2. Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.

Акт застосування норм права — це офіційний документ компетентного органу держави, який приймається в результаті розгляду конкретної справи.

Правозастосовчому акту властиві певні особливості: 1. Акти застосування права приймаються компетентними органами держави у межах їх повноважень. 2. Акти застосування права носять державно-владний характер, оскільки є обов'язковими для суб'єктів, учасників конкретних правовідносин. 3. Акти застосування права мають індивідуальний персоніфікований характер, оскільки стосуються конкретного суб'єкта чи конкретної ситуації. 4. Акт застосування права має формально визначений характер, оскільки є письмовим документом, що має певну форму та атрибути. 5. Дія акта застосування права вичерпується одноразовою реалізацією. 6. Акти застосування права не поширюються на ті відносини, які виникають після їх прийняття. 7. Акти застосування права можуть бути оскаржені чи опротестовані у передбаченому законодавством порядку.

У юридичній літературі акти застосування права класифікують за певними критеріями.

I. За формою: — вирок, рішення, указ, наказ тощо.

II. За суб'єктами: — акти Верховної Ради, акти глави держави, акти Кабінету Міністрів, акти міністерств, акти судових органів тощо.

III. За функціональним призначенням: регулятивні — акти, які забезпечують реалізацію диспозицій регулятивних норм та підтверджують чи встановлюють права та обов'язки сторін; охоронні — акти, які забезпечують реалізацію санкцій охоронних норм, встановлюючи міру юридичної відповідальності.

IV. За характером приписів: уповноважуючі — правозастосовчі акти, які дають можливість реалізувати певне суб'єктивне право; зобов'язуючі — це акти, які конкретизують юридичний обов'язок та покладають на суб'єктів необхідність його здійснення; забороняючі — акти, які конкретизують юридичні заборони.

V. За предметом правового регулювання: кримінально-правові, цивільно-правові тощо.

VI. За юридичною природою: основні, що містять остаточне рішення в конкретній справі (наприклад, вирок суду); додаткові, які сприяють виданню основного акта (наприклад: ухвала суду про притягнення особи як обвинуваченого).

3. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.

Сьогодні існує плюралізм думок щодо поглядів на взаємозвязок держави і права. Сформовані дві основні протилежні теоретичні позиції по цій проблемі. «Етатично-тоталітарна концепція виходить з того, що держава вище і важливіше права, що вона створює право і використовує його як інструмент своєї політики. Ліберальна концепція базується на природно-правовій теорії, відповідно до якої право вище і важливіше держави.

Роль держави в забезпеченні права:

1) держава забезпечує саме буття, існування права: а) завдяки державі формується право;б) держава надає праву юридичні форми через юридичний прецедент, нормативний акт, правовий звичай;в) держава визначає юридичну потребу в регулюванні тих чи інших суспільних відносин;г) санкціонує уже сформовані норми (звичаї, релігійні норми) надаючи їм загальнообов’язкового характеру (мусульманське право);д) держава сприяє розвитку права (вдосконалює види і типи правового регулювання, юридичну техніку, систематизує законодавство);е) забезпечує реалізацію права (через свої органи, контроль тощо);є) держава забезпечує охорону права та пануючих правових відносин як ненасильницькими методами (переконання, стимулювання) так і шляхом примусу;ж) держава здійснює дієву ідеологічну підтримку права (пропаганда законності, правомірної поведінки).

2. В діяльності держави:а) право закріплює основи конституційного ладу: форму правління держави, державний устрій, засоби здійснення державного режиму;

б) право оформлює, закріплює структуру державних органів, їх повноваження, характер зв’язків, компетенцію;в) право є засобом здійснення держ.політики, воно вводить її у законні межі, рамки;г) право визначає межі втручання держ. особисте життя та життя гром. с-ва;д) право встановлює (закріплює) правові та інші методи державного керівництва, контролю, форми та межі державного примусу.

Таким чином, право «пов’язує» державу, обмежує її діяльність в інтересах особистості і громадянського суспільства, завдяки чому в державах соціально-демократичної орієнтації реалізовується принцип верховенства права (вчення про правову державу).

Правова держава – це держава, в якій панують закони, що ґрунтуються на заг.-людських цінностях і гарантують реальну можливість кожній людині ефективно здійснювати і захищати свої права і свободи. Основні ознаки правової держави:

1) Це держава, в якій панує правовий закон як міра свободи, рівності і справедливості в суспільстві;2) В такій державі закони виражають волю переважної більшості або всього населення країни;3) Взаємна відповідальність особи і держави, її органів і посадових осіб;4) Врегулювання відносин між особою і державою на основі загальнодозволеного (підходу) типу правового регулювання за принципом «особі дозволено чинити все, що не заборонено законом»;5) Високий рівень правосвідомості та правової культури політичної еліти, громадян та державних службовців, їх високий професіоналізм;6) Високодосконала та ефективна судова система законодавства;7) Досконала всебічно розвинена системи законодавства;8) Вичерпне врегулювання правового статусу людини і громадянина та забезпечення його ефективної реалізації (юридична захищеність особи), шляхом створення досконалого механізму захисту та забезпечення прав і свобод;

Етатистська держава - сильна держава, яка претендує на роль основної політичної цінності, проголошує пріоритетність своїх інтересів, позиціонує себе вище громадянського суспільства й активно впливає на економічну і політичну сфери соціального буття.

Форма теоретичної етатистської держави повинна передбачати наявність могутньої аристократичної влади, яка наділена широким обсягом повноважень і не має супротиву на місцях.

Білет 14