1. Поняття фінансово-правової норми. Особливості фінансово-правової норми. Типи доктринальних підходів до розуміння фінансово- правових норм.

Фінансове право складається з начал права, юридичних конструкцій та великої кількості  правових норм. Правова норма - це клітинка фінансового права, якій властиві як особливості, притаманні кожній правовій нормі, так і свої специфічні, зумовлені роллю, яку відіграють вони в правовому регулюванні публічних фінансів.

Типи доктринальних підходів до розуміння фінансово-правової норми.

В процесі тривалого історичного розвитку відбулася зміна парадигм суспільного розвитку, і фінансового права зокрема. Змінювалися як підходи до розуміння фінансово-правової дійсності, так і до розуміння фінансово правових норм.          Варто виділити етатистський, людиноцентристський та егалітарний підхід для того, щоб зрозуміти зміст фінансово правової норми.

Етатистський підхід характеризується розумінням фінансового права як організації державної волі. Держава домінує у фінансових правовідносинах. Даний підхід до фінансового права визнається як виключне право держави вилучати якомога більшу частину створених первинними виробниками суспільних благ валового суспільного продукту, яке неминуче трансформувалось в однобічне розуміння його винятково як сили позитивних норм, що забезпечують по-суті інтереси публічної влади і інтереси держави.          Звідси можемо визначити, що фінансово-правова норма з точки зору етатистського підходу – це встановлені та санкціоновані державою правила поведінки суспільних відносин, що виникають у результаті фінансової діяльності держави, стосовно акумуляції та розподілу державних коштів, і покликані забезпечувати владарююче становище держави у фінансових правовідносинах.

Людиноцентристський підхід характеризується соціалізацією та гуманізацією прав та свобод індивіда. Дана концепція на противагу етатистській протиставляє приватні інтереси публічним інтересам. Індивід, тобто виробник суспільних благ, його права і обов’язки лежать в центі фінансових правовідносин. В більшості держав світу, і зокрема в Україні даний принцип знайшов своє відображення в конституції. Фінансове право служить виключно для врегулювання потреб та інтересів індивіда. Тож фінансово-правова норма з точки зору людино центристського підходу – це установлені державою, з урахуванням інтересів суспільства, правила поведінки, що виникає у процесі виробництва, мобілізації, розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу, і покликані забезпечити пріоритетне право суспільства у фінансових правовідносинах.

Історичний досвід свідчить про те, що ні етатистська,  ні людино центристська концепція не здатні протягом тривалого часу залишатися ефективними. Вони по суті з часом усувають мотивацію до суспільно корисної праці, знецінює всі стимули прогресивного розвитку суспільства.

На зміну даним концепціям прийшла егалітарна концепція, суть якої розкривається через потреби громадян. Спільними є потреби, які можна поділити на приватні і публічні. Природним покликанням фінансового права з позиції природно позитивної доктрини фінансового права та принципу соціального натуралізму є забезпечення компромісу з приводу публічних фінансів між виробником публічних благ і публічною владою, підтримка балансу, їх законних прав та інтересів, створення правових механізмів та конструкцій, завдяки яким можна задовольнити основні принципи суспільних потреб. Тожфінансово правова норма з позиції егалітарного підходу – це правила поведінки, що покликані забезпечити рівноправність у відносинах, що виникають у процесі правового регулювання публічних фінансів.

Фінансово-правова норма – це установлене чи санкціоноване органами державної влади, органами місцевого самоврядування та забезпечене силою державного примусу загальнообов’язкове, формально-визначене правило поведінки учасників фінансових правовідносин, що виникає з приводу правового регулювання публічних фінансів.

