- •Приватне і публічне право. Особливості формування приватного права в Україні.
- •2 .Податки та податкова функція сучасної держави. Проблема ефективності податкової політики в Україні
- •3.Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •1.Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення матеріального і процесуального права у різних правових системах.
- •2.Аграрна політика сучасної держави. Захист прав сільськогосподарського виробника в Україні
- •3.Релігійні правові системи. Канонічне право в Україні.
- •1.Реалізація права. Форми реалізації права: дотримання, виконання та використання права.
- •2.Інноваційна політика сучасної держави. Особливості інноваційної політики в Україні
- •3.Прецедентне право. Прецедент в англійському та американському праві.
- •1.Юридична антропологія та її призначення. Право в людині - людина у праві.
- •2.Поняття і призначення тлумачення права. Прийоми тлумачення права.
- •3.Правовий режим: поняття і види. Галузеві та спеціальні правові режими
- •2. Контрольна влада у сучасній державі та її інститути. Інститут омбудсмена (народного правозахисника) та його особливості.
- •3.Законодавче (статутне) право.
- •1. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
- •2. Демократичний та бюрократичний принципи організації держави. Бюрократія і бюрократизм у здійсненні державної влади.
- •3 Правові системи. Національні, інтегративні та міжнародна правові системи.
- •1. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •2. Елігарний характер держави. Специфіка формування юридичної еліти в Україні. Юридична освіта та юридична еліта.
- •3. Нормативний, соціологічний і філософський підходи до права. Визначення права.
- •1. Герменевтичний метод у юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння у правовій сфері.
- •2.Держава та церква. Світська і теократична держава.
- •3 Поняття та ознаки правової норми. Абстрактна та казуальна форма правової норми.
- •1.Офіційне тлумачення права. Інтерпретаційні акти та їх види.
- •3. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •1. Поняття прогалин в праві. Дійсні та уявня прогалини в праві. Усунення та подолання прогалин у праві.
- •3. Мононорми та походження права. Конфліктне призначення права.
- •1. Поняття й види правопорушень. Зловживання правом.
- •2. Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.
- •3. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.
- •1 Джерела права. Первинні та похідні, основні та додаткові джерела права. Джерела права України.
- •2. Державні органи та їхня класифікація. Центральні і місцеві державні органи.
- •3. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •1.Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії правотворчості (нормотворчості).
- •2. Номенклатура функцій держави. Функції держави та державні послуги.
- •3.Правова аксіологія. Право і цінності.
- •1 Юридична відповідальність. Види юридичної відповідальності.
- •2 Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.
- •3 Кодифікація та інкорпорація, їхнє співвідношення та різновиди
- •1.Державний (правовий) примус. Заходи державного примусу: юридична відповідальність, заходи захисту, профілактичні заходи.
- •2 Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •3.Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи, підходи та методи.
- •II. Конкретні методи:
- •III. Спеціальні методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних та технічних наук:
- •1.Систематизація нормативно-правових актів. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус
- •2 Штрафна та правовідновна відповідальність: поняття і призначення.
- •3 Теорія держави і права як загальнотеоретична юриспруденція. Функції теорії держави і права.
- •1 Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція та походження держави.
- •3.Суб'єкти та об’єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •1.Поняття та ознаки правових відносин. Юридична форма і соціальний зміст правовідносин
- •2. Державна влада. Єдність і поділ влади. Гілки державної влади у сучасній Україні
- •2.Типологія держави: формаційний, цивілізаційний і технократичний підходи.
- •3.Правовий статус колективних суб'єктів. Поняття компетенції.
- •1 Суб’єкт права, правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
- •Склад правопорушення. Вина і винність.
- •3 Захист прав, свобод і законних інтересів особи.
- •1.Поняття та класифікація принципів права. Загально-правові та галузеві принципи.
- •2.Законодавча влада та її функції. Делеговане законодавство.
- •3.Юридична концепція прав людини. Правовий статус особистості.
- •1.Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •2.Судова влада і здійснення правосуддя. Піднесення судової влади.
