- •5. Виборча система України за конституцією 1919 р.
- •6. Виборча система України за Конституцією 1925р.
- •7. Виборча система України за Конституцією 1937р.
- •8. Вибори до Установчих Зборів в 1917 р. На території України
- •9. Реформування виборів в урср за часів перебудови
- •10. Становлення інституту виборів Президента в Україні
- •11. Президентські вибори 1994 р. – засіб формування перехідного реформаційного авторитаризму
- •13. Взаємозв’язок партійної та виборчої системи в Україні в результаті переходу до змішаної системи парламентських виборів 1998 р.
- •14. Імплементація міжнародних стандартів у сфері забезпечення виборчих прав громадян
- •15. Президентські вибори 1999 року та легалізація влади в Україні
- •16. Діяльність змі – гарантія прозорості й гласності виборів
- •18. Електоральна участь як чинник трансформації виборчої системи та індикатор громадянського суспільства
- •20. Вплив політичної кризи та виборів 1994 р. На партійну систему України
- •21. Вплив запровадження змішаної виборчої системи (1998, 2002 рр.) на партійне будівництво в Україні. Дія законів Дюверже в Україні.
- •22. Перехід до пропорційної системи та партійна структуризація Верховної Ради у 2006 р. Показник ефективності кількості партій
- •23. Вплив інституту Президента на партійну систему
- •25. Конституціоналізм в Україні наприкінці 90-х років хХст.
- •24. Розвиток інституту парламенту в Україні (1991-1994р.Р.)
- •26. Роль релігійних організацій у виборчому процесі в Україні
- •27. Імперативний мандат та партійний імперативний мандат в Україні
- •28. Причини запровадження електронного реєстру виборців в Україні
- •20. Вплив політичної кризи та виборів 1994 р. На партійну систему України
- •21. Вплив запровадження змішаної виборчої системи (1998, 2002 рр.) на партійне будівництво в Україні. Дія законів Дюверже в Україні.
- •22. Перехід до пропорційної системи та партійна структуризація Верховної Ради у 2006 р. Показник ефективності кількості партій
- •23. Вплив інституту Президента на партійну систему
- •25. Конституціоналізм в Україні наприкінці 90-х років хХст.
- •24. Розвиток інституту парламенту в Україні (1991-1994р.Р.)
- •26. Роль релігійних організацій у виборчому процесі в Україні
- •27. Імперативний мандат та партійний імперативний мандат в Україні
- •28. Причини запровадження електронного реєстру виборців в Україні
- •32. Функціонування телекомунікаційної системи «Державний реєстр виборців »
- •35. Вибори як індикатор політичного режиму в Україні в 2004-2008рр
- •38. Демократизація політичної системи під час виборів президента України 2004 рр
- •41. Позачергові парламентські вибори 2007
- •42. Заснування інституту президентства в Україні в 1991р
- •43. Вибори президента 1994 р . Нормативно-правове регулювання , виборча кампанія
- •46. Відродження місцевого самоврядування в Україні
- •47. Трансформація муніципальної виборчої системи
- •48. Формування місцевих органів влади за мажоритарною системою
- •49. Ефективність застосування пропорційної системи на виборах до органів місцевої влади
- •50. Взаємодія партійної виборчої системи на місцевому рівні в Україні
- •51. Партійний імперативний мандат для депутата місцевої ради
- •52. Залежність дискурсу місцевої влади та громадськості від типу виборчої системи
43. Вибори президента 1994 р . Нормативно-правове регулювання , виборча кампанія
Другі Вибори Президента України відбулись у 1994 році. Були призначені достроково. Використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. У 2-му турі для перемоги теж була потрібна абсолютна більшість; у разі її відсутності (що було цілком можливо, завдяки голосам проти обох) виборча кампанія мала б починатися з початку, але такої проблеми не виникло.
аконодавче регулювання президентських виборів зазнало багатьох змін. Перший закон про вибори президента України було прийнято 5 липня 1991 року. У 1994 році закон було викладено в новій редакції від 24 лютого 1994 року, яку в свою чергу скасував Закон України «Про вибори президента України»
Політична ситуація в Україні 1994 року з проголошенням незалежності була складною. На вимогу страйкарів - шахтарів Донбасу Верховна Рада 17 червня 1993 року прийняла постанову про Всеукраїнський референдум. Однак він не відбувся через цілу низку обставин: лишалися не сформульованими запитання, які мали виноситися на референдум; президентська адміністрація відмовила надати потрібні кошти, оскільки в Конституції УРСР не передбачалося проведення референдумів за рішенням парламенту; вересневий термін референдуму збігся з парламентськими канікулами. Тому Верховна Рада України скасувала свою попередню постанову і призначила дострокові президентські вибори (без референдуму) на 26 червня 1994 року. Вони були чи не єдиною формою зворотного зв'язку мiж суспiльством та владою. У виборчих перегонах 1994 року вирішили позмагатися 7 кандидатів на пост Президента України, які й узяли участь у першому турі виборів. Це - Леонід Кучма, Леонід Кравчук, Валерій Бабич, Іван Плющ, Петро Таланчук, Володимир Лановий. Олександр Мороз ішов на вибори від Соціалістичної партії. Важливо зазначити, що Володимир Лановий, хоч і йшов, як незалежний кандидат, та все ж мав підтримку Народного Руху України. У другому турі виборів брали участь лише два кандидати - чинний Президент України Леонiд Кравчук та Прем'єр-міністр Леонід Кучма. Усi правi партiї й рухи одностайно пiдтримали Леоніда Кравчука, з яким мали досвід домовлятися, та активно агітували проти "промосковського" Кучми, залякуючи електорат усілякими бiдами та негараздами, що зваляться на незалежну Україну в разi обрання його Президентом. Все ж вирiшальну роль у виборах відiграли не пiдтримка партiй чи передвиборчi програми, а iмiдж кандидатів, що складався протягом тривалого перiоду. Леонiд Кучма на той час мав iмiдж прихильника реформ i одночасно тiсних зв'язкiв із Росiєю та СНД. Полiтична лiнiя Леоніда Кучми декларувалася як зміщення центру тяжiння з питань iдеологiчних на економiчнi, чим вiдрiзнялася вiд полiтики Леоніда Кравчука. Перемогу у другому турі, що відбувся 10 липня того ж року отримав Леонід Кучма з перевагою 52% проти 45%. Новообраного Президента України Леоніда Кучму з перемогою привітав екс-Президент України Леонід Кравчук під час церемонії на честь обрання на посаду Президента України 19 липня 1994 року.