72. Особливості застосування варіації, дисперсії та стандартного відхилення як методів дослідження ризиків інвестування.

Статистичний спосіб – це суб`єктивний критерій кількісного підходу, який полягає в тому, що вивчається статистика втрат і прибутків, що мали місце на даному або аналогічному виробництві, установлюються величина і частота одержання тієї або іншої економічної віддачі, складається найбільш ймовірний прогноз на майбутнє

Фінансовий ризик, як і будь-який інший, має математично виражену імовірність настання втрат, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю

Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати усі можливі наслідки якої-небудь окремої дії й імовірність самих наслідків

Головні інструменти статистичного методу розрахунку фінансового ризику: варіація, дисперсія і стандартне (середньоквадратичне) відхилення

Варіація – зміна кількісних показників при переході від одного варіанта результату до іншого

Показник варіації (Var) визначає дисперсію (міра відхилення фактичного значення від його середнього значення) фактичного значення дохідності навколо очікуваної дохідності: чим більша варіація, тим більша дисперсія або розкид порівняно з очікуваною величиною доходу.

Для того щоб полегшити інвестору оцінювання отриманого результату і визначення його реального економічного змісту, як альтернативну одиницю дисперсії використовують показник стандартного відхилення.

Економічний зміст стандартного відхилення полягає в тому, що воно показує, на скільки в середньому кожний варіант розвитку подій відрізняється від середньої величини (тобто а показує середнє відхилення значень варіюючої ознаки відносно центра розподілу).

Усім переліченим вище показникам властивий один загальний недолік — це абсолютні показники, значення яких суттєво залежать від абсолютних значень вихідної ознаки ряду, тобто вони характеризують абсолютну величину ризику інвестицій, що робить незручним порівняння інвестицій із різними очікуваними доходами.

Отже, якщо потрібно вибирати між двома варіантами інвестування, один з яких забезпечує вищий прибуток, а інший — нижчий стандартне відхилення (ризик), то використовують показник, що має назву коефіцієнт варіації (CV), який відображає відносну зміну величини ризику. Цей показник розраховується як відношення стандартного відхилення до величини очікуваної дохідності на вкладений капітал:

Економічний зміст коефіцієнта варіації полягає в тому, що він показує ступінь ризику на одиницю дохідності вкладеного капіталу, що дає ґрунтовнішу основу для порівняння варіантів інвестування з різними величинами очікуваної дохідності вкладеного капіталу.

Є така якісна оцінка значень коефіцієнта варіації: до 10 % — слабка залежність; 10—25 % — помірна залежність; понад 25 % — висока залежність.

Незважаючи на те, що середньоваріаційний критерій є дуже корисним при виборі інвестиційного рішення, ним необхідно користуватися обережно, оскільки він іноді може порушувати нормальний розподіл (який ми візьмемо за передумову). Застосування середньоваріаційного критерію до ситуації з ненормальним розподілом може призвести до аномалії, що отримала назву "середньоваріаційного парадокса", за якої середньоваріаційний критерій веде до помилкових висновків.