5. Финансовое право и финансовое законодательство.

Потрiбно розмежувати систему фiнансового права й систему фiнансового законодавства. Якщо перша являє собою сукупнiсть вiдносин, якi регулює фiнансове право, то система фiнансового законодавства — зовнiшнє вираження фiнансових правовiдносин, своєрiдне усвiдомлення їх суспiльством на певному етапi, закрiплене за допомогою наявних у його розпорядженнi нормативних важелiв. Системи фiнансового права й законодавства спiввiдносяться як специфiчнi фiлософськi категорiї змiсту й форми.

Фiнансове законодавство - це зовнiшня форма фiнансового права, що вiдображає його внутрiшню структуру. Норми фiнансового права мiстяться у нормативно-правових актах, або джерелах, як загального характеру так i спецiальних нормативно-правових актах.

Структура системи фінансового законодавства має вертикальний та горизонтальний зрізи. 

Вертикальну структуру системи фінансового законодавства України за критеріями суб'єктів правотворчості та юридичної сили фінансово-правових норм складають: Конституція України; органічні фінансово-правові закони; інші закони України, що містять фінансово-правові норми; декрети Кабінету Міністрів України; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів; акти органів виконавчої влади, що опосередковано здійснюють фінансову діяльність держави; акти фінансово-кредитних органів держави; фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування.

Горизонтальна структура системи фінансового законодавства в основному співпадає зі структурою системи фінансового права. До основних інститутів системи фінансового законодавства України належать:

- бюджетне законодавство;

- податкове законодавство;

- законодавство про позабюджетні фонди державних коштів;

- правові акти по регулюванню фінансів державних підприємств;

- нормативно-правові акти з питань обов'язкового державного майнового й особистого страхування;

- нормативно-правові акти про державні видатки;

- нормативно-правові акти з питань державного боргу; 

- нормативно-правові акти з питань державного кредиту; 

- банківське законодавство; 

- нормативно-правові акти з питань валютного регулювання;

- нормативно-правові акти з питань фінансового контролю;

- фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування.

При встановленні сутності поняття фінансового законодавства слід керуватися тлумаченням терміну “законодавство”, яке надано Конституційним Судом України. Виходячи із зазначеного, під фінансовим законодавством слід розуміти сукупність фінансово-правових актів Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України. 

Системи фінансового права і фінансового законодавства є однопорядковими, але не тотожними системами. Вони відображають відповідно структуру змісту та структуру форми фінансового права.

6. Финансовое право: понятие ,предмет и метод.

В основу деления совокупности правовых норм на отрасли берется материальное содержание отношений, которые регулируются этими нормами, т.е. предмет правового регу­лирования. Наличие предмета правового регулирования — основной признак самостоятельности отрасли права.

Предметом финансового права являются общественные отношения, возникающие в процессе мобилизации денеж­ных ресурсов в централизованные и децентрализованные фонды государства и органов местного самоуправления, их распределения и использования, а также в ходе контроля за движением этих средств, их эффективным и целевым использованием и в связи с денежной эмиссией. Оно закреп­ляет также общие принципы и формы финансовой деятель­ности государства, методы мобилизации и распределения денежных средств через централизованные и децентрали­зованные фонды, получения их участниками финансовых правоотношений. Нормы финансового права закрепляют права и обязанности сторон финансовых отношений.

Специфика общественных отношений, регулируемых финансово-правовыми нормами, состоит в том, что они воз­никают из деятельности по непосредственной мобилизации, распределению либо использованию денежных фондов, являющихся частью национального дохода страны.

Метод финансового права — это юридические приемы и способы, которыми государство воздействует на субъектов отношений, регулируемых нормами конкретных отраслей права. Приемы и способы воздействия на субъектов отно­шений, являющихся предметом той или иной отрасли права, раскрываются через правовое положение субъектов этого рода общественных отношений, в финансово-право­вых отношениях субъекты не равны (одна сторона, выра­жающая публичный финансовый интерес, всегда наделена властными полномочиями по отношению к другой стороне) и в характере действий, присущих субъектам.

Как отрасли публичного права, финансовому праву при­сущ метод государственно-властных предписаний, как и всем другим отраслям, относящимся к публичным (административному, уголовному и т.д.), т.е. обязательная сто­рона финансово-правовых отношений — орган государствен­ной власти или орган местного самоуправления, поддержи­вая публичный финансовый интерес, дает обязательное предписание другой стороне в области финансов. В этом и состоит сущность метода властных предписаний.

Итак, финансовое право — это совокупность правовых норм, регулирующих отношения в области мобилизации, распределения и использования централизованных и де­централизованных фондов денежных средств государства и органов местного самоуправления, необходимых для их бесперебойного функционирования.