- •Приватне і публічне право. Особливості формування приватного права в Україні.
- •2 .Податки та податкова функція сучасної держави. Проблема ефективності податкової політики в Україні
- •3.Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •1.Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення матеріального і процесуального права у різних правових системах.
- •2.Аграрна політика сучасної держави. Захист прав сільськогосподарського виробника в Україні
- •3.Релігійні правові системи. Канонічне право в Україні.
- •1.Реалізація права. Форми реалізації права: дотримання, виконання та використання права.
- •2.Інноваційна політика сучасної держави. Особливості інноваційної політики в Україні
- •3.Прецедентне право. Прецедент в англійському та американському праві.
- •1.Юридична антропологія та її призначення. Право в людині - людина у праві.
- •2.Поняття і призначення тлумачення права. Прийоми тлумачення права.
- •3.Правовий режим: поняття і види. Галузеві та спеціальні правові режими
- •2. Контрольна влада у сучасній державі та її інститути. Інститут омбудсмена (народного правозахисника) та його особливості.
- •3.Законодавче (статутне) право.
- •1. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
- •2. Демократичний та бюрократичний принципи організації держави. Бюрократія і бюрократизм у здійсненні державної влади.
- •3 Правові системи. Національні, інтегративні та міжнародна правові системи.
- •1. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •2. Елігарний характер держави. Специфіка формування юридичної еліти в Україні. Юридична освіта та юридична еліта.
- •3. Нормативний, соціологічний і філософський підходи до права. Визначення права.
- •1. Герменевтичний метод у юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння у правовій сфері.
- •2.Держава та церква. Світська і теократична держава.
- •3 Поняття та ознаки правової норми. Абстрактна та казуальна форма правової норми.
- •1.Офіційне тлумачення права. Інтерпретаційні акти та їх види.
- •3. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •1. Поняття прогалин в праві. Дійсні та уявня прогалини в праві. Усунення та подолання прогалин у праві.
- •3. Мононорми та походження права. Конфліктне призначення права.
- •1. Поняття й види правопорушень. Зловживання правом.
- •2. Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.
- •3. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.
- •1 Джерела права. Первинні та похідні, основні та додаткові джерела права. Джерела права України.
- •2. Державні органи та їхня класифікація. Центральні і місцеві державні органи.
- •3. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •1.Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії правотворчості (нормотворчості).
- •2. Номенклатура функцій держави. Функції держави та державні послуги.
- •3.Правова аксіологія. Право і цінності.
- •1 Юридична відповідальність. Види юридичної відповідальності.
- •2 Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.
- •3 Кодифікація та інкорпорація, їхнє співвідношення та різновиди
- •1.Державний (правовий) примус. Заходи державного примусу: юридична відповідальність, заходи захисту, профілактичні заходи.
- •2 Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •3.Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи, підходи та методи.
- •II. Конкретні методи:
- •III. Спеціальні методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних та технічних наук:
- •1.Систематизація нормативно-правових актів. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус
- •2 Штрафна та правовідновна відповідальність: поняття і призначення.
- •3 Теорія держави і права як загальнотеоретична юриспруденція. Функції теорії держави і права.
- •1 Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція та походження держави.
- •3.Суб'єкти та об’єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •1.Поняття та ознаки правових відносин. Юридична форма і соціальний зміст правовідносин
- •2. Державна влада. Єдність і поділ влади. Гілки державної влади у сучасній Україні
- •2.Типологія держави: формаційний, цивілізаційний і технократичний підходи.
- •3.Правовий статус колективних суб'єктів. Поняття компетенції.
- •1 Суб’єкт права, правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
- •Склад правопорушення. Вина і винність.
- •3 Захист прав, свобод і законних інтересів особи.
- •1.Поняття та класифікація принципів права. Загально-правові та галузеві принципи.
- •2.Законодавча влада та її функції. Делеговане законодавство.
- •3.Юридична концепція прав людини. Правовий статус особистості.
- •1.Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •2.Судова влада і здійснення правосуддя. Піднесення судової влади.
- •3.Правова культура суспільства та її компоненти. Правова культура і правове життя як категорії юриспруденції
- •1.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблема становлення четвертого покоління прав людини.
- •3.Правосуб'єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Державне управління і місцеве самоврядування. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •3.Поняття і види юридичних фактів. Юридичні факти-стани. Фактичний склад.
- •1.Загльно-соціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча функції права.
- •2.Держава в політичній системі суспільства. Держава і групи тиску (лобі).
- •3.Класифікація правових норм. Диспозитивні норми права.
- •1.Правове виховання і його форми. Правова інформованість. Цілі правового виховання.
- •2.Конституційна держава та її характерні риси. Конституційна і правова держава.
- •3.Поняття і стадії правового регулювання. Загально-дозвільний і дозвільний типи правового регулювання.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •3.Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •1.Поняття правопорядку. Національний, інтегративний та міжнародний правопорядок.
- •2.Концепції правової держави і верховенства права. Україна як правова держава.
- •3.Соціальна та особистісна цінність права. Правові цінності.
