
- •Приватне і публічне право. Особливості формування приватного права в Україні.
- •2 .Податки та податкова функція сучасної держави. Проблема ефективності податкової політики в Україні
- •3.Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •1.Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення матеріального і процесуального права у різних правових системах.
- •2.Аграрна політика сучасної держави. Захист прав сільськогосподарського виробника в Україні
- •3.Релігійні правові системи. Канонічне право в Україні.
- •1.Реалізація права. Форми реалізації права: дотримання, виконання та використання права.
- •2.Інноваційна політика сучасної держави. Особливості інноваційної політики в Україні
- •3.Прецедентне право. Прецедент в англійському та американському праві.
- •1.Юридична антропологія та її призначення. Право в людині - людина у праві.
- •2.Поняття і призначення тлумачення права. Прийоми тлумачення права.
- •3.Правовий режим: поняття і види. Галузеві та спеціальні правові режими
- •2. Контрольна влада у сучасній державі та її інститути. Інститут омбудсмена (народного правозахисника) та його особливості.
- •3.Законодавче (статутне) право.
- •1. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
- •2. Демократичний та бюрократичний принципи організації держави. Бюрократія і бюрократизм у здійсненні державної влади.
- •3 Правові системи. Національні, інтегративні та міжнародна правові системи.
- •1. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •2. Елігарний характер держави. Специфіка формування юридичної еліти в Україні. Юридична освіта та юридична еліта.
- •3. Нормативний, соціологічний і філософський підходи до права. Визначення права.
- •1. Герменевтичний метод у юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння у правовій сфері.
- •2.Держава та церква. Світська і теократична держава.
- •3 Поняття та ознаки правової норми. Абстрактна та казуальна форма правової норми.
- •1.Офіційне тлумачення права. Інтерпретаційні акти та їх види.
- •3. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •1. Поняття прогалин в праві. Дійсні та уявня прогалини в праві. Усунення та подолання прогалин у праві.
- •3. Мононорми та походження права. Конфліктне призначення права.
- •1. Поняття й види правопорушень. Зловживання правом.
- •2. Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.
- •3. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.
- •1 Джерела права. Первинні та похідні, основні та додаткові джерела права. Джерела права України.
- •2. Державні органи та їхня класифікація. Центральні і місцеві державні органи.
- •3. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •1.Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії правотворчості (нормотворчості).
- •2. Номенклатура функцій держави. Функції держави та державні послуги.
- •3.Правова аксіологія. Право і цінності.
- •1 Юридична відповідальність. Види юридичної відповідальності.
- •2 Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.
- •3 Кодифікація та інкорпорація, їхнє співвідношення та різновиди
- •1.Державний (правовий) примус. Заходи державного примусу: юридична відповідальність, заходи захисту, профілактичні заходи.
- •2 Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •3.Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи, підходи та методи.
- •II. Конкретні методи:
- •III. Спеціальні методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних та технічних наук:
- •1.Систематизація нормативно-правових актів. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус
- •2 Штрафна та правовідновна відповідальність: поняття і призначення.
- •3 Теорія держави і права як загальнотеоретична юриспруденція. Функції теорії держави і права.
- •1 Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція та походження держави.
- •3.Суб'єкти та об’єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •1.Поняття та ознаки правових відносин. Юридична форма і соціальний зміст правовідносин
- •2. Державна влада. Єдність і поділ влади. Гілки державної влади у сучасній Україні
- •2.Типологія держави: формаційний, цивілізаційний і технократичний підходи.
- •3.Правовий статус колективних суб'єктів. Поняття компетенції.
- •1 Суб’єкт права, правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
- •Склад правопорушення. Вина і винність.
- •3 Захист прав, свобод і законних інтересів особи.
- •1.Поняття та класифікація принципів права. Загально-правові та галузеві принципи.
- •2.Законодавча влада та її функції. Делеговане законодавство.
- •3.Юридична концепція прав людини. Правовий статус особистості.
- •1.Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •2.Судова влада і здійснення правосуддя. Піднесення судової влади.
- •3.Правова культура суспільства та її компоненти. Правова культура і правове життя як категорії юриспруденції
- •1.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблема становлення четвертого покоління прав людини.
- •3.Правосуб'єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Державне управління і місцеве самоврядування. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •3.Поняття і види юридичних фактів. Юридичні факти-стани. Фактичний склад.
- •1.Загльно-соціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча функції права.
- •2.Держава в політичній системі суспільства. Держава і групи тиску (лобі).
- •3.Класифікація правових норм. Диспозитивні норми права.
- •1.Правове виховання і його форми. Правова інформованість. Цілі правового виховання.
- •2.Конституційна держава та її характерні риси. Конституційна і правова держава.
- •3.Поняття і стадії правового регулювання. Загально-дозвільний і дозвільний типи правового регулювання.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •3.Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •1.Поняття правопорядку. Національний, інтегративний та міжнародний правопорядок.
- •2.Концепції правової держави і верховенства права. Україна як правова держава.
- •3.Соціальна та особистісна цінність права. Правові цінності.
- •3.Діалог правових культур. Правова акультурация і декультурация. Рецепція права.
- •1. Розсуд в праві. Поняття та види
- •2.Форми сучасної держави. Форма правління, форма державного устрою і державний режим.
- •3.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •2.Армія як інститут сучасної держави. Армія та військове право в Україні
- •3.Філософія права як сфера юриспруденції. Галузі філософії права.