- •3.Правова культура суспільства та її компоненти. Правова культура і правове життя як категорії юриспруденції
- •1.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблема становлення четвертого покоління прав людини.
- •3.Правосуб'єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Державне управління і місцеве самоврядування. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •3.Поняття і види юридичних фактів. Юридичні факти-стани. Фактичний склад.
- •1.Загльно-соціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча функції права.
- •2.Держава в політичній системі суспільства. Держава і групи тиску (лобі).
- •3.Класифікація правових норм. Диспозитивні норми права.
- •1.Правове виховання і його форми. Правова інформованість. Цілі правового виховання.
- •2.Конституційна держава та її характерні риси. Конституційна і правова держава.
- •3.Поняття і стадії правового регулювання. Загально-дозвільний і дозвільний типи правового регулювання.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •3.Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •1.Поняття правопорядку. Національний, інтегративний та міжнародний правопорядок.
- •2.Концепції правової держави і верховенства права. Україна як правова держава.
- •3.Соціальна та особистісна цінність права. Правові цінності.
- •3.Діалог правових культур. Правова акультурация і декультурация. Рецепція права.
- •1. Розсуд в праві. Поняття та види
- •2.Форми сучасної держави. Форма правління, форма державного устрою і державний режим.
- •3.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •2.Армія як інститут сучасної держави. Армія та військове право в Україні
- •3.Філософія права як сфера юриспруденції. Галузі філософії права.
3.Діалог правових культур. Правова акультурация і декультурация. Рецепція права.
Правова культура суспільства — різновид загальної культури, що є системою цінностей, досягнутих людством у галузі права. Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури. Структура правової культури суспільства:культура правосвідомості - високий рівень правосвідо¬
мості, що включає оцінку закону з позицій справедливості,
прав людини; культура правової поведінки - правова активність грома¬
дян, що виражається у правомірному поводженні; культура юридичної практики - ефективна діяльність законо¬давчих, судових, правозастосовних, правоохоронних органів.
Під час взаємодії різних правових культур виразно проявляються дві тенденції: акультурація та декультурація.
Акультурація-взаємне засвоєння елементів прав.культури сприяє інтеграційним процесам, взаємному обміну та збагаченню . Але тут відбувається і процес підсилення національної самосвідомості, намагання закріпити національну специфіку. Декультурація -втрата основної, сутнісної частини рідної прав.культури. Коли ж за умов тривалої прав.міжкультурної комунікації з іншою культурою відбувається декультурація виникає явище невпевненості або нестабільності.
Принцип діалогу культур віддзеркалює правову культуру, використання національних і світових культурних традицій з метою демократизації правовідносин між різними народами, піднесення рівня правової ерудиції у національних питаннях.
Правова культура тісно пов'язана із загальною культурою наро¬ду, базується на її витоках, слугує відображенням рівня її розвитку.
Говорячи про діалог правових культур, співставляють різні правові культури, шукають та аналізують шляхи взаємодії між ними у світі, що стрімко змінюється, в умовах глобалізації.
Важливе значення для подальшого розвитку Європи матиме вирішення конфлікту між європейською та мусульманською правовою культурою.
Рецепція права- це запозичення і пристосування до умов будь-якої країни права, виробленого в іншій державі або в попередню історичну епоху. На відміну від насильницького привнесення чужоземного права (в результаті воєн чи колоніальних захоплень), Рецепція права являє собою сприйняття більш розвинених правових форм в силу історичної спадкоємності і зв'язку правової культури держав, соціально-економічні умови яких подібні.
Білет 32
1. Розсуд в праві. Поняття та види
Розсуд у праві – це розумова діяльність спеціалізованих суб’єктів права по прийняттю юридичного рішення кінцевого чи проміжного на основі альтернативного викладу норми права: гіпотези чи диспозиції чи санкції.
Види
Судовий правовий розсуд
Адмін. П.р.
Адвокатський тощо.
2.Форми сучасної держави. Форма правління, форма державного устрою і державний режим.
