6.Оптимізація споживання за умови множинності споживчих благ.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях, рухаючись вздовж бюджетної лінії. В процесі споживання споживач може знайти точку, яка б відповідала max задоволенню його потреб, тобто відповідала найбільшій корисності. Така точка буде розташована на найвищій кривій байдужості, яка може бути ним досягнута в межах даного бюджету.

Рівновага споживача-це досягання max сукупності корисності. Вона досягається за умови дотримання принципу рівної корисності.

Max корисність досягається тоді, коли остання грошова одиниця, яка використана на придбання товару А і остання грошова одиниця, яка використана на придбання товару Б забезпечують однакову граничну корисність:

Споживач при заданих цінах і бюджеті максимізує свою ф-цію корисності, якщо відношення граничної корисності блага до його ціни однакове по всіх благах і дорівнює граничній корисності грошей-це 2-й з-н Госсена, коли споживач розподіляє свій бюджет у відповідності з цим з-ном, тоді його стр-ра покупок стає оптимальною(оптимум споживача).

Такий стан наз-ть рівновагою споживача, т.я. б-я зміна у стр-рі покупок знижує рівень його задоволення.

7. Рівновага споживача з кординаліських позицій. Другий з-н Госсена.

Основне положення кардиналістів: “Корисність можна виміряти”(в ютілях/utily). Кожна наступна одиниця блага приносить споживачу все меншу та меншу корисність (задоволення). Потреби, які задовольняють блага, і спосіб їх задоволення мають суб’єктивну основу.

2-й закон Госсена визначає оптимальність поведінки споживача: для отримання максимальної корисності за певний період часу потрібно спожити кожного з благ таким чином, щоб MU цих благ були рівними.

Р ішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов’язане з відмовою від якоїсь кількості благ задля придбання однієі додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) таким чином, щоб корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою.

де MUa, Mub-гранична корисність, відповідно блага А та В, ютиль; Ра, Рb-ціна, відповідно, блага А та В, грош. од. Це рівняння розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теорії корисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги. При зміні ціни одного з благ, і незмінності доходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага А означатиме зацікавлення споживача в його додатковій закупівлі, а значить, падіння MUa. Це буде продовжуватися до відновлення рівності. Очевидно, що так діятимуть усі споживачі: Падіння ціни товару А приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.

Отже, рівновага споживача – стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.