57.Шкільництво і освіта в другій половині XIX ст. Наукове товариство ім. Т.Шевченка, його видавнича діяльність.

1804 створено систему 4-річних гімназій у губернію містах під опікою університетів. Посталий 1805 перший на підрос. Україні університет у Харкові (див. Харківський Університет) став опікуном цих гімназій на сх. України (до 1831 опікуном правобережних гімназій був поль. Віленський Університет). Крім цього, в губ. і пов. м. створено 2-річні пов. училища під наглядом дир. гімназій, а в м-ках і с. — однорічні «церковноприходські» школи під наглядом дир. пов. училищ.

Після ліквідації Крем'янецького ліцею 1831 на його базі створено 1834 другий на підрос. Україні Київ. Університет. 1835 університети позбавлено акад. свобод і підпорядковано їх мін-ву освіти. Вищими школами були також ліцеї, особливо Ніженський Безбородьківський ліцей (1825, 1875 — перетворений на Історико-філологічний інститут князя Безбородька), та Рішельєвський ліцей в Одесі (1817, 1865 перетворений на Новоросійський університет, згодом Одеський університет).

Крім гімназій (навчання в яких продовжено 1817 до 7 pp.), сер. школами були кадетські корпуси (в Києві і Полтаві), інститути благородних дівчат у Києві (1837), Харкові, Одесі й ін. м. та закриті виховно-навчальні пансіони. Нижчим типом сер. шкіл були 5-річні прогімназії (див. Середня школа).

Нова система початкового шкільництва була встановлена 1864: 1- і 2-класні школи, підпорядковані мін-ву О.; «школи грамоти» під юрисдикцією Святішого Синоду, 3-річні парафіяльні школи (деякі зміни введено 1874). Одночасно створені 1864 на Лівобережжі і Півд. Україні земства дістали право творити земські школи. Кількість цих шкіл (від 3-річних до 7-річних і до вчительських семінарій) зростала з бл. 1600 у 1877 до 4700 у 1909 — 10 pp. Від 1870 діячі земств намагалися завести в цих школах українську мову, але безуспішно. Уряд не довіряв земським школам і радше підтримував примітивніші парафіяльні школи.

Нове відродження почалося 1817, коли знову відкрито університет у Львові, цим разом з нім. мовою. Гурток церк. діячів у Перемишлі (єп. М. Левицький, єп. І. Снігурський, о. І. Могильницький) заснував 1817 «Заведеніе Півчесько-Учительськое». Під впливом заходів цього гуртка 1818 уряд дозволив шкільне навчання по-руськи і віддав нагляд над укр. школами гр.кат. духовенству (на практиці тільки на парафіяльному рівні). Перемиський гурток почав видавати слов.-руські шкільні підручники.

1818 гімназії стали 6-класними. 1843 на 2 132 школи в укр. Галичині 921 було укр. (парафіяльних), 190 поль., 81 нім., а 938 мішаних. Але тільки 50 тривіяльних й одна головна (василіянська у Лаврові) були під наглядом гр.-кат. кліру. Рівень укр. парафіяльних шкіл був Значно нижчий, ніж тривіяльних.

Революція 1848 принесла створення осв. організації «Галицько-Руська Матиця» у Львові, 1849 — запроваджено у Львівському Університеті кафедру руської словесности, яку очолив Я. Головацький. Г. Шашкевич, що став у 1848 керівником департаменту нар. шкіл і гімназій Галичини у віденськім мін-ві О., зробив багато для вид. укр. підручників і розвитку укр. наук. термінології. 1855 цісар Франц Йосиф І передав нагляд над школами консисторіям. Це підвищувало вплив на укр. школи гр.-кат. консисторії у Львові. Але 1856 скасовано примусове навчання української мови в сер. школах. 1867 Відень передав владу в Галичині полякам. Того ж року створено Крайову Шкільну Раду у Львові у складі 4 поляків й 1 українця і замінено українську мову в -сер. школах і Львівському Університеті на поль. Укр. мову дозволено як викладову тільки в нижчих класах Академічної Гімназії у Львові. Крім крайової, існували також пов. гром. шкільні ради. Заведено всюди 6-річне обов'язкове навчання. 1868 постало важливе самоосв. товариство «Просвіта». 1876 староруський табір заснував на противагу «Просвіті» москвофільське Общество ім. М. Качковського. 1869 заведено обов'язкове знання обох місц. мов — поль. й укр. — для проф. Львівського Університету, але університет залишився мовно поль.

Початкові школи мали максимум 7 клас, при чому останні 3 класи становили т. зв. виділові школи. На укр. с. переважали 1- або 2-класні школи. Було лише кілька укр. 4-класних шкіл і 2 приватні укр. виділові школи для дівчат. 1913 р. 71 % початкових шкіл Сх. Галичини були укр. Проте поширення шкіл не було достатнє; 30 % населення у віці понад 9 pp. було неписьменне.

1919—39. До окупації Галичини Польщею 1919 була розвинена мережа укр. Ш. (бл. 2 500 початкових шкіл і бл. 500 на півн.зах. землях, захоплених тоді ж поляками). Було також у Західній Україні бл. 35 укр. сер. шкіл. Спочатку поляки втримували в Галичині систему австр. Ш., але від 1921 зрівняли її з поль. Від 1932 обов'язкове навчання продовжено до 7 pp. Укр. землі мали нижчий від загальнополь. відсоток початкових шкіл вищого рівня (7-класних): 13,5 % у Галичині, 8,5 % на півн.-зах. землях проти 16 % у цілій Польщі. Переважали найнижчі, 4-класні школи.

Науко́ве товари́ство ім. Шевче́нка (акронім: НТШ) — академічна організація, утворена в 1873 у м. Львові. У 1920-30х роках переслідувана польською владою, у 1939 зліквідована радянською владою; відновлена у 1947 в Західній Європі та Сполучених Штатах Америки, де вже відома як Shevchenko Scientific Society. З 1989 організація знову діє на території України.

Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) — перша українська національна академія наук, яку створено в 1873 у Львові за ідеєю подвижників відродження Сходу і Заходу України, на той час розшматованої двома чужинецькими імперіями : Росією та Австро-Угорщиною.

Об'єктивні передумови для виникнення Товариства в столиці Галичини створював стимульований Шевченковою духовною спадщиною поступ українського національного відродження за обставин заборон українського розвитку на теренах царської Росії (зокрема після Валуєвського циркуляру 1863) та більш ліберального ставлення до українства в Австро-Угорській імперії. Упродовж більшої частини історії НТШ його структуру визначали три секції: Історично-філософська, Філологічна, Математично-природописно-лікарська.

Від 1892 р. з появою першого тому «Записок НТШ» а далі й інших серійних наукових збірників, розпочалася наукова розбудова Товариства. Особливий науковий та організаційний поступ здійснено під головуванням Михайла Грушевського (1897—1913): великого розмаху набрав випуск численних серійних і монографічних видань, придбано декілька великих будинків, розпочато створення музеїв, бібліотеки та архівів.