Форма державного правління — це організація вищих органів державної влади, характер і принципи їх взаємодії з іншими органами держави, з політичними партіями, класами і соціальними групами. Монархія — це така форма правління, при якій повноваження верховної влади належать одній особі. При такій формі правління вся вища законодавча, виконавча і судова влада належать монарху. Влада монарха передається, як правило, у спадщину. Іноді монарх може обиратися. За свою державну діяльність монарх ні перед ким не звітується і не несе юридичної відповідальності. Як правило, такі монархи несуть відповідальність тільки перед Богом. Всі монархії поділяються на: абсолютні, обмежені, дуалістичні, теократичні, станово-представницькі. При абсолютній монархії влада монарха не обмежена і має всі характерні риси, які викладені у визначенні.(Марокко, ОАЕ, Кувейт).В останнє століття найбільш поширеними є обмежені монархії (обм.конст.або парлам.). За таких форм правління монарх — глава держави, але він може суттєво впливати на законодавчу діяльність парламенту і на формування ним уряду. Іноді монархічна форма правління має формальний характер. (конст.монарх.: Іспанія, Швеція, Японія).Англ.-парлам.монарх.. Дуалістична монархія — це така форма правління, коли монарх — глава держави сам формує уряд і призначає прем'єр-міністра. В такій монархії діє два вищих державних органи — монарх і уряд на чолі з прем'єр-міністром. В ній можуть існувати і інші вищі державні органи, зокрема судові. Теократична монархія — це така форма правління, коли абсолютна влада релігійного лідера зливається з державною владою. Релігійний лідер є одночасно і главою держави. Наприклад, Ватикан, Тибет. Станово-представницька монархія характеризується тим, що поряд з монархом — главою держави існує який-небудь дорадчий представницький орган певних класів або всього населення. До таких держав можна віднести Росію до 1917 р., Польщу в XVII— XVIII століттях. Республіка — це така форма правління, при якій повноваження вищих державних органів здійснюють представницькі виборні органи. За свою діяльність вони звітують перед народом і несуть юридичну відповідальність (конституційну, кримінальну, цивільну, адміністративну і дисциплінарну).Республіки як форми правління почади інтенсивно виникати після буржуазних революцій в XVI—XVII століттях і є домінуючою формою правління в сучасний період. Президентська республіка
Напівпрезидентська або змішана — президент обирається народом, так як і парламент. В такій республіці уряд обирається (призначається) парламентом за рекомендацією президента. Уряд підзвітний одночасно президенту і парламенту. Президент не очолює уряд і не несе юридичної відповідальності за його діяльність. Наприклад, Франція, Фінляндія, Україна, Російська Федерація. Парламентська республіка
Державний режим – це сукупність підходів та способів здійснення держаної влади.
За ступенем розвинутості політичної демократії та реальності забезпечення політико-правового статусу особистості:демократ. та антидемокр.
Демократичний режим – це стан державного політичного життя, за якого державна влада здійснюється на основі широкої та реальної участі громадян у формуванні та здійсненні державної політики, метою якої є всебічне забезпечення прав і свобод людини.
Види демократичних режимів:
Ліберально-демократичний – принижує роль і значення держави в житті суспільства, возвеличуючи особистість.
Консервативно-демократичний – характеризується усталеністю, незмінністю демократичних засад.(англ..,ісланд.)
Соціально-демократичний – державі відводиться значна роль у забезпеченні прав і свобод людини, яка визнається основною соціальною цінністю.
Християнсько-демократичний – релігійна мораль глибоко пронизує державну політику, гармонічно поєднуючись з демократичними засадами (Литва, Польща та ін.).
Антидемократичний режим –Тоталітарний режим – повне потурання свободи особистості, однопартійна система.
Фашистський режим-ліквідація прав і свобод, всеохоплюючий контроль, цензура, повне беззаконня.Авторитарний режим – більш м’який, порівняно з тоталітарним державним режимом: формальне існування багатопартійності, наявність елементів демократизму, законність, гласність, відсутність відкритих репресій.Расистський державний режим – державна влада здійснюється в інтересах однієї раси(ПАР). Військово-диктаторський – державна влада здійснюється військовою хунтою.