10. Вплив на ціни з боку держави, наведіть ступені та способи обмеження цін державою.

В плив на виробників з боку держави може бути як прямим (шляхом встановлення певних правил ціноутворення), так і непрямим (через такі економічні важелі, як фінансово-кредитний механізм, оплата праці, оподаткування). Держава в особі своїх органів управління визначає порядок обчислення рівня витрат - калькуляції собівартості, уточнює склад витрат спеціальними нормативними документами, визначає витрати, що відшкодовуються з прибутку, установлює нормативи рентабельності на продукцію підприємств-монополістів.

Можна виокремити такі форми прямого втручання держави в процес ціноутворення.

1. Загальне заморожування цін (воно застосовується в умовах надзвичайного інфляційного розвитку економіки) чи заморожування цін на окремі групи товарів 2. Встановлення фіксованих цін і тарифів. Фіксовані ціни з твердо встановленою величиною формуються за рішенням відповідних органів влади і ними ж затверджуються. 3. Встановлення меж можливого зростання ціни за певний період часу чи граничного рівня ціни

Такий регулюючий захід дуже важливий в умовах дефі­циту, тому що зростання вільних цін у кінцевому підсумку веде до скорочення виробництва. 4. Встановлення граничного нормативу рентабельності. - застосовується для регулювання цін на продукцію підприємств-монополістів, на багато видів послуг, ціни на які регулюють місцеві органи влади. За кордоном цей метод практично не використовується, бо має серйозний недолік: не зацікавлює підприємства в зниженні витрат. 5. Установлення граничних розмірів постачальницько-збуто­вих і торговельних надбавок, націнок. 6. Для біржової торгівлі і поза біржовим оборотом може бути введений граничний рівень котирувальних цін на товари, що надійшли з державного сектору і прогресивне оподаткування прибутку продавців цих товарів за ринковими цінами, що перевищують граничні рівні цін. 7. Декларування цін. 8. Встановлення рекомендаційних цін з найважливіших видів продукції (напр у США, Японії).

Непрямі заходи спрямовані на зміну кон’юнктури, на створення певного режиму у сфері фінансування, валютних та податкових операцій, а в підсумку — на встановлення оптимального співвідношення між попитом та пропозицією на ринку. Непряме регулювання цін здійснюється шляхом застосування пільгового оподатковування, пільгового кредитування, субсидування та дотацій з бюджету, укладанням органом влади з юридичною чи фізичною особою договору про введення фіксованих цін на реалізовану ними продукцію або послуги.

До форм непрямого регулювання цін також можна віднести різні заходи й програми, що розробляються державними органами:

- створення умов для розвитку здорової конкуренції та підприємництва.

- розроблення спеціальних урядових програм з розвитку вироб­ництва товарів народного споживання, розширення послуг, що надаються населенню, збільшення житлового будівництва за рахунок державних бюджетних асигнувань;

- державне фінансування досліджень з розроблення і створення нових видів продукції;

- державне стимулювання залучення в країну іноземних інвестицій, створення спільних підприємств;

- ефективне використання митних тарифів, пільгових митних тарифів для стимулювання товарної інтервенції з тих видів продукції, на яку у країні існує дефіцит чи яка призначена для соц- іально незахищених груп населення.