- •Приватне і публічне право. Особливості формування приватного права в Україні.
- •2 .Податки та податкова функція сучасної держави. Проблема ефективності податкової політики в Україні
- •3.Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •1.Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення матеріального і процесуального права у різних правових системах.
- •2.Аграрна політика сучасної держави. Захист прав сільськогосподарського виробника в Україні
- •3.Релігійні правові системи. Канонічне право в Україні.
- •1.Реалізація права. Форми реалізації права: дотримання, виконання та використання права.
- •2.Інноваційна політика сучасної держави. Особливості інноваційної політики в Україні
- •3.Прецедентне право. Прецедент в англійському та американському праві.
- •1.Юридична антропологія та її призначення. Право в людині - людина у праві.
- •2.Поняття і призначення тлумачення права. Прийоми тлумачення права.
- •3.Правовий режим: поняття і види. Галузеві та спеціальні правові режими
- •2. Контрольна влада у сучасній державі та її інститути. Інститут омбудсмена (народного правозахисника) та його особливості.
- •3.Законодавче (статутне) право.
- •1. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
- •2. Демократичний та бюрократичний принципи організації держави. Бюрократія і бюрократизм у здійсненні державної влади.
- •3 Правові системи. Національні, інтегративні та міжнародна правові системи.
- •1. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •2. Елігарний характер держави. Специфіка формування юридичної еліти в Україні. Юридична освіта та юридична еліта.
- •3. Нормативний, соціологічний і філософський підходи до права. Визначення права.
- •1. Герменевтичний метод у юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння у правовій сфері.
- •2.Держава та церква. Світська і теократична держава.
- •3 Поняття та ознаки правової норми. Абстрактна та казуальна форма правової норми.
- •1.Офіційне тлумачення права. Інтерпретаційні акти та їх види.
- •3. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •1. Поняття прогалин в праві. Дійсні та уявня прогалини в праві. Усунення та подолання прогалин у праві.
- •3. Мононорми та походження права. Конфліктне призначення права.
- •1. Поняття й види правопорушень. Зловживання правом.
- •2. Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.
- •3. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.
- •1 Джерела права. Первинні та похідні, основні та додаткові джерела права. Джерела права України.
- •2. Державні органи та їхня класифікація. Центральні і місцеві державні органи.
- •3. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •1.Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії правотворчості (нормотворчості).
- •2. Номенклатура функцій держави. Функції держави та державні послуги.
- •3.Правова аксіологія. Право і цінності.
- •1 Юридична відповідальність. Види юридичної відповідальності.
- •2 Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.
- •3 Кодифікація та інкорпорація, їхнє співвідношення та різновиди
- •1.Державний (правовий) примус. Заходи державного примусу: юридична відповідальність, заходи захисту, профілактичні заходи.
- •2 Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •3.Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи, підходи та методи.
- •II. Конкретні методи:
- •III. Спеціальні методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних та технічних наук:
- •1.Систематизація нормативно-правових актів. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус
- •2 Штрафна та правовідновна відповідальність: поняття і призначення.
- •3 Теорія держави і права як загальнотеоретична юриспруденція. Функції теорії держави і права.
- •1 Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція та походження держави.
- •3.Суб'єкти та об’єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •1.Поняття та ознаки правових відносин. Юридична форма і соціальний зміст правовідносин
- •2. Державна влада. Єдність і поділ влади. Гілки державної влади у сучасній Україні
- •2.Типологія держави: формаційний, цивілізаційний і технократичний підходи.
- •3.Правовий статус колективних суб'єктів. Поняття компетенції.
- •1 Суб’єкт права, правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
- •Склад правопорушення. Вина і винність.
- •3 Захист прав, свобод і законних інтересів особи.
- •1.Поняття та класифікація принципів права. Загально-правові та галузеві принципи.
- •2.Законодавча влада та її функції. Делеговане законодавство.
- •3.Юридична концепція прав людини. Правовий статус особистості.
- •1.Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •2.Судова влада і здійснення правосуддя. Піднесення судової влади.
- •3.Правова культура суспільства та її компоненти. Правова культура і правове життя як категорії юриспруденції
- •1.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблема становлення четвертого покоління прав людини.
- •3.Правосуб'єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Державне управління і місцеве самоврядування. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •3.Поняття і види юридичних фактів. Юридичні факти-стани. Фактичний склад.
