- •1.Економічна сутність інвестицій
- •2.Ринкова модель реалізації інвестиційного процесу. Основні етапи інвестиційного процесу.
- •3.Особливості державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні
- •4. Фінансові інвестиції та їх структура
- •6. Цінні папери як об’єкти інвестицій: облігації
- •7. Цінні папери як об’єкти інвестицій: ощадні сертифікати
- •8. Цінні папери як об’єкти інвестицій: державні цінні папери
- •9.Оцінка інвестиційних властивостей пайових цінних паперів
- •10. Оцінка інвестиційних властивостей боргових цінних паперів
- •11. Сутність та структура реальних інвестицій.
- •Поняття інноваційної форми інвестицій, важливість і необхідність інвестування інноваційної сфери економіки.
- •13. Інститути спільного інвестування та особливості їх діяльності
- •Іноземні інвестиції та способи залучення іноземного капіталу.
- •15. Інвестиційні проекти: сутність та класифікація
- •16. Лізинг як форма фінансового забезпечення інвестицій. Види лізингу.
- •17 Особливості визначення інвестиційних можливостей фірми.
- •19. Види проектних ризиків та їх ідентифікація.
- •20. Поняття життєвого циклу проекту та його значення в прийнятті інвестиційних рішень.
- •22. Структура та оцінка вартості капіталу фірми.
- •23. Стратегія підготовки та оцінки інвестиційного проекту.
- •24.Характеристика традиційних та нових форм і видів іноземних інвестицій.
- •25. Зв’язок мультиплікатора з інвестиціями та ефект інвестиційного мультиплікатора.
- •Графік ефекту м-ра
- •26. Суб’єкти інвестиційного процесу та характеристика їх діяльності.
- •27.Форма відтворення реальних інвестицій.
- •28. Концепція зміни вартості грошей у часі ті її застосування в прийнятті інв. Рішень
- •29. Доцільність інвестицій
- •34. Можливі різні методи зниження ризиків, а саме:
- •35. Джерела фінансування інв.-й
- •Особливості врахування майбутньої вартості інвестицій в інвестиційному аналізі.
- •Особливості врахування теперішньої вартості інвестицій в інвестиційному аналізі.
- •Особливості врахування майбутньої вартості ануїтету в інвестиційному аналізі.
- •Особливості врахування теперішньої вартості ануїтету в інвестиційному аналізі.
- •Звідси виводяться дві важливі формули взаємозв’язку процентних факторів теперішньої і майбутньої вартості ануїтетів:
- •Ануїтет та його застосування методу в інвестиційному аналізі.
- •Специфіка застосування простих та складних схем нарахування відсотків у прийнятті інвестиційних рішень.
- •Особливості точного та наближеного розрахунку відсотків у прийнятті інвестиційних рішень
- •Механізм визначення процентної ставки при визначенні майбутньої та теперішньої вартості простої величини.
- •Механізм визначення терміну проведення операцій при визначенні майбутньої та теперішньої вартості простої величини.
- •55. Індекс прибутковості, переваги та недоліки застосування методу в інвестиційному аналізі.
- •56. Чиста теперішня вартість (nvp): переваги та недоліки застосування методу в інвестиційному аналізі.
- •57. Дисконтований термін окупності (dpp): переваги та недоліки застосування методу в інвестиційному аналізі.
- •58. Відмінності в методиці розрахунку простого та дисконтованого періоду окупності інвестицій.
- •59. Відмінності в методиці розрахунку коефіцієнту співвідношення доходів та витрат з урахуванням та без урахування концепції зміни вартості грошей у часі.
- •60. Внутрішня норма прибутку: переваги та недоліки застосування методу в інвестиційному аналізі.
- •61. Модель оцінки поточної ринкової вартості облігацій з періодичною виплатою процентів.
- •62. Модель оцінки поточної ринкової вартості без виплати процентів
- •63. Модель оцінки поточної ринкової вартості з виплатою всієї суми процентів при погашенні
- •Модель оцінки поточної ринкової вартості акцій при її використанні протягом невизначеного тривалого періоду (сАтн).
