13. Інститути спільного інвестування та особливості їх діяльності

ІСУ – це активні суб’єкти інвестиційної діяльності, до яких відносять корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, які провадять діяльність, пов’язану з об’єднанням грошових коштів інвесторів із метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. Інститути спільного інвестування залежно від порядку здійснення їх діяльності можуть бути:

- вiдкритого типу, якщо він бере на себе зобов'язання здiйснювати у будь-який час на вимогу iнвecтopiв викуп цiнних паперiв, емiтованих цим ІСІ;

- iнтервального типу, якщо вiн бере на себе зобов'язання здiйснювaти на вимогу інвесторів викуп цiнних папеpiв, емiтованих цим ICI протягом обумовленого у проспектi eмісії строку, але не рiдше одного разу на piк;

- закритого типу, якщо вiн не бере на себе зобов'язань щодо викупу цiнних паперiв, емiтованих цим ICI до моменту його реорганiзацій або лiквiдацiї.

Iнститут спiльного iнвестування може бути також строковим або безстро¬ковим.

Строковий створюється на певний строк, встановлений у проспектi eмiсії, пiсля закiнчення якого зазначений ICI лiквiдується або реорганiзується. Безстроковий ICI створюється на невизначений строк. ICI закритого типу може бути лише строковим. Iнститут спiльного iнвестування може бути диверсифiкованого й недиверсифiкованого виду.

14. Іноземні інвестиції та способи залучення іноземного капіталу.

Іноземні інвестиції відіграють значну роль в економічному розвитку будь-якої країни незалежно від рівня її економічного розвитку.

Говорячи про іноземні інвестиції, необхідно, перш за все, розмежовувати державні та приватні інвестиції.

Державні інвестиції - це позики, кредити, які одна держава або група держав надає iншiй державі. У цьому випадку мова йде про відношення мiж державами, що регулюються міжнародними договорами i до яких застосову­ються норми міжнародного права. Можливі i "дiагональнi відносини", коли консорціум приватних банків надає інвестиції державі.

Під приваmнuми розуміють інвестиції, які надають приватні фірми, компанії чи громадяни однієї країни вiдповiдним суб'єктам іншої країни. Iнвec­тицiйнi відносини настільки складні та багатогранні, що нерідко відносини мiж державами тісно пов'язанi з відносинами мiж приватними інвесторами. Такий зв'язок найбільше проявляться, коли інвестор передає свої права та вимоги державі.

3начну частку загального обсягу іноземних інвестицій займають прямі іноземні iнвесmиції - вкладення pecypciв, яке забезпечує створення або роз­ширення постiйної участi у пiдприсмствi, завдяки якому iнвecтop може здiй­снювати, в певнiй мipi, управлiнський контроль iноземного iнвecтopa над вибором об'єкту та реалiзацiєю iнвестицiй. При цьому, окpiм матерiальних та фiнансових pecypciв, за кордон переводяться тaкi специфiчнi активи, як компетенцiя управляючих i технiчнi знання.

lноземнi iнвесmори – це суб'єкти, якi провадять iнвестицiйну дiяльнiсть на територiї, резидентами якої вони не є. Вiдповiдно до законодавства України iноземними iнвесторами можуть бути:

• юридичнi особи, cтвopeнi вiдповiдно до законодавства iншого, нiж зако­нодавство України;

• фiзичнi особи - iноземцi, якi не мають постiйного мiсця проживання на територiї України i не обмеженi у дiєздатностi;

• iноземнi держави, мiжнароднi урядовi та неурядовi органiзацiї;

• iншi iноземнi суб'екти iнвестицiйної дiяльностi, якi визнаються такими вiдповiдно до законодавства України.

Іноземнi iнвестицiї на територil Укра!ни можуть здiйснюватися у виглядi:

• iноземно! валюти, що визнаеться конвертованою Нацiональним банком Укра!ни;

• валюти Укра!ни - при реiнвестицiях в об'ект первинного iнвестування чи в будь-якi iншi об'екти iнвестування вiдповiдно до законодавства Укра!ни за умови сплати податку на прибуток (доходи);

• будь-якого рухомого i нерухомого майна та пов'язаних iз ним майнових прав;

• акцiй, облiгацiй, iнших цiнних паперiв, а також корпоративних прав (прав власностi на частку (пай) у статутному фондi юридично! особи, створено! вiдповiдно до законодавства Укра!ни або законодавства iнших країн), ви­ражених у конвертованiй валютi;

• грошових вимог та права на вимоги виконання договiрних зобов'язань, якi rapaHToBaHi першокласними банками i мають вартість у конвертованiй валютi, пiдтверджену згiдно iз законами (процедурами) кра!ни iHBecTopa або мiжнародними торговельними звичаями;

• будь-яких прав iнтелектуальної власностi, вартість яких у конвертованiй валютi пiдтверджена згiдно iз законами (процедурами) кра!ни iHBecTopa або мiжнародними торговельними звичаями, а також пiдтверджена екс­пертною оцiнкою в YKpa!Hi, включаючи легалiзованi на територil Укра!ни авторські права, права на винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

• прав на здiйснення господарсько! дiяльностi, включаючи права на корис­тування надрами та використання природних pecypciB, наданих вiдповiд­но до законодавства або договорiв, BapтicTh яких у конвертованiй валютi пiдтверджена згiдно iз законами (процедурами) кра!ни iHBecTopa або мiж­народними торговельними звичаями;

• iнших цiнностей вiдповiдно до законодавства Укра!ни.

Форми залучення іноземного капіталу:

Форма виходу	Переваги	Недоліки
Експорт	Збереження контролю та підтримка виробництва в країні	Вразливість перед зарубіжними протекціоністськими бар’єрами
Контрактні кооперативні угоди	Невисока потреба в інвестиціях	Мінімальний рівень реального контролю
Створення закордоном власної виробничої філії	Забезпечення повного контролю; локалізація виробництва	Необхідність значних інвестиції; можлива непопулярність з політичної точки зору
Спільні підприємства	Мінімальний ризик, потреба менших початкових витрат, ніж при створенні власної виробничої філії	Необхідність високо деталізованої контрактної роботи; складність управління.

Серед нових форм іноземного інвестування виділяють: відхід від організації власних закордонних підприємств шляхом активізації створення спільних угруповань підприємств; перехід від простого придбання акцій іноземних фірм до створення нових дочірніх підприємств та філій за кордоном; перехід від володіння акціями іноземних фірм до укладення з ними довгострокових контрактів; розповсюдження акцій головної фірми серед акціонерів її закордонних філій; дольова участь іноземного інвестора, яка не дає права контролю над підприємством; ліцензійні контракти з фірмами країн-реципієнтів дають інвестору можливість виходу на ринок із мінімальним ризиком; управлінські контракти; поставка підприємств «під ключ»; угоди «продукт в руки»; угоди про розподіл виробництва, про «ризиковані проекти»; операції зустрічної торгівлі; трьохстороннє фінансування; міжнародний підряд; проектне фінансування.