15. Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства.

Га́лицько-Воли́нське князі́вство, Королівство Русі руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій. Галицько-Волинське князівство в силу свого географічного положення та історичної долі знаходилося під постійним впливом різних культур — європейського католицизму і православ'я та азійського китаєцентризму та ісламу. Це спричинило постання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції Київської Русі й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав. На сьогодні більшість відомостей про цю культуру маємо з писемних і археологічних джерел.

Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме місто Володимир, давнішня цитадель Романовичів. Місто прославилося завдяки діяльності князя Василька, якого літописець згадував як «книжника великого і філософа, якого не було у всій землі і після нього не буде». Цей князь розбудував Берестя і Кам'янець, створив власну бібліотеку, спорудив чимало церков по всій Волині, яким дарував ікони і книги. Другим за значенням культурним центром був Галич, відомий своїм митрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а також пам'ятками письменства — Галицько-Волинським літописом та Галицьким євангелієм. До найбільших і найвідоміших монастирів князівства входили Полонинський, Богородичний та Спасський монастирі.

16. Архітектура Галицько-Волинського князівства

Про архітектуру князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви, не торкаючись світських будівель князів чи бояр. Даних археологічних розкопок також не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західноруських землях залишалися міцними традиції руської архітектури Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів.

У зв’язку з розвитком торгівлі з Заходом починається в ХІІІ ст. в

Галичині й на Волині ріст городів (міст). Ще за київських часів через

західноукраїнські землі провадилася жвава торгівля з середньою й

західною Європою. З упадком Києва посередницька роль в торгівлі між

Заходом і Сходом переходить до Галичини. Сюди приїздять купці з Польщі,

Німеччини, Угорщини, Греції, з Балкан й закуповують продукти місцевого

господарства та привозять свій крам. Все це впливало на розвиток і

збагачення міст, на розвиток міської культури, прикладних мистецтв,

закріплення і урізноманітнення народних обрядів, звичаїв тощо.

У рукописних згадках того часу яскраво змальовано, як були збудовані у

той час і пишно прикрашені холмські церкви. Справжнім меценатом в ділі

будування й прикрашання храмів став Володимир Василькович.

З усієї будівничої діяльності Данила, Василька, Володимира та інших

князів збереглися до наших часів лише руїни, але й на основі цих руїн та

різних випадкових знахідок можна бачити, що мистецтво в

Галицько-Волинській державі було розвинуто дуже високо. Можна бачити в

ньому впливи візантійського, романського й готичного стилів в

архітектурі й орнаментиці.

В цей час тут існували такі міста, як Галич, долина, Городенка, Коломия,

Рогатин, Рожнятів, Снятин, Тисмениця, Тлумач та інші. З розширенням міст

будувалися міські укріплення, різні цивільні і культові споруди:

князівські і боярські палаци, церкви тощо. Лише в Галичі археологи

виявили залишки близько 30 кам’яних переважно культових будівель кінця

ХІІ-ХІІІ століть.