3.Правова аксіологія. Право і цінності.

Теорія цінностей (аксиология) знаходить відповідне вживання і в області права. Правові цінності і оцінки (у сфері правосвідомості) мають регулятивне значення. Правові норми у свою чергу набувають значення цінностей і стають об'єктом оцінки. Спрямованість установки суб'єкта і його діяльності на певну цінність називається ціннісною орієнтацією. Процедура вибору на основі цінності називається оцінкою. Так у філософії права утворюється певний теоретичний напрям – аксіологічний, або правова аксіологія . Вона, у свою чергу, спирається на поняття загальної аксіології, на теоретичні положення про цінності взагалі.

Право в своєму аксіологічному вимірі виступає як певна форма правових цінностей. Завдяки цінностям право як деякий «механізм» отримує свій вміст, оскільки свідомість суб'єкта права направлена на цінності як на свій об'єкт.

Статус цінностей в праві можуть придбати різні факти і явища матеріального і ідеального характеру: матеріальні предмети і блага, суспільні стосунки, людські вчинки, вольові феномени (мотиви, спонуки), ідеї, ідеали, цілі, соціальні інститути. Вони є правовими цінностями, оскільки лежать в основі права і правопорядку, вони виступають як ідеальне обґрунтування норм права, закріплюються і охороняються правовими нормами, складають мету права і його інститутів.

До правових цінностей відн.соц.цінн.: свобода, рівність, справедливість, демократія, порядок, безпека.Разом з ними існують і специфічні правові цінності загального значення, такі як ідея права, ідея стабільної законності. Ці принципи, ідеали, як і всі інші речі, явища, є цінності в тій мірі, в якій вони пов'язані з людською особою. Як правові цінності вони мають вигляд юридичних прав і свобод особи в її індивідуальних і колективних проявах. Самі права людини також набувають статусу важливих цінностей. Кожне з них виражає певну сторону, прояв, образ існування людини як природному і соціальному його єству. Цінності:матер.і духов.(моральні, наукові,реліг.,естетичні), Право-духов. цінність,яка задовольняє потреби соціальних груп суспільства в регулюванні соціальних стосунків і вчинків людей.

Правові цінності складають елемент системи соціального (соціально-політичного) управління суспільством. В аксіології права форми цінностей:– суспільні цільові цінності і ідеали (уявл.про справедл., свободу,рівність).; – наочно-втілені цінності.(правові ідеали закріплюються в нормативних актах, конституціях і законах,реалізуються в системі правових стосунків); – особові (ідеальними уявленнями про блага, права і межі прагнень, пов'язаних з схильностями і бажаннями особи). Таким чином, правові цінності похідні від поняття особи. Правові цінності служать для створення, відтворення і зміцнення соціального порядку і дисципліни в цілях гармонізації інтересів різних соціальних груп людей.

Білет 16

1 Юридична відповідальність. Види юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність слід відрізняти від "позитивної відповідальності”, яку розуміють як почуття відповідальності за свою поведінку, діяльність, як почуття обов'язку.

Юридична відповідальність - це міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соц. благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистісних), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (суспільства) на підставі закону (або іншого нормативного акта), з метою попередження правопорушення і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав на матеріальні і духовні цінності.

Юридична відповідальність — це міра покарання, яка носить, як правило, публічний характер. Вона здійснюється або може здійснюватись від імені держави шляхом державного примусу. В окремих випадках відшкодування збитків може відбуватись добровільно без державного втручання. Юридична відповідальність повинна бути передбачена, як правило, в законодавстві, особливо в кримінальному і адміністративному.

Різні види відповідальності мають свою особливість або специфіку, різну мету і цілі.

Юридична відповідальність здійснюється на засадах законності, обґрунтованості, невідворотності, індивідуалізації і справедливості. Юридичну відповідальність поділяють на такі основні види:

1) конституційна; 2) кримінальна; 3) адміністративна; 4) дисциплінарна; 5) цивільно-правова; 6) матеріальна (в зв'язку із завданням шкоди в процесі виконання трудових обов'язків).

Існує ряд обставин, що виключають юридичну відповідальність.

У кримінальному та адміністративному праві такими обставинами є необхідна оборона і крайня необхідність.

Необхідна оборона — це правомірний захист від суспільно небезпечного посягання шляхом нанесення шкоди здоров'ю нападника. Діяння, які сталися при необхідній обороні без перевищення її меж, не підлягають кримінальній відповідаль¬ності.

Крайня необхідність — це особливі обставини, за яки¬ми особа вимушено заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що загрожує закон¬ним правам та інтересам будь-яких суб'єктів.

Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності або необхідної оборони, не підлягає й адміністративній відповідальності.