Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТДП білети.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
18.04.2019
Размер:
723.46 Кб
Скачать

2. Державні органи та їхня класифікація. Центральні і місцеві державні органи.

Орган держави – це частина державного апарату, в якості якої виступає група осіб або одна особа, наділена владними повноваженнями засобами для здійснення завдань та функцій держави.

Ознаки державного органу: формується державою або безпосередньо народом (парламент, міністерство); діє від імені держави; наділений державно-владними повноваженнями; видає нормативні акти, здійснює контроль за їх дотриманням; функціонально взаємодіє з іншими суб’єктами керуючись принципом «дозволено тільки те, що прямо передбачено законом», на субординаційних засадах; наявність юридично закріпленої субординаційної та організаційної структури та масштабу діяльності; наявність права застосування не тільки засобів виховання та переконання, але і примусу; складається з державних службовців, що знаходяться між особою в особливих, врегульованих законом, відносинах (положенням, інструкцією тощо.)

Види органів держави (класифікація):

За місцем у системі державного апарату: Первинні – створюються шляхом прямого волевиявлення народу і уособлюють його суверенітет; Вторинні – органи, які створюються первинними і уособлюють суверенітет держави.

За напрямком державної діяльності: органи законодавчої влади;органи виконавчої влади;судові органи;конт.-наглядові; органи президентської влади (як самостійна гілка).

За способом утворення: виборні (парламент, суди, муніципалітети, Ради); призначувані (прокуратура, виконавчі структури – міністри);успадковуванні.

За часом функціонування: постійні; тимчасові (слідча комісія, координаційний комітет та ін.)

За характером компетенції: загальної компетенції (уряд, парламент); спеціальної компетенції (відомства).

За складом: одноособові (президент, монарх, омбутсмен, голова); колегіальні (парламент, Рада, муніципалітет).

За територією дії: центральні (федеральні – у федераціях);місцеві (суб’єктів федерації – у федераціях).

3. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.

Теорія цінностей (аксиология) знаходить відповідне вживання і в області права. Правові цінності і оцінки (у сфері правосвідомості) мають регулятивне значення. Правові норми у свою чергу набувають значення цінностей і стають об'єктом оцінки. Спрямованість установки суб'єкта і його діяльності на певну цінність називається ціннісною орієнтацією. Процедура вибору на основі цінності називається оцінкою. Так у філософії права утворюється певний теоретичний напрям – аксіологічний, або правова аксіологія . Вона, у свою чергу, спирається на поняття загальної аксіології, на теоретичні положення про цінності взагалі.

Право в своєму аксіологічному вимірі виступає як певна форма правових цінностей. Завдяки цінностям право як деякий «механізм» отримує свій вміст, оскільки свідомість суб'єкта права направлена на цінності як на свій об'єкт.

Статус цінностей в праві можуть придбати різні факти і явища матеріального і ідеального характеру: матеріальні предмети і блага, суспільні стосунки, людські вчинки, вольові феномени (мотиви, спонуки), ідеї, ідеали, цілі, соціальні інститути. Вони є правовими цінностями, оскільки лежать в основі права і правопорядку, вони виступають як ідеальне обґрунтування норм права, закріплюються і охороняються правовими нормами, складають мету права і його інститутів.

До правових цінностей відн.соц.цінн.: свобода, рівність, справедливість, демократія, порядок, безпека.Разом з ними існують і специфічні правові цінності загального значення, такі як ідея права, ідея стабільної законності. Ці принципи, ідеали, як і всі інші речі, явища, є цінності в тій мірі, в якій вони пов'язані з людською особою. Як правові цінності вони мають вигляд юридичних прав і свобод особи в її індивідуальних і колективних проявах. Самі права людини також набувають статусу важливих цінностей. Кожне з них виражає певну сторону, прояв, образ існування людини як природному і соціальному його єству. Цінності:матер.і духов.(моральні, наукові,реліг.,естетичні), Право-духов. цінність,яка задовольняє потреби соціальних груп суспільства в регулюванні соціальних стосунків і вчинків людей.

Правові цінності складають елемент системи соціального (соціально-політичного) управління суспільством. В аксіології права форми цінностей:– суспільні цільові цінності і ідеали (уявл.про справедл., свободу,рівність).; – наочно-втілені цінності.(правові ідеали закріплюються в нормативних актах, конституціях і законах,реалізуються в системі правових стосунків); – особові (ідеальними уявленнями про блага, права і межі прагнень, пов'язаних з схильностями і бажаннями особи). Таким чином, правові цінності похідні від поняття особи. Правові цінності служать для створення, відтворення і зміцнення соціального порядку і дисципліни в цілях гармонізації інтересів різних соціальних груп людей.

Білет 15