16. Діяльність змі – гарантія прозорості й гласності виборів

Найпоширенішими видами діяльності, що їх здійснюють НУО під час виборчих кампаній стали: 1) інформаційно-мобілізаційні акції: інформування виборців щодо різних аспектів виборчої кампанії і виборчих прав громадян, мобілізація виборців (особливо молодих) та активізація їх участі у виборах; 2) правозахисна діяльність: консультування виборців та учасників виборчого процесу стосовно методів захисту їх виборчих прав; 3) моніторингова діяльність: стеження за дотриманням виборчого законодавства, спостереження на виборчих дільницях та безпосередньо в день голосування, проведення електоральних соціологічних досліджень; 4) просвітницька діяльність: правова й організаційна підготовка спостерігачів, підвищення якості підготовки суддів у галузі виборчого законодавства. Особливого суспільного значення набула діяльність НУО по забезпеченню чесних та прозорих виборів. Але тільки під час виборів до Верховної Ради у березні 2006 р. вона була вперше унормована – рішенням ЦВК шістнадцять НУО отримали офіційний статус спостерігачів.

18. Електоральна участь як чинник трансформації виборчої системи та індикатор громадянського суспільства

Особлива роль виборів у зміні політичної системи полягає ще й у тому, що для більшості громадян України це чи не єдина форма політичної участі, через голосування вони отримують можливість впливати на державну владу, яка все більше набуває рис самодостатності, безконтрольності та незмінюваності. Саме в період виборів влада змушена долати свою відособленість від народу і робити спробу заручитись його підтримкою. При всій потужності адміністративного контролю над усіма сферами суспільного життя, влада не здатна повністю контролювати волевиявлення громадян. Участь у виборах є важливим чинником політичної соціалізації особистості, особливо молоді. Тут набувається перший практичний досвід політичної діяльності, формується почуття співучасті в політичному житті суспільства.

20. Вплив політичної кризи та виборів 1994 р. На партійну систему України

У 1994 р. основною причиною політичної кризи стала боротьба між парламентом і президентом за контроль над владою і фактично представляла собою протистояння між двома тенденціями суспільного розвитку України: спрямованого на зміцнення президентської влади і, навпаки, на її обмеження. У 1994 р. перемогла перша із зазначених тенденцій, що привело до формування в Україні сильної президентської влади, очолюваної Л.Кучмою.

21. Вплив запровадження змішаної виборчої системи (1998, 2002 рр.) на партійне будівництво в Україні. Дія законів Дюверже в Україні.

Виборча система 1998 року (яка була застосована без змін також на виборах 2002 року) була змішаною: половина складу Верховної Ради України обиралася за системою пропорційного представництва, інша половина – за мажоритарною системою відносної більшості. Основною рисою пропорційної складової була її простота, спричинена прагненням зробити спосіб отримання мандатів зрозумілим практично кожному, хто цікавиться політичним життям. Вибори проводилися в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі, з єдиним списком кандидатів від кожної партії (блоку) і з голосуванням лише за список, без преференцій. Встановлювався виборчий поріг у 4% від кількості виборців, що взяли участь у голосуванні. Розподіл мандатів здійснювався за методом найбільших остач, без застосування менш зрозумілих і математично складніших методів дільників. Така система не викликала непорозумінь і була сприйнята як справедлива. Мажоритарна складова виборчої системи базувалася на так званій вестмінстерській моделі (система відносної більшості), яку ще називають «перший отримує мандат». Такий підхід спрощував виборчий процес, даючи змогу провести результативні вибори в один тур; без сумніву, він був прийнятий не без урахування досвіду 1994 року. Водночас суто механічне поєднання двох виборчих механізмів виявило певні суперечності. За пропорційною складовою обиралися кандидати від політичних партій та їх блоків; за мажоритарною складовою переважну кількість місць отримали формально «незалежні» кандидати, які по суті були представниками так званої партії влади – неформальної спільноти прихильників консервації правлячого режиму, який уже проявляв суттєві риси авторитаризму. Тому однієї з основних цілей – політичного структурування самого парламенту – змішана виборча система не досягла: результати виборів у мажоритарних округах кардинально деформували підсумки голосування щодо політичних партій і блоків.