2.Держава в політичній системі суспільства. Держава і групи тиску (лобі).

Правова́ держа́ва – форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить закону. У правовій державі всі державні органи й громадяни однаковою мірою відповідальні перед законом; реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на (законодавчу, виконавчу, судову).

Громадянське суспíльство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення.

Це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи).

Без правової держави немає громадянського суспільства і без громадянського суспільства немає правової держави. Правову державу можна визначити як таку форму організації і діяльності публічно-політичної влади, яка функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені правові норми, встановлені у порядку, що визначений Основним законом країни, гарантуються права і свободи людини, владні структури не втручаються у сферу громадянського суспільства. Правова держава – це держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів та посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.

Групи тиску – суспільно-політичні об’єднання, які прагнуть задоволення власних інтересів засобом впливу на державну владу або політичні партії. Від партій групи тиску відрізняє те, що вони безпосередньо не борються за владу і не беруть участі у керівництві й управлінні державою.

У позитивному змісті лобізм характеризується як здорове, життєво необхідне явище, що виступає як інститут демократичного процесу. Адже лобізм як система різноманітних групових інтересів – настільки ж невід‘ємний елемент суспільства, як і наявність у ньому цих різноманітних групових інтересів, кожний з яких наполегливо прагне залучити до себе увагу влади. Лобізм у цьому змісті є форма законного впливу «груп тиску» на управлінські рішення державних органів з метою задоволення інтересів визначених соціальних структур

3.Класифікація правових норм. Диспозитивні норми права.

Норма права(НП) - загальнообов'язкове, формально визначене, ви¬дане або санкціоноване державою правило поведінки, що охороня¬ється нею та є державним регулятором суспільних відносин.

За функціональним призначенням НП: відправні та норми-правила поведінки. Відправні - норми найбільш загал. характеру, вони визначають основи правового регулювання, закріплюють ба¬зисні категорії, принципи та поняття. Норми-правила поведінки, тобто ті, що безпосередньо закріп¬люють варіанти можливої, належної та забороненої поведінки (права та обов'язки суб'єктів права): регулятивні(норми ЦП) та охоронні(норми КП).

За предметом правового регулювання (галузевою належністю), НП на норми конституційного, кримінального, цивільного, фінансового, трудового, банківсько¬го права тощо. (Усі галузеві норми поділяються на норми матеріального та процесуального права).

За методом правового регулювання НП:. Імперативні (категоричні), Диспозитивні, Рекомендаційні,Заохочувальні

За суб'єктом нормотворчості або юридичною силою, яка за¬лежить від органу, що видав норму,НП:

Законодавчі — отримали відображення в законах, основним є конституція. Мають вищу юр. силу.

Підзаконні - відображені у підзаконних норм.-прав.актах, мають відповідати нормам законів, можуть де¬талізувати їх положення.

За ступенем визначеності: абсолютно ви¬значені та відносно визначені норми.

За юридичною дією: три різновиди норм: за дією у часі, дією у просторі та дією за колом осіб

Диспозитивні — норми, у яких держава наказує варіант пове­дінки, але які дозволяють сторонам регульованих відносин са­мим визначати права й обов'язки в окремих випадках. Їх нази­вають «заповнювальними», оскільки вони заповнюють відсут­ність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не домовилися з даному питання (розпізнаються через формулювання: «за відсутності іншої угоди», «якщо інше не встановлено в договорі» та ін.). Інакше: диспозитивні норми надають свободу вибору поведінки.

Білет 28