1. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.

Застосування правових норм (правозастосовча діяльність) - це одна з форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб"єктів суспільних відносин і направлених на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм в певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.

Найбільш доцільно виділити шість стадій: 1) аналіз і вивчення фактичних обставин справи, встановлення юридично значимих фактів і їх оцінка; 2) вибір нормативного акта відповідної норми права, яку належить застосувати до них; 3) перевірка справжності і правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової норми; 4) аналіз змісту і тлумачення правової норми; 5) прийняття рішення по справі і оформлення в індивідуальному акті застосування правових норм; 6) доведення цього рішення до суб"єктів, яких вони стосуються, і його виконання, використання або дотримання.

Разом із тим потрібно підкреслити, що залежно від специфіки професійної діяльності ці етапи (стадії) можуть змінюватись. Наприклад, для слідчого першим етапом застосування норм права може бути збір, оцінка і закріплення доказів по справі. В цивільних і господарських справах відносно угод першим етапом застосування правових норм буде аналіз і вивчення договірних зобов"язань або угод, які заключались між суб"єктами. В трудових правовідносинах - це, можливо, вивчення умов контракту, якщо він заключався. Свою особливість має прийняття адміністративних рішень, які приймають на підставі різноманітної інформації і повинні враховувати потреби, інтереси і правові наслідки того чи іншого рішення.

Таким чином, механізм застосування правових норм включає в себе діючу систему права і законодавства; правові принципи, які відповідають соціальному призначенню правової держави і громадянського суспільства; систему суб"єктів правозастосувальної діяльності, їх професійну правосвідомість і правову культуру, які виступають від імені держави або уповноважені державною владою; стадій процесу застосування правових норм; ідивідуально-правові акти по реалізації і конкретизації правового регулювання суспільних відносин, що направлені на охорону соціальних цінностей і законних прав суб"єктів суспільних відносин.

2. Елігарний характер держави. Специфіка формування юридичної еліти в Україні. Юридична освіта та юридична еліта.

Елі́та (від французського «elite» — найкраще, вибране) — невід'ємна частина соціуму, вибрані, найкращі, панівна верства. До еліти відносять людей, здатних приймати рішення і відповідати за них, людей, для яких відданість меті, ідеї важливіше, ніж страх перед смертю, людей готових піти на ризик.

Юридична еліта – компетентні, кваліфіковані державні керівники, професіонали в законодавчій, виконавчій, судовій владі, політичні діячі, які є взірцем захисту державно-правових інтересів, порядності, скромності, високої культури і жертовності.

Історія становлення юридичної еліти пройшла багатовіковий шлях розвитку.

Ефективність формування юридичної еліти є індикатором успіху демократичних перетворень у сучасній Україні. Меншість може бути кращою за умови, коли вона компетентна (тямуща, досвідчена, володіє знаннями) і кваліфікована (здатна до якісної праці). Нація може вийти зі стану підневільного у стан реальної свободи,соціальної справедливості, подолати хаос, створити належний достаток,сформувавши чітку ідею, високу політичну свідомість, виплекавши свою еліту.

Концепція юридичної еліти особливу популярність отримала у вітчизняній науці наприкінці ХХ ст. у зв’язку зі змінами у суспільному житті держави і набула більшої актуальності саме після отримання Україною незалежності. .

Головне у сучасному розумінні юридичної еліти – функція управління в різних галузях суспільного життя, тобто спроможність юридичною еліти займати стратегічні позиції у

суспільстві. Формування юридичної еліти – вузлова точка стратегії держави Із середовища юридичної еліти виділяються політичні лідери як наслідоксвоєрідної об’єктивної потреби в організації суспільного життя.

До найвищої політичної еліти належать князі Володимир, ЯрославМудрий, державні діячі П. Орлик, М. Грушевський та багато інших. Наша еліта – це й плеяда відомих учених,серед яких чимало юристів (В. Антонович,Д. Яворницький, С. Томашівський, І. Крип’якевич, І. Пулюй та ін.).

Історія становлення юридичної еліти пройшла багатовіковий шлях розвитку.

Україна крокує у майбутнє. Настав особливо відповідальній етап для українського суспільства, коли ефективність формування юридичної еліти є індикатором успіху демократичних перетворень у сучасній Україні.”еліта” (кращий, добірний, обраний) Меншість може бути кращою за умови, коли вона компетентна (тямуща, досвідчена, володіє знаннями) і кваліфікована (здатна до якісної праці). До еліти відносять людей,

здатних приймати рішення і відповідати за них, людей, для яких відданість меті, ідеї

важливіше, ніж страх перед смертю, людей готових піти на ризик.Нація може вийти зі стану підневільного у стан реальної свободи,соціальної справедливості, подолати хаос,

створити належний достаток,сформувавши чітку ідею, високу політичну свідомість, виплекавши свою еліту. Ми можемо продовжити та розвинути думку про те,що коли в державі існуватиме реальна юридична еліта – компетентні,кваліфіковані державні керівники,професіонали в законодавчій, виконавчій,судовій владі, політичні діячі, які є взірцем захисту державно-правових інтересів,порядності, скромності, високої культури

і жертовності – в державі існуватиме порядок. Концепція юридичної еліти особливу

популярність отримала у вітчизняній науці наприкінці ХХ ст. у зв’язку зі змінами у суспільному житті держави і набула більшої актуальності саме після отримання Україною незалежності. Більшість українських науковців позитивно оцінюють сучасний стан юридичної еліти в Україні, вбачають у ній прапор, актив головної державотворчої функції і функції розбудови нової державної економічної системи.

Головне у сучасному розумінні юридичної еліти – функція управління в різних галузях суспільного життя, тобто спроможність юридичною еліти займати стратегічні позиції у

суспільстві. Формування юридичної еліти – вузлова точка стратегії держави Із середовища юридичної еліти виділяються політичні лідери як наслідок своєрідної об’єктивної потреби в організації суспільного життя. Досягнуто результати, про які ще недавно не можна було і мріяти:універсалізована така найважливіша частина конституційного права як права і свободи людини. Отримала розвиток така категорія як загальні принципи і норми права, властиві й міжнародному, і внутрішньому праву. Український народ породив багатовідомих у світі вчених, діячів культури,політичних проводирів. До найвищої політичної еліти належать князі Володимир, ЯрославМудрий, Данило Галицький, державні діячі

Б. Хмельницький. П. Орлик,М. Грушевський та багато інших.Українська військова еліта представлена іменами князя Святослава, П. Сагайдачного,Б. Хмельницького, І. Богуна, М. Кривоноса,П. Полуботка, С. Петлюри, Р. Шухевича.Наша еліта – це й плеяда відомих учених,серед яких чимало юристів (В. Антонович,Д. Яворницький, С. Томашівський,І. Крип’якевич, І. Пулюй та ін.),письменників і діячів культури.