1 Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.

Соціальне регулювання — це здійснюваний за допомогою системи спеціальних засобів вплив суспільства на поведінку суб'єктів з метою упорядкування відносин та забезпечення соціального компромісу. У юридичній літературі існують різні підходи до проблеми соціального регулювання.Соціальне регулювання характеризується наступними ознаками:

— Воно здійснюється в межах суспільства.

— Регулює поведінку соціальних суб'єктів.

— Має загальний характер.

— Поширюється на всіх суб'єктів.

— Здійснюється за допомогою спеціальних засобів.

— Гарантується суспільством.

— Забезпечує функціонування суспільства як певним чином організованої системи.

Під способами правового регулювання розуміють первинні засоби правового впливу на поведінку людей, пов'язані з наділен¬ням їх суб'єктивними юридичними правами або покладанням на них суб'єктивних юридичних обов'язків. До основних спо¬собів правового регулювання належать, дозво¬ли, зобов'язання та заборони.

Нормативне регулювання реалізується за допомогою норм права, об'єктивованих у вигляді законів та інших нормативно-правових актів, санкціонованих державою звичаїв, нормативних правових договорів, правових прецедентів. Для нормативного ре¬гулювання притаманні такі ознаки:

поширення не на одну конкретну життєву ситуацію, а на за¬здалегідь непередбачувану кількість випадків певного виду;

адресування персонально невизначеному колу суб'єктів;

встановлення нових загальних прав та обов'язків.

Індивідуальному регулюванню властиві ознаки, протилежні нормативному регулюванню, а саме: реагування на конкретні соціальні факти та обставини, що виникають у сфері правового регулювання, спрямованість на юридичне опосередкування від¬носин між чітко визначеними (персоніфікованими) особами. Індивідуальні правові рішення завжди формулюються лише «для даного випадку» і не є обов'язковими для інших аналогічних ситуацій.

Як правило, індивідуальне правове регулювання засновується на нормативному, полягає в уточненні, пристосуванні правових норм до особливих умов їхньої дії. Найпоширенішими актами індивідуаль¬ного правового регулювання є рішення та вироки судів за резуль¬татами розгляду окремих юридичних справ і т. ін.

Ці види юрид. регулювання взаємно доповнюють один одного. Завдяки їхньому комбінуванню компенсуються недоліки як нормативного регулю¬вання (абстрактність, віддаленість від фактичних відносин), так і індивідуального (мінливість, значний простір для проявів сва¬вілля, суб'єктивізму).

Розрізняють також централізоване правове регулювання та децентралізоване правове регулювання поділяється на координаційне і автономне.

2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція та походження держави.

Первинне походження держави – це форма генезису держави, яка характеризується переходом від організації влади первісного суспільства до організації державної влади.

Сюди можна віднести наступні теорії походження держави: патріархальну, теологічну, договірну, марксистську, іригаційну, мусульманську та ін.

Вторинне походження держави – це форма генезису держави, яка передбачає формування нової держави шляхом виходу адміністративно-територіальних одиниць зі складу держави та їх подальшого перетворення в самостійні держави. Прикладом цього є теорія самовизначення націй. Є два шляхи вторинного походження держави:

1) добровільний;

2) примусовий (насильницький).

Олігархічна теорія походження держави передбачає, що поява держави обумовлена появою власності, яка спричинила майнову нерівність. Утой же час економічно могутні класи для збереження своєї економічної влади створюють державу, щоб зберегти своє панування. Цим вона схожа до марксистської теорії.

Згідно з теорією Арістотеля, можливі шість форм державного устрою: три правильні та три неправильні. До правильних мислитель відносив ті, які мали на меті загальне благо. За певних умов кожна правильна форма може перетворитися на свій антипод.

Цікавим є вчення римського оратора та вченого Ціцерона, який виокрем¬лював залежно від кількості правителів три прості та одну змішану форму держави.

Протягом історичного розвитку категорія «форма держави» зазнала пе¬вних змін. В сучасній науці під формою держави розуміється організація державної влади, що виражається у формі правління, державного устрою, політичного (державного) режиму.

Неолітична революція та пожодження держави . Первісне суспільство багато тися­чоліть практично не змінювалося. Найсуттєвіші зміни починають відбуватися в період неолітичної революції (від неоліт — новий ка­м'яний вік). У цю епоху відбувається якісний переворот у всіх сферах життя людства від привласнюючого до відтворюючого господар­ства, тобто від полювання, рибальства і збирання до землеробства, скотарства і металообробки, керамічного виробництва. Цей перехід зайняв кілька тисячоліть.

Держава як нова організаційна форма життя суспільства виникає внаслідок неолітичної революції, переходу людства до відтворюючої економіки, тобто у процесі зміни матеріальних умов життя суспіль­ства, становлення його нових організаційних форм. Первісна держа­ва виникає, щоб організаційно забезпечити функціонування відтво­рюючої економіки, нових форм трудової діяльності.