1.Реалізація права. Форми реалізації права: дотримання, виконання та використання права.

Реалізація норм права - це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в іх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.Поняття реалізації права охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку суб'єктів права.За рівнем (глибиною) реалізації розпоряджень, що містяться в нормативних актах, можливі: • Реалізація загальних установлень • Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами: активна, пасивна • Реалізація правових норм у конкретних правовідносинах

Реалізація заг. установлень - втілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів, статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності. Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами -втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безперешкодне використання суб'єктивних юридичних прав і свідоме виконання суб'єктивних юридичних обов'язків - без конкретних зв'язків або відносин між суб'єктами права.

Є дві форми такої реалізації: • активна — припускає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не робити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню;• пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність.

Реалізація конкретних правових норм у конкретних правовідносинах - втілення в реальні відносини конкретних норм права. Форми реалізації права за суб'єктами такі: індивідуальна; колективна.

Форми реалізації права за складністю і характером дій суб'єкта (за участю чи без участі держави) такі: проста, безпосередня (без участі держави) та складна, опосередкована (за участю держави)

Три форми безпосередньої реалізації права:Додержання — полягає в утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому додержанні встановлених заборон. Припускає пасивну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання.Виконання — полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обв'язків (наприклад, своєчасне заповнення та подання до податкової інспекції декларації про доходи).Припускає активну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання.Використання - полягає у використанні можливостей, наданих правовими нормами, у здійсненні суб'єктивних прав для задоволення власного інтересу (напр., реалізація права на вищу освіту). Припускає як активну, так і пасивну поведінку

2.Інноваційна політика сучасної держави. Особливості інноваційної політики в Україні

інноваційна політика держави - це вплив держави на інноваційну діяльність за допомогою прямих та опосередкованих важелів правового та економічного регулювання задля розвитку науки і техніки та інноваційних процесів.Основні моделі інноваційної політики: орієнтована на виконання науково-технічних програм і проектів загальнонаціонального значення(сприяє розвитку галузей, що мають пріоритетне значення для країни, та орієнтована на поширення науково-технічних знань. ЗУ "Про інноваційну діяльність", з 01.01.03 визнає інноваційними не тільки технічні та технологічні "ноу-хау", але й організаційно-технічні рішення адміністративного, комерційного або іншого характеру та механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Згідно із з-ном головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.Основними принципами державної інноваційної політики є: орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України; визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності.Закон також визнає суб'єктами інноваційної діяльності фізичних і юридичних осіб та об'єднання цих суб'єктів. Він закладає дійсно сучасні механізми державної підтримки інноваційної діяльності, такі як страхування ризиків, погашення відсотків по кредитах, пільгове кредитування. В ЗУ «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» ВВР, 2003 стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки: модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні есурсозберігаючі технології; машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії; нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології,телекомунікації; досконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій; охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища; виробництво засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів і пов'язаних з транспортом пристроїв та обладнання, комплектуючих виробів, розробка та впровадження новітніх технологій для