- •3.Діалог правових культур. Правова акультурация і декультурация. Рецепція права.
- •1. Розсуд в праві. Поняття та види
- •2.Форми сучасної держави. Форма правління, форма державного устрою і державний режим.
- •3.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •2.Армія як інститут сучасної держави. Армія та військове право в Україні
- •3.Філософія права як сфера юриспруденції. Галузі філософії права.
2. Державні органи та їхня класифікація. Центральні і місцеві державні органи.
Орган держави – це частина державного апарату, в якості якої виступає група осіб або одна особа, наділена владними повноваженнями засобами для здійснення завдань та функцій держави.
Ознаки державного органу: формується державою або безпосередньо народом (парламент, міністерство); діє від імені держави; наділений державно-владними повноваженнями; видає нормативні акти, здійснює контроль за їх дотриманням; функціонально взаємодіє з іншими суб’єктами керуючись принципом «дозволено тільки те, що прямо передбачено законом», на субординаційних засадах; наявність юридично закріпленої субординаційної та організаційної структури та масштабу діяльності; наявність права застосування не тільки засобів виховання та переконання, але і примусу; складається з державних службовців, що знаходяться між особою в особливих, врегульованих законом, відносинах (положенням, інструкцією тощо.)
Види органів держави (класифікація):
За місцем у системі державного апарату: Первинні – створюються шляхом прямого волевиявлення народу і уособлюють його суверенітет; Вторинні – органи, які створюються первинними і уособлюють суверенітет держави.
За напрямком державної діяльності: органи законодавчої влади;органи виконавчої влади;судові органи;конт.-наглядові; органи президентської влади (як самостійна гілка).
За способом утворення: виборні (парламент, суди, муніципалітети, Ради); призначувані (прокуратура, виконавчі структури – міністри);успадковуванні.
За часом функціонування: постійні; тимчасові (слідча комісія, координаційний комітет та ін.)
За характером компетенції: загальної компетенції (уряд, парламент); спеціальної компетенції (відомства).
За складом: одноособові (президент, монарх, омбутсмен, голова); колегіальні (парламент, Рада, муніципалітет).
За територією дії: центральні (федеральні – у федераціях);місцеві (суб’єктів федерації – у федераціях).
3. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
Теорія цінностей (аксиология) знаходить відповідне вживання і в області права. Правові цінності і оцінки (у сфері правосвідомості) мають регулятивне значення. Правові норми у свою чергу набувають значення цінностей і стають об'єктом оцінки. Спрямованість установки суб'єкта і його діяльності на певну цінність називається ціннісною орієнтацією. Процедура вибору на основі цінності називається оцінкою. Так у філософії права утворюється певний теоретичний напрям – аксіологічний, або правова аксіологія . Вона, у свою чергу, спирається на поняття загальної аксіології, на теоретичні положення про цінності взагалі.
Право в своєму аксіологічному вимірі виступає як певна форма правових цінностей. Завдяки цінностям право як деякий «механізм» отримує свій вміст, оскільки свідомість суб'єкта права направлена на цінності як на свій об'єкт.
Статус цінностей в праві можуть придбати різні факти і явища матеріального і ідеального характеру: матеріальні предмети і блага, суспільні стосунки, людські вчинки, вольові феномени (мотиви, спонуки), ідеї, ідеали, цілі, соціальні інститути. Вони є правовими цінностями, оскільки лежать в основі права і правопорядку, вони виступають як ідеальне обґрунтування норм права, закріплюються і охороняються правовими нормами, складають мету права і його інститутів.
До правових цінностей відн.соц.цінн.: свобода, рівність, справедливість, демократія, порядок, безпека.Разом з ними існують і специфічні правові цінності загального значення, такі як ідея права, ідея стабільної законності. Ці принципи, ідеали, як і всі інші речі, явища, є цінності в тій мірі, в якій вони пов'язані з людською особою. Як правові цінності вони мають вигляд юридичних прав і свобод особи в її індивідуальних і колективних проявах. Самі права людини також набувають статусу важливих цінностей. Кожне з них виражає певну сторону, прояв, образ існування людини як природному і соціальному його єству. Цінності:матер.і духов.(моральні, наукові,реліг.,естетичні), Право-духов. цінність,яка задовольняє потреби соціальних груп суспільства в регулюванні соціальних стосунків і вчинків людей.
Правові цінності складають елемент системи соціального (соціально-політичного) управління суспільством. В аксіології права форми цінностей:– суспільні цільові цінності і ідеали (уявл.про справедл., свободу,рівність).; – наочно-втілені цінності.(правові ідеали закріплюються в нормативних актах, конституціях і законах,реалізуються в системі правових стосунків); – особові (ідеальними уявленнями про блага, права і межі прагнень, пов'язаних з схильностями і бажаннями особи). Таким чином, правові цінності похідні від поняття особи. Правові цінності служать для створення, відтворення і зміцнення соціального порядку і дисципліни в цілях гармонізації інтересів різних соціальних груп людей.
Білет 15