Фінансово-правові норми містять загальні ознаки, що характерні для будь-яких правових норм, так і властиві лише для фінансовго права:

1*                 Правило поведінки, що має загальнообов’язковий характер, вказує яким чином, в якому напрямі, на протязі якого часу, на якій території, необхідно тому чи іншому суб’єкту діяти, приписує правильність і тому є обов’язковим для способом дії для конкретного індивіда. Багато юристів-фінансистів зазначають, що фінансово-правові норми є обов’язковими для всіх суб’єктів фінансового права і повинні сприйматись як безумовне керівництво до дії, що виходить від держави і не підлягають обговоренню чи оцінці щодо їх доцільності, бажаності чи небажаності.

2*                 Формально  визначене правило поведінки: внутрішня формальна визначеність норми проявляється у чіткому визначенні правила поведінки (змісту прав і обов’язків, чітких вказівок на наслідки їх порушення*; зовнішня визначеність полягає у закріпленні різних правил поведінки в офіційних документах.

3*                 Правило поведінки, що має системний характер.  Системність проявляється у структурній побудові норми, у тому, що фінансово-правові норми тісно пов’язані між собою, діють у єдності, складаються у фінансово-правові інститути, підгалузі фінансового права.

4*                 Виражають державну владу і можливі заходи примусу. Правило поведінки, що установлюються, санкціонуються і забезпечуються державою та її органами.

5*                 Державне веління, що має категоричний характер.

Фінансово-правовим нормам властиві і специфічні ознаки, які обумовлені особливостями предмета і методу фінансово-правового    регулювання:

1*            Фінансово-правові норми виникають внаслідок мобілізації, розподілу та перерозподілу фондів коштів органів державної влади та місцевого самоврядування.

2*            Вони виникають з приводу розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу.

3*            Фінансово-правові норми є засобом реалізації публічних інтересів. Але при цьому потрібно враховувати і приватні інтереси. (даний підхід виражає людиноцинтризм*

4*                       Виражають владний (імперативний* характер і виражаються у категоричній формі: тобто учасники фінансових правовідносин врегульовуються нормами фінансового права, мають чітко визначений обсяг прав та обов’язків, що включає зміну приписів цих норм за волевиявленням учасників цих правовідносин.  (етатизм*

5* Фінансово-правові норми мають майновий характер.

Окремі науковці, зокрема Карасьова, як окрему ознаку подають, що фінансово-правові норми мають грошовий характер, а тому є майновими.  Однак, на першій лекції, коли ми визначили предмет фінансового права, ми чітко відмежували, що майнові відносини це предмет цивільного права, а фінансове право регулює відносини у cфері розподілу та перерозподілу. Людство на сьогоднішній день не придумало нічого кращого, за допомогою чого можна здійснювати розподіл та перерозподіл, ніж за допомогою грошей, тому і надають нормам фінансового права майновий характер.

Поняття «фінансово-правова норма» не є ідентичним до поняття «стаття» відповідного нормативного акта. Зміст тієї чи іншої фінансово-правової норми може бути закріплений у різних статтях одного нормативного акта або ж в іншому нормативному акті. Крім того, в одній статті нормативного акта може міститися дві, три і більше норм.

2. Структура фінансово-правової норми. Особливості гіпотези, диспозиції і санкції фінансово-правової норми. Всі фінансово-правові норми покликані регулювати суспільні відносини з приводу розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу. Для досягнення цілей правового регулювання необхідно:

1*                       чітко визначити зміст фінансово-правової норми;

2*                       визначити умови, за яких зміст правової норми може і повинен здійснюватись;

3*                       встановити наслідки, що виникають у результаті порушення правової норми.

Відповідно до цих завдань будується структура фінансово-правових норм, як і норм інших галузей права, у вигляді трьох структурних елементів: гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза фінансово-правової норми визначає умови дії фінансово-правової норми, тобто обставини, за наявності яких в учасників фінансових правовідносин можуть виникнути передбачені фінансово-правовою нормою права і обов’язки у галузі мобілізації, розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу. Гіпотеза фінансово-правової норми визначає межі дії тих суб’єктів фінансових правовідносин, яких диспозиція наділяє певними правами і обов’язками.

