. Такий підхід раніше відкидався. Вважалося, що продуктивні сили суспільства мають лише матеріально-речовий зміст. Відповідно до цього зміст економічних зв'язків, що формуються у структурі способу виробництва, обмежувався системою виробничих відносин і тими елементами, які лише поєднують її з продуктивними силами. Це породжувало багато методологічних складностей в аналізі широкого кола актуальних проблем сучасної суспільної практики.

До таких складностей, необхідність рішучого подолання яких настійно диктується практикою сучасного розвитку, слід віднести насамперед проблему теоретичного аналізу співвідношення загальноцивілізаційного і формаційного підходів у розвитку економічних процесів, диференціації загального і специфічного в їхній структурі. Що є предметом загального економічного аналізу? Яка реальна тканина економічних відносин, що складають основу загально-історичного процесу?

Розгляд поряд з виробничими відносинами і організаційно-економічними зв'язками соціальної структури продуктивних сил як невід'ємного елемента економічної системи суспільства дає змогу усунути складності.

Продуктивні сили визначають відношення людини до природи, її здатність забезпечити своє існування і задовольнити зростаючі економічні потреби. Разом з тим відношення людини до природи реалізується лише всередині та через соціальні (економічні) відносини між людьми — учасниками виробництва.

Відповідно до цього в системі економічних відносин розрізняють дві підструктури. У кожному способі виробництва, що історично склався, можна виділити, з одного боку, визначальну логіку загальноцивілізаційного процесу загальної первинної економічної форми, якою є економічна структура продуктивних сил суспільства. А з іншого — вторинну специфічну (формаційну) економічну форму — систему виробничих відносин, що відображає характер привласнення засобів і результатів виробництва, відносин власності, які склалися в цьому суспільстві:

Проте слід ураховувати, що загальні та специфічні форми економічної системи не ізольовані одна від одної. Вони діалектичне поєднані між собою. Ось чому про розмежування їх можна говорити лише з точки зору теоретичного аналізу. Загальне не існує само по собі. Воно у всіх випадках реалізується лише через специфічні форми. Такою самою мірою і кожна специфічна форма завжди являє собою конкретно історичну структуру реалізації загального