Тема: Види туризму

1. Релігійний туризм.

2. Екологічний туризм.

3. Сільський-зелений.

4.Пригодницький.

1. РЕЛІГІЙНИЙ ТРИЗМ.

Історія релігійного туризму сягає глибини віків. Жителі стародавніх Греції та Риму часто вирушали у подорож, щоб відвідати святилища і храми. Розвивався даний вид туризму і в епоху Середньовіччя, набувши характеру хрестових походів , метою яких було звільнення священних для християн місць від «невірних» (мусульман). Як правило, у такі походи вирушали збіднілі лицарі, розпродавши залишки свого майна. Так з’явився лицарський орган тамплієрів. Донині у Єрусалимі на храмовій горі стоїть мечеть перебудована з храму тамплієрів після їхнього вигнання з Єрусалиму 1187 р. Крім лицарів подорожували купці. Але лиш у 19 ст «священі подорожі» стають організованими.

Географія туризму з релігійними цілями пов’язана з регіонами переважного поширення основних релігій – християнства, мусульманства, іудаїзму та буддизму, а також має чітко окреслені межі.

Сьогодні, як і багато століть тому, релігійні переконання є і одним із головних мотивів подорожування. Щороку понад 200 млн. осіб у світі здійснюють паломництво. З них 150 млн. християн, 20-30 млн. індуїстів, 40 млн. буддистів, мусульман, синтоїстів та ін. Віруючі мандрують для поклоніння святиням у надії віднайти душевний спокій, позбутися тяжкої недуги, відчути єднання з духовно близькими людьми. Вони відправляються в дорогу, щоб спокутати гріхи, віддати хвалу вищим силам за знайдену благодать або просто висловити подяку вірі, яка наповнює їхнє життя змістом.

Релігійний туризм передбачає подорожування з метою задоволення духовних потреб віруючих людей. Релігійний туризм можна поділити на паломництво та релігійний туризм екскурсійно-пізнавального напрямку та науковий туризм з релігієзнавчими цілями.

Релігійний туризм екскурсійно-пізнавального напрямку – відвідування релігійних центрів де туристи бачать культурні та архітектурні об’єкти, відвідують богослужіння, приймають участь у христових походах, медитаціях… Ці тури не є довготривалими, на відміну від попередніх, та у них можуть брати участь як дорослі так і діти, організовуються у будь-яку пору року і не прив’язані до культових свят. Досить ретельно слід добирати групу, щоб у неї не потрапили люди яким чужі віра та повага до Святих місць. Багато туристів з культурно-пізнавальними цілями їдуть до Ізраїлю з його ранньохристиянськими та мусульманськими пам’ятками. Також до Йорданії, Греції (гірські монастирі, Метеори. Відлюдники почали селитися в печерах на обривистих схилах Пінда ще в XII столітті. Але засновник двох головних монастирів - Гегало Метеорон і Магало Метеорон - чернець Святий Афанасій з гори Афон поселився тут лише близько 1360 року. Переказ свідчить, що на місце, де сьогодні стоїть монастир,

чернеча республіка Афон 2233м.На территории Афона находится 20 действующих православных монастырей, где постоянно проживает около 1300 монахов. Это самоуправляемое сообщество, где свои законы и правила – целое монашеское государство. Поэтому Афон часто называют греческим Ватиканом.

Ежедневно Афон имеет право посетить не больше 100 человек, причем допускается лишь 10 другого вероисповедания. женщинам на Афон вход строго запрещен. Им остается наблюдать за жизнью монастырей лишь с палубы круизного корабля. У мужчин же есть шанс ступить на святую землю, но для этого нужно получить специальное разрешение - диамонтирион.),

Ватикан.

Науковий туризм з релігієзнавчими цілями – подорожування фахівців з науково-пізнавальними цілями. Особливий науково-релігійний інтерес становить Схід: Індія, Китай, Японія. Також – Єгипет, Італія Греція. Загалом, поїздки не є численними, але розширюють географію релігійного туризму.

Паломництво – подорожування людей з метою поклоніння святим місцям. Мотивами паломництва є: бажання зцілитись від фізичних та душевних недуг, помолитись за рідних та близьких, проявити вірність вірі, осмислити сенс життя…

Для географічного вивчення широкої та різноманітної картини паломництва використовується районування. У світі виділяють 11 макрорегіонів паломництва:

1. християнська Європа;

2. Північна Америка з домінуванням християнства над іншими численними релігіями;

3. Латинська Америка з переважанням християнства і місцевими традиційними релігіями;

4. Північна Африка з переважанням ісламу (Бог Аллах, пророк Мухам мед, віру у безсмертя душі, рай, пекло, страшний суд, воскресіння);

5. Західна і Східна Африка, де панує іслам та існують окремі центри християнства та традиційних релігій; (фетишизм – віра у надприродні властивості предметів)

6. Західна Азія з домінантою ісламу та анклавами християнства та іудаїзму (Бог Яхве, безсмерття душі та позагробне життя);

7. Південна Азія, де поширились індуїзм та буддизм (трактує життя як суцільне страждання Бог не має конкретного представлення, існування карми), а також існують центри християнства, джайнізму (Індія. Головна заповідь-неучинення шкоди живим істотам, заперечення каст), сикхізму (віра у єдиного бога, що об’днує Вішну, Шиву, та Брахму, рівність перед богом) та ісламу;

8. Південно-Східна Азія з переважанням буддизму, ісламу, християнства й анклавами індуїзму; (Індуїзм – віра у багатьох богів: Брахма –творець, Вішну – охоронець, Шива – руйнівник. Проповідують кастовий устрій)

9. Східна Азія з панівним буддизмом, конфуціанством (позбавленна містицизму та надприродних сил) , синтоїзмом (поклоняються богині Аматерасу, що створила Японські о-ви та осередками ісламу і християнства;

10. Центральна Азія з домінантою буддизму, переважно ламаїзму;

11. Середня Азія з пануванням ісламу.

Кожен макрорегіон відомий своїми центрами паломництва, які приймають міжнародні потоки вірян. Також у макрорегіонах існують об’єкти релігійного поклоніння національного і місцевого значення.