5. Виборча система України за конституцією 1919 р.

За Конституцією УСРР 1919 р. вибори не були загальними, оскільки вони мали класовий характер, внаслідок чого значні категорії населення, в тому числі представники національних меншин, позбавлялися виборчих прав. Основними характерними ознаками першого періоду становлення так званої "пролетарської" виборчої системи були: - запровадження виборів на принципах незагального, непрямого, нерівного виборчого права при відкритому голосуванні; - існування в законодавстві відкритого переліку політичних, соціальних, економічних, релігійних цензів щодо виборчих прав; - відсутність встановленої законом системи проведення виборів і підрахунків голосів; вибори проводились аналогічно з виборами до партійних органів; - відсутність систематизованого законодавства; - на початку періоду — відсутність системи виборчих комісій, а потім тимчасове їх існування при відповідних виконавчих державних органах, що закладало основи для широких повноважень останніх по організації і проведенню виборів; - відсутність судового захисту прав громадян; - заснування специфічних форм контролю за проведенням виборів, непередбачених законодавством, з боку партійних і репресивних державних органів. З 1919 року в Україні діяла мажоритарна система, яка передбачала вибори по одномандатним виборчим округам на основі абсолютної більшості. Вибори відбувалися на безальтернативній основі, тому українське суспільство не могло брати участь у реальних виборчих кампаніях, у світовому їх розумінні досить довгий час. Правом обирати й бути вибраними в Ради користуються незалежно від віросповідання, національності, статі, осілості й т.п. громадяни У.С.С.Р., яким до дня виборів здійснилося 18 років: а) всі, хто добуває засоби до життя продуктивною і суспільно корисною працею, а також особи, зайняті домашнім господарством; б) солдати Червоної Армії й матроси Червоного Флоту; в) громадяни, що не входять у перераховані категорії, внаслідок втрати працездатності.

6. Виборча система України за Конституцією 1925р.

Вибори проводяться в дні, установлювані місцевими радами або їхніми виконавчими комітетами. Про хід і результат виборів складається протокол за підписами членів виборчої комісії. Порядок проводження виборів та участі у них професійних союзів і інших робочих організацій, визначається Всеросійським Центральним Виконавчим Комітетом або його Президією. Перевірка правильності виборів у радипроводиться виборчими комісіями, а перевірка правильності повноважень делегатів, що обираються на з’їздах рад, - мандатними комісіями. У випадку неправильності виборів у цілому, питання про скасування виборів дозволяється вищим один по одному органом Радянської влади. Вищим органом по касації Радянських виборів є Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет і його Президія.Виборці, що обрали в раду депутата, мають право повсякчас відкликати його й зробити нові вибори.

7. Виборча система України за Конституцією 1937р.

Виборчій системі цього періоду властиві такі ознаки: - вибори проводились на принципах загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні; - підрахунок результатів виборів здійснювався фактично за мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості; - законом встановлювались умови дійсності виборів; - ліквідовувалися виборчі цензи, що існували раніше, окрім передбачених в законі; - встановлювалось коло суб‘єктів висунення депутатів; - існувала система виборчих комісій на чолі з Центральною, проте надзвичайно широку компетенцію по організації і проведенні виборів мали виконавчі органи рад народних депутатів; Із 1937р. у радянській виборчій системі запроваджується своєрідна "подвійна стандартизація" для оцінки виборчого права і практики проведення виборів: одна шкала — декларована соціалістична демократія, побудована на принципах загальних, рівних, прямих і таємних виборів; інша — для внутрішнього користування, спрямована на забезпечення керівної ролі партії в суспільстві й державі. Це давало можливість протягом довгих років існувати режимові, при якому народ фактично був усунутий від реальної участі у встановленні влади, вибори були нічим іншим, як перевіркою виборців на благонадійність і лояльність по відношенню до партії й держави, а роль виборчого права і, власне, самого виборчого законодавства зводилася майже нанівець. Багатоступеневі вибори до органів влади замінювалися прямими при таємному голосуванні. Селяни одержували рівні з робітниками права обирати й бути обраними в усі органи влади. Виборчі округи в містах треба було формувати не за виробничими одиницями (завод, фабрика), а, як і на селі, за місцем проживання виборців. За Конституцією 1937р.вибори депутатів е загальними: всі громадяни УРСР, які досягли 18 років, незалежно від расової і національної приналежності, віросповідання, освітнього цензу, осілості, соціального походження, майнового стану та минулої діяльності, мають право брати участь у виборах депутатів і бути обраними, за винятком божевільних і осіб, засуджених судом з позбавленням виборчих прав. Жінки користуються правом обирати і бути обраними нарівні з чоловіками. Голосування при виборах депутатів є таємним.