- •Модель оцінки поточної ринкової вартості акцій з постійними дивідендами (сап ).
- •Модель оцінки поточної ринкової вартості акцій з постійно зростаючими дивідендами (саіів).
- •Аналіз чутливості реагування (sа): переваги та недоліки застосування методу при прийнятті інвестиційних-рішень.
- •Аналіз сценаріїв: переваги та недоліки застосування методу при прийнятті інвестиційних рішень.
- •Специфіка порівняння проектів при застосуванні методів npv та іrr.
- •71. Модель оцінки капітальних активів (camp): переваги та недоліки застосування методу при прийнятті інвестиційних рішень.
- •72. Особливості застосування варіації, дисперсії та стандартного відхилення як методів дослідження ризиків інвестування.
4. Фінансові інвестиції та їх структура
Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До таких активів зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні сертифікати, казначейські зобов’язання, тощо), корпоративні права.
Фінансові інвестиції характеризуються певними особливостями, основними з яких є:
використання у двох напрямах: перший — отримання додаткового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами; другий — їх протиінфляційний захист;
надання суб’єкту підприємницької діяльності вибору широкого діапазону інструментів інвестування за шкалою «дохідність — ризик» та «дохідність — ліквідність»;
виходячи з багатогранної інфраструктури фінансового ринку, пильніший та змістовніший моніторинг у процесі фінансового інвестування.
Суб’єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінансове інвестування у таких формах:
вкладення капіталу до статутних фондів спільних підприємств;
вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;
вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.
Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:
*одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;
*набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або контролю над їх діяльністю;
*майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій.
5.Цінні папери як об’єкти інвестицій: акції.
Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.
Акції можуть бути іменними, на пред'явника, привілейованими та простими. Громадяни мають право бути власниками, як правило, іменних акцій.
Звичайні акції дають право на дивіденди, що коливаються залежно від результатів господарсько-фінансової діяльності акціонерного товариства і величини отриманого прибутку. Власник звичайної акції ризикує не отримати дивідендів взагалі, бо отримує їх останнім і лише з тієї частини прибутку, що залишається після розподілу за привілейованими акціями.
Привілейовані акції можуть випускатися розміром до 10 % статутного фонду. Вони дають переважне право їх власникові на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна на випадок ліквідації акціонерного товариства. Власники привілейованих акцій участі в управлінні не беруть, а щорічно виплачуваний їм дивіденд є фіксованим відсотком до номінальної вартості акції.
На перший погляд привілейовані акції дають їх власнику значний виграш порівняно з власником звичайних акцій. Він не лише отримує фіксований доход навіть тоді, коли коштів не вистачає для оплати дивідендів усім іншим акціонерам, а й на випадок банкрутства його збитки мінімальні. Привілейовані акції вигідні також тому, що їх можна в будь-який час обміняти на встановлену кількість звичайних акцій того ж емітента з можливим виграшем від приросту їх курсової вартості. Але власник привілейованих акцій хоча і є власником, та не є господарем акціонерного товариства, тому що не бере участі в управлінні ним. У цьому криється принципова відмінність привілейованих акцій від звичайних.
За рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні товариства після сплати податків, інших платежів та відсотків за банківський кредит, власникам акцій сплачується дивіденд, розмір якого залежить від маси прибутку, співвідношення між його нагромаджуваною та споживаною частинами, виду й кількості акцій та інших факторів. Намагання акціонерних товариств підтримувати дивіденди на високому рівні пояснюється тим, що від цього залежить курс акцій і визначається рейтинг корпорації, який, у свою чергу, визначає її спроможність через високу репутацію залучати достатню кількість позичкового капіталу або використовувати для додаткового випуску акцій. Отже, акція є формою розподілу частини додаткового продукту за вартістю, а тому дивіденд нічого спільного не має з розподілом за працею.
Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства. Рішення про випуск акцій оформляється протоколом.
Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його на акціонерне товариство).