- •1.Загльно-соціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча функції права.
- •2.Держава в політичній системі суспільства. Держава і групи тиску (лобі).
- •3.Класифікація правових норм. Диспозитивні норми права.
- •1.Правове виховання і його форми. Правова інформованість. Цілі правового виховання.
- •2.Конституційна держава та її характерні риси. Конституційна і правова держава.
- •3.Поняття і стадії правового регулювання. Загально-дозвільний і дозвільний типи правового регулювання.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •3.Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •1.Поняття правопорядку. Національний, інтегративний та міжнародний правопорядок.
- •2.Концепції правової держави і верховенства права. Україна як правова держава.
- •3.Соціальна та особистісна цінність права. Правові цінності.
- •3.Діалог правових культур. Правова акультурация і декультурация. Рецепція права.
- •1. Розсуд в праві. Поняття та види
- •2.Форми сучасної держави. Форма правління, форма державного устрою і державний режим.
- •3.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •2.Армія як інститут сучасної держави. Армія та військове право в Україні
- •3.Філософія права як сфера юриспруденції. Галузі філософії права.
3 Захист прав, свобод і законних інтересів особи.
Механізм захисту прав людини включає заходи, що призводять до відновлення порушених прав неправомірними діями і відповідальності особи, яка вчинила ці правопорушення.
У разі порушення прав особи без їх відновлення, а також юридичної відповідальності з боку правопорушника правові гарантії механізму захисту прав людини не можуть вважатися такими, що повністю здійснилися. Заходи захисту — первинна захисна реакція на самий факт відхилення від охоронних заходів, яка має завдання примусити зобов'язану особу виконувати обов'язки, накладені на неї законом або договором. Завдання юридичної відповідальності полягає в покладанні нового обов'язку зазнавати позбавлень, нести правовий збиток.
Форми (або засоби забезпечення) правового захисту громадян від неправомірних дій органів виконавчої влади та їх службовців.
1. Загалыюсудова. Право громадян на судовий захист закріплене в ст. 10 Загальної декларації прав людини, відповідно до якої воно відображено у ст. 55 Конституції України Відповідно до цієї статті кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Після використання всіх національних засобів правового захисту громадянин має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Судовий захист — необхідна і ефективна гарантія реальності прав, свобод і обов'язків людини і громадянина.
2. Адміністративна («управлінський тип»). Відбувається шляхом розгляду прав громадян у вищих органах виконавчої влади. Як початкову інстанцію для розгляду претензії до адміністрації громадянин може вибрати або орган виконавчої влади, або суд. Громадянин має право звернутися до суду, якщо незадоволений результатами розгляду його справи державними органами, підприємствами, громадськими організаціями.
На жаль, в Україні, як і в інших країнах СНД, судовий порядок захисту прав громадян тривалий час (за часів СРСР) залишався винятковим. Він застосовувався у випадках, прямо передбачених законом. За відсутності прямої вказівки в законі про право на судовий захист громадянин змушений був звертатися до вищих органів держави. Звичайно, як органи захисту прав громадян суд і адміністрація не сумісні, особливо в умовах командно-адміністративної системи. Адміністративний (управлінський) порядок розгляду скарг не є придатним для такого захисту. Судовий захист, особливо за наявності незалежної судової системи, є набагато об'єктивнішим, кваліфікованішим, неупередженішим, ніж адміністративна.
3. Адміністративно-судова (склалася в багатьох європейських країнах: Франція, ФРН, Іспанія, Швейцарія). Характеризується створенням спеціалізованих судів для вирішення спорів у індивідуальних адміністративних справах, які виникають у сфеpi функціонування органів управління внаслідок неправомірних дій їх службовців.
Державна охорона прав людини забезпечується за допомогою інституту омбудсманів (народних захисників), які діють, як правило, при парламентах і органах місцевого самоврядування і розглядають скарги громадян щодо порушення їх прав з боку державних органів. В Україні відповідно до Конституції парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини здійснюють Уповноважений Верховної Радою з прав людини і його представники на місцях. Уповноважений Верховної Ради з прав людини є інститутом позасудового захисту прав і свобод людини. Коло повноважень Уповноваженого з прав людини поширюється на усі випадки порушень громадянських прав і свобод органами виконавчої влади.
Білет 23