24 Класифікація побутових радіоелектронних товарів.

Побутовий радіоелектронний апарат - це радіоелектронний пристрій, призначений для виконання однієї чи кількох функцій: приймання, оброблення, записування, підсилення та відтворення радіомовних і телевізійних програм. Радіоелектронні товари поділяють на дві групи: елементи радіо­електронної апаратури (комплектуючі вироби) і радіоелектронну апаратуру. Побутову радіоелектронну апаратуру класифікують: 1. За призначенням побутову радіоелектронну апаратуру поділя­ють на дві групи: побутову аудіотехніку (радіоприймачі, магніто­фони, програвачі, електрофони, програвачі компакт- та міні-дисків (CD, MD), комбіновану аудіотехніку та ін.); побутову відеотехніку (телевізори, відеомагнітофони та відеоплеєри, відео-камери, комбінована відеотехніка тощо). 2. Залежно від функцій (для прийому передач радіомовних та телевізійних станцій, апаратуру відтворення звуку, записаного мех. або оптичним способом; для магнітного способу запису та відтворення звуку та зобра­ження; комбіновану апаратуру). 3. За кількістю виконуваних функцій на: однофункціональні (радіоприймачі, телевізори); багатофункціональні (комбіновані) – (радіоли, магнітоли та інші). 4. За типом оформлення та особливостями експлуатації: стаціонарна, перенос­на, носильна (кишенькова), транспортована. Стаціонарний апарат - це апарат із живленням від мережі змінного струму. Переносний апарат - апарат із живленням від мережі змінного струму чи універсальним, пристосований до мобільної зміни місця експлуатації. Носильний апарат - це апарат із живленням від джерел постійного струму чи універсальним, призначений для експлуатації за умов руху людини. Транспортований апарат - це апарат, призначений для експлуатації у ТЗ із живленням від бортової електромережі чи універсальним. 5. За типом джерел живлення - від електричної мережі, від авто­номних джерел, з універсальним живленням. 6. За характером, звукового супроводження: монофонічна (одноканальна) - з одним каналом звуковідтворення; стереофонічна (двоканальна) - з двома каналами звуковідтворення; квадрафонічна

25 Принцип радіопередачі та характеристика діапазонів частот. Схеми.

Радіомовлення - це передача звукових програм для одно­часного прийому їх значною кількістю слухачів. Для передачі звукової інформації на значні відстані використо­вують електромагнітні коливання, які мають визначені амплітуду, період і частоту. Амплітуда коливань — це найбільший їх розмах, максимальне значення, вона визначає гучність звука. Період коливань - це інтервал, протягом якого здійснюється одне повне коливання. Частота коливань - це кількість коливань за одну секунду. Частота звукових коливань, які сприймаються нормальним людським вухом, становить діапазон від 16 до 20000 Гц. Кожне джерело звуків має свою смугу частот. Радіопередача - це процес послідовного перетворення звукових коливань в механічні, електричні, електромагнітні та випромінювання останніх у простір. Процес радіопередачі починається із перетворення звукових коливань за допомогою мікрофона спочатку в механічні коливання мембрани, а потім в електричні коливання звукових частот. Мікрофон виробляє електричний струм низької частоти (НЧ), який відповідає частоті звукових коливань.Струми НЧ від мікрофона, після їх підсилення, за допомогою мікрофонного підсилювача, надходять в модулятор. Туди ж надходять і струми ВЧ, які виробляє генератор. У модуляторі відбувається накладання НЧ коливань на високі коливання. У результаті амплітуда і частота коливань змінюється згідно з передавальним сигналом. Цей процес називається модуляцією. А одержані таким чином коливання називають модульованими, які надходять до антени, де перетворюються в електромагнітні коливання і випромінюються у простір. У радіомовленні і телебаченні використовують три способи модуляції: амплітудну (AM), частотну (ЧМ) і полярну (ПМ). При амплітудній модуляції струми ВЧ під дією сигналу НЧ змінюють амплітуду згідно з сигналом, що передається. Модуляція - це процес зміни характеру ВЧ коливань (зміна амплітуди, частоти) під впливом НЧ коливань. При частотній модуляції відбувається зміна частоти ВЧ коливань під впливом НЧ. Частотну модуляцію використо­вують для радіопередачі в ультракороткохвильовому діапазоні (УКХ) та для передачі звукового супроводження телевізійних програм. При полярній модуляції (ПМ) спочатку сигналами звукової частоти, що надходять із лівого та правого мікрофонів, модулюють за амплітудою піднесучу (допоміжну) частоту, яку виробляє спеціальний генератор. Потім полярно-модульована піднесуча частота модулює несучу звичайним способом за частотою. Одержані таким методом коливання складної форми надходять на антену. Діапазон частот - це означений безперервний інтервал частот, в якому коливання та хвилі мають порівняні властивості та умовну назву. Діапазони частот, що приймаються - це області частот чи хвиль, у межах яких настроюються радіоприймачі. Побутові радіоприймальні пристрої призначені для прийому радіосигналів у частотних діапазонах довгих (ДХ), середніх (СХ), коротких (КХ) і ультракоротких (УКХ) хвиль. Розповсюдження радіохвиль — це процес розповсюдження електромагнітних коливань радіочастотного діапазону в просторі. Радіохвилі при розповсюдженні поглинаються, заломлю­ються, відбиваються і розсіюються. Довгі хвилі слабко проникають в іонізовані шари і при цьому не відчувають значного поглинання. Їх розповсюдження слабше піддається змінам стану іоносфери, ніж розповсюдження більш коротких хвиль і тому зв'язок на них більш стійкий протягом доби і року. Середні хвилі: вдень дальність їх розповсюдження є незначною, а вночі дальність різко збільшується, тому можливий прийом значної кількості радіостанцій. Короткі хвилі відносно мало поширюються в іоносфері. Це обумовлює можливість дальнього зв'язку на коротких хвилях при малій потужності передавача. Ультракороткі хвилі проходять крізь іоносферу. Дальність передачі на УКХ залежить від висоти передавальної та приймальної антени. А тому з появою космічних супутників зв'язку дальність передач на цьому діапазоні значно зросла.