10_Potik_svidomosti
.docx10. Потік свідомості як стильовий прийом в англомовній літ
Поті́к свідо́мості — один з провідних прийомів літератури модернізму. «Потік свідомості» в художній літературі є екстремальною формою внутрішнього монологу, яка імітує безпосередню передачу хаотичного процесу внутрішнього мовлення людини. В зарубіжній літературі 20 ст. яскравим представником цього прийому є Джеймс Джойс.
Школа "потоку свідомості" сформувалася на початку XX ст. її представники (Дж. Джойс, Марсель Пруст, Вірджинія Вулф, Гертруда Стайн) використали "потік свідомості" насамперед як "техніку", спосіб розповіді, який полягав у тому, щоб показати психічний процес детально, з точнішою фіксацією думок, почуттів, підсвідомих поривань, у вигляді "потоку", "ріки".
Термін належить американському філософу Вільяму Джеймсу, який вважав, що свідомість — це потік, ріка, в котрій думки, переживання, асоціації, спогади постійно перебивають одне одного і «неологічно», спонтанно перетинаються. Термін розвинувся зокрема під впливом ідей філософії Анрі Берґсона, який у своєму головному творі «Творча еволюція» проводив паралелі між нескінченним творчим потоком природи та художньою творчістю.
o Підкреслена увага до духовного життя особистості.
o Спонтанність виникнення думок та образів.
o Відсутність чіткої послідовності.
o Поєднання свідомого та несвідомого, раціонального та чуттєвого.
o Підвищена емоційність.
o Зменшення ролі автора на користь "я" героя.
o Безперервність процесу внутрішньої діяльності особистості.
o Глибокий психологізм.
Стилістично "потік свідомості" виявився у синтаксичній невпорядкованості мовлення, використанні невласне прямої мови, оповідної манери, ремінісценсій, ліричних відступів.
Джеймс Джойс --- Улісс, Джакомо Джойс, Портрет художника замолоду, Дублінці, Помилки за Фіннеганом
«Улісс»
Текст роману --- на голос автора нашуровується внутрішнє мислення персонажа. Всі події роману – протягом 1 дня. Події роману мали часові і просторові рамки. Кожний епізод прив'язаний до певної години доби, і в цілому складав хронометраж одного дня життя людини. Місце дії - Дублін - перетворив на місто - символ людського існування.
Джойс не ставив за мету відтворити зміст гомерівського твору у сучасному варіанті. У ньому не було певного сюжету і чітких послідовних подій. Автор відмовився від розділових знаків, місцями не вживав початкової літери, використовував прийоми звукозапису, паралельно розгортав два рядки думок, обривав фрази і навіть слова, надав читачеві можливість самому відтворити хід думок героїв. Роман став, свого роду, енциклопедією декадентства. Прозаїк описав день за днем життя кожного з трьох героїв: Блума, Меріон і Стівена - 16 червня 1904 року.
Не всі сучасники зрозуміли Джойса. В. Вульф – зрозуміла.
«Портрет художника»
внутрішній потік свідомості, самоаналіз
зовнішні події відсуваються на ІІ план
вплив психоаналізу Фройда
++ Вірджинія Вулф - «На маяк», «Місіс Делоуей»..
«Місіс Делоуей»
схоже з Джойсом: потік свідомості, події протягом 1 дня, самих подй – мало
відмінність – у мові: Джойс змінює мову оповіді в кожному розділі, залежно від персонажа, Вулф – практично не змінює
ретроспектива: місіс Делоуей пригадує про колишні події. Тут спогади важливіші для сюжетної лінії, ніж згадування минулого у Джойса
- Основним завданням свого мистецтва представники "психологічної школи" уважали дослідження психологічного життя людини, що вони ізолювали від соціального середовища.
- Навколишній світ цікавив їх лише в тій мері, у якій він відбивався у свідомості героїв
- своєрідна подорож углиб особистоості,
- пошуки нових шляхів у мистецтві, прагнучи до граничної глибини психологічного аналізу, до виявлення безмежних глибин духовного початку в людині. Звідси вільна форма діалогів і монологів, імпресіоністична манера опису обстановки й пейзажу, своєрідна композиція романів, в основі якої відтворення потоку почуттів, переживань, емоцій героїв, а не передача подій
- необхідність звернути увагу на те, що прийнято вважати малим, – на мир душі.
- художнє дослідження внутрішнього життя героя сполучається з розмиванням границь його характеру, що в добутку немає ні зав’язки, ні кульмінації, ні розв’язки, а, отже, немає в ньому й строго канонічного сюжету
- Звідси й імпресіоністська манера зображення й опису: стильове явище, що характеризується відсутністю чітко заданої форми й прагненням передати предмет в уривчастих, миттєво фіксуюче кожне враження штрихах, вести оповідання через схоплені навмання деталі