3. Нормативний, соціологічний і філософський підходи до права. Визначення права.
Право дуже складне соціальне явище, і щоб розкрити його поняття необхідно відмежувати його від інших соціальних явищ. В нашій науці існує декілька концепцій до розуміння права: нормативний підхід та інші. Крім того, потрібно розрізняти право, яке створене державою, і право природне, яке виникає в результаті історичного розвитку.
Нормативний підхід до розуміння права
Згідно із цим підходом норми права відрізняють від інших соціальних норм за такими ознаками: 1) норми права регулюють і охороняють найбільш важливі суспільні відносини і соціальні цінності з позицій інтересів суспільства, держави і особи. Ці відносини визначаються громадянським суспільством і державною владою; 2) норми права, на відміну від інших соціальних норм, формально виражені в системі діючих нормативно-правових актів (в законах). Вони мають характер офіційних юридичних документів. Інші норми можуть існувати в усній або в письмовій неофіційній формі; 3) норми права офіційно встановлені або санкціоновані державою; інші соціальні норми державою не встановлюються, хоча і багато прогресивних соціальних норм держава зацікавлена підтримувати; 4) норми права, на відміну від інших соціальних норм, є загальнообов'язковими для виконання всіма учасниками суспільних відносин, оскільки це офіційні правила поведінки і діяльності й держава використовує примус у випадку їх невиконання; 5) норми права охороняються державною владою від порушень на відміну від інших соціальних норм. Держава застосовує або може застосувати санкції за їх порушення; 6) норми права встановлюють юридичні права і обов’язки учасників суспільних відносин або офіційний правовий статус громадян, організацій, держави; інші соціальні норми можуть регламентувати моральні, політичні, релігійні та інші права і обов'язки, 7) норми права виражаються тільки в певних юридичних формах (закони, постанови, укази, декрети, накази, загальнообов'язкові рішення) і мають чинність в часі, просторі і стосовно певних суб'єктів. Інші соціальні норми таких ознак не мають
Отже, право — це система або сукупність норм (правил поведінки), які мають офіційний формальний характер, встановлені державою, є загальнообов'язковими для всіх учасників суспільних відносин, охороняються державою від порушень, виражають юридичні права і обов'язки і направлені на регулювання і охорону найбільш важливих суспільних відносин і соціальних цінностей.
Право потрібно також розглядати як певний культурний, гуманний засіб для регулювання суспільних відносин, для охорони соціальних цінностей, для управління суспільством за допомогою правового законодавства і державних органів.
Соціологічний підхід до розуміння права
Законодавчі акти, які не реалізуються, не застосовуються в реальному житті, перестають бути правом, вони відмирають і стають “мертвим правом”. Живе право — це такі норми, які закріплені в законодавчих актах, усвідомлені населенням і діють, реалізуються в конкретних правовідносинах. Без реалізації закони залишаються “шматком макулатури” або історичними пам'ятниками права.
Право є антипод правопорушень, а правопорушення не зводяться до пошкодження того чи іншого кодексу чи закону. Правопорушення наносять шкоду і мають соціальну небезпеку для реальних матеріальних і духовних цінностей суспільства, держави і людей.
Крім того, потрібно підкреслити, що в суспільстві бувають випадки, коли закони не прийняті, а правовідносини сформувались на підставі моралі, угод, договорів, свідомості тощо.
Таким чином, в суспільстві можуть існувати правовідносини без законодавчих актів. Ці правовідносини можуть існувати також на підставі звичаєвого права, прецедентного права, договірного права, релігійного права (там, де існує система релігійного права).
Таким чином, право — складне явище, оскільки воно відображає дуже складні економічні, політичні та інші соціальні відносини. Право, законодавство повинно відображати економічні, політичні закономірності розвитку суспільства, тоді закони будуть мати правовий характер.
Філософський підхід
Філософія завжди виявляла інтерес до права. Він зумовлений передусім потребою філософії пересвідчитися в тому, що вона справді має загальний характер, що вона поширюється і на таку особливу галузь, як право. Відзначимо, що й право завжди прагнуло визначити своє місце у загальній системі соціальних явищ, знайти філософське обгрунтування своїх положень.
Розуміння права, його сутності та особливостей залежить від тієї філософської позиції, з якої воно розглядається.
Розвиток філософії слід розуміти не як боротьбу матеріалізму проти ідеалізму (і взагалі "боротьбу всіх проти всіх"), а як спосіб буття вільної думки, заповзятливої, ризикуючої, критичної та самокритичної, через що вона не заспокоюється на жодному своєму результаті.
Право є надзвичайно багатим явищем, і кожна філософська течія відповідно до своєї природи обирає для дослідження той аспект права, який, на її думку, виявляється головним. Одначе представники практично всіх філософських течій погоджуються з тим, що право є засобом регулювання відносин у суспільстві.
На підставі аналізу цих концепцій можна дати багато визначень права. Право — це система або сукупність формально виражених норм (правил поведінки), які відображають і регулюють найбільш важливі економічні, політичні та інші соціальні відносини (закономірності їх розвитку), встановлені або санкціоновані державою, мають загальнообов’язковий характер, виражають міру справедливості, рівноправності, свободи і відповідальності учасників суспільних відносин, охороняються державною владою від порушень, закріплюють юридичні права і обов'язки суб'єктів правовідносин, охороняють соціальні цінності суспільства, держави і громадян і направлені на розвиток демократії, зміцнення законності і правопорядку.
Білет 8