10.Криві байдужості як спеціальний інструментарій мікроекономічного аналізу.

Крива байдужості-це крива, кожна точка якої хар-є споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг.

Споживач, вибираючи блага, керується певними послідовними, індивідуальними вподобаннями. Вони формують сис-му переваг, яка базується на таких положеннях:

-повна упорядкованість переваг і принципова зіставленість благ та їх наборів;

-транзитивність переваг споживача та його здатність до послідовного перенесення переваг з одних благ на інші;

-раціональність вибору;

-ненасиченість споживача благом.

Сис-ма переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою, тобто кардиналістською ф-цією корисності. Згідно з нею, споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого. Як правило, ординалістська ф-ція корисності досліджується на основі геометричного аналізу із застосуванням спеціального інструментарію.

11.Гранична норма заміни благ: сутність і методика обчислень.

Гранична норма заміщення-визначає від якої кіл-сті товару У споживач згоден відмовитись, щоб отримати ще одну додаткову одиницю товару Х, залишаючись на тій же кривій байдужості.

Як видно з цього рівняння ГНЗ зменшується по мірі того, як товар У заміщується товаром Х.

Зменшення ГНЗ при переміщенні вздовж кривої байдужості до низу є важливою передумовою формування кривої байдужості.

У міру того, як товар Х заміщує товару У крива байдужості стає менш крутою.

ГНЗ може бути пов’язана з граничними корисностями товару Х і товару У.

Тому ГНЗ товару У на товар Х може бути представлена відношенням граничної корисності товару Х до граничної корисності товару У:

Т.ч. гранична корисність товару зменшується, коли його кіл-сть у споживанні зростає і відповідно збільшується, коли його кіл-сть у споживанні скорочується.

12.Бюджетна лінія.

Криві байдужості дозволяють виявити переваги споживача,. але не враховують такі фактори впливу на процес споживання, як ціни товарів та доход споживача. Для того щоб визначити, який саме набір товарів чи послуг придбає споживач, потрібна додаткова інформація, яка пов”язана з бюджетним обмеженням.

Б.о. – це лінія, яка показує, яку кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може придбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу I. Рівняння Б.о.: I=PxQx+PyQy, де I- доход (бюджет) споживача; Рх,Ру – ціна відповідно товару х та у; Qx,Qy – їх кількості.

Фактори, що впливають на бюджетну лінію:

• зміна доходу споживача;

• зміна цін на товари.

При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно до його збільшення з I1 до I2 (рис.2) (або зменшення з I2 до I1) і займає паралельне попередньому положення. Зміна ціни на товар х приводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії (рис.3).

13.Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.

Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору здійснюється за рахунок аналізу ф-ції корисності з ординалістських позицій.

Осн. ф-ми корисності з ординалістських позицій є:

1)Гіпотеза ненасичення. При інших рівних умовах споживач надає перевагу більшій кіл-сті даного блага в порівнянні з меншою його кіл-стю.

2)Гіпотеза повної порядкованості. При наявності 2-х різних наборів благ споживач завжди надає перевагу одному з них, або визнає їх рівноцінними.

3)Гіпотеза транзитивності. Якщо споживач надає перевагу набору А в порівнянні з набором Б, а набору Б в порівнянні з набором С, то він надає перевагу набору А в порівнянні з набором С.

4)Гіпотеза рефлективності. При наявності 2-х однакових наборів благ споживач вважає, що б-я з них не гірше іншого.

5)Гіпотеза випуклості. Якщо деякий набір благ Р споживач визнає, як рівнозначний іншому набору із них Н, то всі набори, які відповідають лінійній комбінації, для нього є більш бажаними. Із цієї гіпотези слідує, що криві байдужості випуклі до початку координат.