Наприклад, умовою сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу, відповідно до ст. 231 розділу 7 ПК України є наявність у підприємств, установ та організацій, які є юридичними особами, іноземних юридичних осіб, а також у громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства зареєстрованих  в Україні згідно з чинним законодавством власних транспортних засобів, які відповідно до ст. 232 цього ж Кодексу є об’єктами оподаткування. Тобто, гіпотеза фінансово-правової норми визначає умови, за наявності яких юридична чи фізична особа стає платником цього збору.

Диспозиція фінансово-правової норми – це саме правило поведінки (дія чи бездіяльність*. Вона вимагає визначеної поведінки учасників фінансово-правових відносин у сфері розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу, передбачених гіпотезою фактичних обставин і не допускає відхилень від них. Тобто, диспозиція фінансово-правової норми визначає зміст прав і обов’язків учасників фінансових правовідносин. Так, наприклад, гіпотеза норми, що міститься в статті податкового закону, визначає умові, за яких громадяни сплачують податок з доходу: наявність самостійного джерела доходів, а диспозиція приписує означеним суб'єктам сплачувати податок. Таким чином, диспозиція потребує певної поведінки від учасників фінансових правовідносин і не припускає відхилень від цієї встановленої поведінки.

Наприклад, відповідно до розділу 7 ПК цей збір сплачується ФО та ЮО перед проведенням першої реєстрації в Україні т/з. Збір сплачується зі місцем реєстрації т/з заставками, які діють на день сплати. Платники збору зобов’язані при першій реєстрації в Україні пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, - відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.

Отже, диспозиція фінансово-правової норми вимагає визначеної поведінки від учасників правовідносин щодо сплати  збору власниками транспортних засобів і не допускає будь-яких відхилень від визначених правил.

Санкція фінансово-правової норми містить вказівку на юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, визначеного у диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі фінансово-правової норми. Вона є способом  захисту приписів, установлених фінансово-правовою нормою. Санкція передбачає наслідки порушення фінансово-правової норми, визначає види юридичної відповідальності, які покладаються на тих суб’єктів фінансових правовідносин, які порушили приписи фінансово-правових норм. За допомогою санкції здійснюється державний примус до виконання приписів фінансово-правових норм.

Наприклад, ст..228.3 ПК (контроль за надходженням податку з алкогольних напоїв і тютюнових виробів*, ст.118.3 ПК – в разі неповідомлення ФО – підприємцями та особами, що проводять незалежну професійну діяльність, про свій статус банк або іншій фінансовій установі при відкритті рахунку – накладається штраф у розмірі 340 грн. за кожний випадок неповідомлення. Отже, санкція вказує на заходи фінансового впливу за порушення приписів фінансово-правової норми.

Особливості фінансово-правової санкції:

1*                       як правило, мають грошовий характер;

2*                       змістом їх є застосування заходів примусового впливу до порушників через їх грошові фонди та кошти;

3*                       в результаті їх застосування держава, органи місцевого самоврядування дістають можливість збирати, розподіляти та використовувати кошти відповідно до загальних інтересів;

4*                       поширюються на усіх учасників фінансових правовідносин;

5*                       поєднують в собі право відновлювальні і штрафні (каральні* елементи;

6*                       в окремих випадках застосовуються за відсутності вини суб’єкта фінансових правовідносин (пеня нараховується автоматично контролюючими органами, не встановлюючи вини правопорушника*;

7*                       за порушення приписів фінансово-правових норм можуть застосовуватись не лише заходи фінансового, а й адміністративного, трудового, кримінального права.

Виділяють наступні види фінансово-правових санкцій: бюджетні, податкові, кредитно-грошові, валютні фінансові санкції.

3. Види фінансово-правових норм. Фінансово-правові норми, з яких складається фінансове право як галузь права, об’єднуються у певні групи залежно від різних підстав. Необхідність класифікації диктується завданням більш глибокого вивчення норм фінансового права.

Класифікація фінансово-правових норм здійснюється за такими критеріями: