41.Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.

Монополія скорочуючи обсяги вир-ва прод-ції порівняно з тими, які були досягнуті в умовах досконалої конкуренції робить споживачів біднішими. При цьому мають місце як суспільні витрати монопольної влади так і соціальна ціна монополії.

Соц. ціна монополії-це міра витрат сусп-ва чистої корисності, що відбувається внаслідок зменшення доступності товару для споживачів в умовах, коли монополія максимізує прибуток.( P_m>MC)

Тобто в даному випадку надлишки споживачів і виробників змінюються.

Для обмеження цінової дискримінації в кожній державі існує антимонопольна політика, вона визначається тим, щоб запобіжні засоби щодо проявів анти конкурентної політики не стримували ефективне викор-ня великих масштабів вир-ва. Цьому протидіє антимонопольне законодавство, тобто законодавство, що спрямоване проти утворення в сус-ві монопольної влади.

42.Основні ознаки олігополії.

Олігополія – ринкова структура, в якій домінує декілька підприємств, а входження нових виробників у ринок ускладнене.Олігопольна структура ринку посідає проміжне становище між монополією та монополістичною конкуренцією, тому деякі її ознаки не мають однозначного тлумачення, а саме:

-на ринку діє невелика кількість підприємств;

-окреме підприємство може пропонувати на ринку однорідний або диференційований продукт;

-підприємства мають неоднакову ринкову владу;

-вступ до галузі ускладнен через різні бар’єри;

-може мати місце нецінова конкуренція.

Головна риса олігополістичного ринку – загальна взаємозалежність його учасників. Кожний олігополіст при визначенні лінїї своєї економічної поведінки повинен врахувати поведінку як споживачів продукції, так і конкурентів, оскільки їх реакція на його дії може бути не однозначною. Не існує загальної теорії олігополії. Характерними ознаками олігополії є: 1. в олігопольній галузі конкурують між собою лише декілька фірм, кожна з яких самост.може впливати на ринкову ціну; 2. товар, що вигот.олігополіст.фірмами, може бути як диференційованим, так і стандартизованим; 3. фірми усвідомлюють заг.взаємозалежність (приймаючи рішення, вони вимушені зважати на реакцію своїх конкурентів). Причини виникнення олігоп.стр-р: ефект масштабу, переваги злиття, бар’єри для вступу в галузь. Найбільш поширені моделі олігополії зазвичай розглядаються на прикладі дуополістичної структуриринку. Дуополія – це структура ринку, за якої пропозиція представлена двома постачальниками.

43.Теоретичні моделі олігополії.

Осн. передумовами моделі олігополії є:

1)кожна фірма вважає, що коли вона підійме ціну решта фірм не наслідуватимуть її і вона втратить значну частину своїх прибутків;

2)коли фірма становить нижчу ціну інші фірми наслідуватимуть її, оскільки не захочуть втрачати свої частки на ринку. Наслідками цього є:

-олігополіст має «ламану» криву попиту; -на кривій граничного доходу має місце розрив; -крива граничних витрат приходить через розрив у кривій граничного доходу.

Модель «ломаної» кривої попиту-це модель цінової стратегії олігополістів без змови, вона показує відносну жорсткість цін при олігополії, але не показує принципів олігополістичного ціноутворення.

Крім моделі «ломаної» кривої існує також відверта змова, модель «лідерство в цінах» і ціноутворення за принципом «витрати +».

Відверта змова-як правило здійснюється в такій ринковій стр-рі як картель.

Картель – це об’єднання фірм які відкрито домовляються про ціни та обсяг випуску прод-ції (ОПЕК).

«Лідерство в цінах»-це модель ціноутворення, в якій фірма-лідер встановлює ціну, а інші фірми її наслідують.

При олігополістичному ціноутворенні за принципом «витрати +» спочатку розраховується середній рівень витрат, виходячи з неповної завантаженості виробничих потужностей, щоб мати можливість нівелювати кон’юнктурні зрушення . При розрахунку витрат більшу питому вагу мають змінні витрати. До їх середньої величини AVC дадається певнй відсоток, що включає в себе середні постійні витрати AFC і нормальний прибуток PF. % залежить від еластичності попиту на продукцію і при нееластичному попиті він буде вищим і навпаки.